Книга "У тенетах загадкових історичних вбивств" викриває прогалини в історії: інтерв'ю з журналістом Сергієм Махуном 

Сергій Махун. Скриншот: kanaldim.tv

Є постаті, які кардинально змінюють хід історії. Часто їхня доля складається трагічно. Книжка "У тенетах загадкових історичних вбивств" — не тільки прискіпливе дослідження останніх миттєвостей життя таких людей. Це і портрет епохи, в якій жили та творили знамениті монархи, політичні діячі, полководці й учені. У книзі описані різні історії: від короля Генріха IV Бурбона до Джона Кеннеді, від імператриці Єлизавети Австрійської, яку називали найкрасивішою жінкою XIX століття, до борців за незалежність України у XX столітті — Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Степана Бандери.

Автор книжки — популяризатор історії, журналіст Сергій Махун, відшукав маловідомі факти про життя та загибель цих людей. Про роботу в архівах та бібліотеках, історичну журналістику, службу в ЗСУ та факти, навколо яких побудована книга "У тенетах загадкових історичних вбивств" говоримо у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

Про що розповідає ваша книжка "У тенетах загадкових історичних вбивств"?

— Книжка розповідає про трагічні сторінки історії — вбивства знаменитих людей. Більшість з них відомі широкому загалу навіть в Україні. Є навіть чотири українські трагедії. Багато років я займався цими справами. Це, по-перше, не тільки про вбивство. Якоюсь мірою це розслідування. Якоюсь мірою це також белетристика, але дуже важливий момент — це фактологія. Фактологія повинна бути на першому місці. Тобто я так був вихований. За освітою я журналіст, не історик. Я завжди старався оперувати фактами. Стосовно українських постатей, то тут одна постать з середньовіччя — Юрій Немирич. Був знаменитий "Гадяцький трактат" знаменитий, коли Україна могла стати частиною третьою частиною Великої Речі Посполитої. Три інші постаті — це Петлюра, Коновалець і Бандера.

Як виникла ідея написати таку книгу?

— Ідея з'явилася достатньо давно. Я збирав потроху матеріали, друкував їх в газетах, журналах. Я прискіпливий архіваріус. В мене все по полицях розкладено. Я вирішив писати цю книгу, коли був у відрядженні у Женеві. На женевському озері гід каже: "Тут знаходиться місце, де вбили знамениту найкрасивішу жінку XIX століття, імператрицю Єлизавету Австрійську, з баварського роду Віттельсбахів". Найцікавішим було те, що я назбирав матеріалів, але постійно відкладав тему з книжкою. Коли я повернувся до Києва, то видав статтю про це вбивство у газеті "Дзеркало тижня". Дуже трагічна історія. Це був такий поштовх. Згодом в мене назбиралося багато есеїв, але головне — це факти.

Як ви обрали героїв?

—  В мене є кілька епох, які мені близькі. Мені було цікаво знати не лише про постаті, а й про епоху. Важливим моментом є той факт, який слід в історії залишила ця постать. Тут є цікава глава про трагічну загибель, взагалі то це було вбивство, Рене Декарта. Це все відбувалося в Стокгольмі. Ця історія стає ще цікавішою, бо з науково-технічним прогресом з'являється більше можливостей дослідити історію. Вчені, які досягли великих успіхів в питаннях криміналістики, допомагають розкрити загадки.

Які матеріали використовували для створення книги?

—  Дуже велика історична бібліотека. Мої обидва дідусі були військовими. Один — генерал, другий — полковник. В них була фантастична бібліотека. Саме історична. Також мені допомогли фонди бібліотеки Вернадського, парламентська бібліотека. Дуже гарна та цікава бібліотека у Лаврі. Про неї мало хто знає. Бібліотека в Лаврі історичний. Плюс архіви. З архівами я працював, звичайно, менше, бо в радянські часи такої можливості не було. Я працював в архіві СБУ кілька разів. Коли готував статті в газету "Дзеркало тижня" про трагічні події української історії. Це Розстріляне відродження. Я тоді написав статтю "Бійня на літературному фронті". Я фактично провів в архіві дві доби. Мені приносили стоси паперів. Треба було все скрупульозно передивитися, аби знайти якусь цікавинку, яка б дозволяла внести щось нове. Це трагічна історія — Сандармох. Коли в один день було розстріляно більше тисячі українців. Українська інтелігенція була фактично знищена або упокорена.

  Саме завдяки таким роботам ви стали журналістом-істориком. Чи не так?

— Я закінчив факультет журналістики Київського університету, багато років працював на телебаченні, в газетах "День" та "Дзеркало тижня". Починав як спортивний коментатор. Коли написав перші статті історичні, було дуже важко їх опублікувати. Перша велика стаття була про Свидригайла Ольгердовича, великого князя литовського, який спирався якраз на українців, на білорусів. Головна редакторка газети "День" сказала: "Ти можеш вести сторінку. Зробімо таку". Так з'явилася "Історія та я". До речі, це була перша історична "ластівка" в друкованих ЗМІ. Також в "Дзеркалі тижня" я вів сторінку "Архіваріус". Ця робота допомагала мені. Зі мною працювало багато талановитих авторів, це було дуже цікаво. 

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Медіа-партнери
Прямий ефір