Залаштунки стрічки "Я, "Побєда" і Берлін", консультації з дружиною Скрябіна, кастинг та нові-старі саундтреки: інтерв'ю з режисеркою Ольгою Ряшиною

14 березня в український кінопрокат виходить фільм "Я, "Побєда" і Берлін" за мотивами однойменної книги Кузьми Скрябіна. Це реальна історія, яка трапилася з музикантом та його друзями у 1990-х. Книга про це одразу стала бестселером. Її екранізували за підтримки "Держкіно". До створення фільму долучилася дружина музиканта — Світлана. У стрічці чимало гумору, екшну, любові та 15 хітів Скрябіна. Про труднощі та перипетії, які спіткали команду під час роботи над фільмом розповіла у "Ранку Вдома" режисерка стрічки Ольга Ряшина.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Розкажіть, будь ласка, що спонукало вас взятися за екранізацію цієї книги?

— Перш за все, в нас не так багато українських роуд-муві. Прослухавши книгу в читанні автора, просто неможливо не закохатися. Андрій, пише так, що ти одразу бачиш картинку. Все ж таки література — це література. Тому, коли ми взялися за екранізацію, то стало зрозуміло, що буде необхідно доповнювати історію. Тому ми багато спілкувались зі Світланою — дружиною Андрія, і вона розповідала нам інші історії з його життя саме на початку 1990-х років, які не ввійшли в книгу. Ми додавали факти, із життя, яких не було у книзі. Їх ви побачите у фільмі.

— Коли та з чого почалася робота над стрічкою?

— Я знайома була з Андрієм. Наші родини товаришували. На початку, коли продюсери запропонували мені цей проєкт, я вагалася, чи зможу достойно його реалізувати. Але, завдячуючи Світлані, у нас все вийшло. Вона нам допомагала і з кастингу, і з вибором локації, і зі сценарієм. Я почала працювати над фільмом влітку 2019 року. Восени 2019 року ми, ще не знаючи результатів пітчингу "Держкіно", разом з оператором Дмитром Недрею поїхали до Берліну досліджувати атмосфер атмосферу та шукати локації. Там була дуже цікава історія. Ніби спеціально для нас в Берліні відбувалася виставка про  техно клуби Берліну. Якщо, ви знаєте, в них дуже жорстка політика щодо фото, важко знайти реальні кадри з реальних техно клубів того часу. На виставці це все було, тому ми дуже багато чого собі взяли в скарбничку. Потім почалася пандемія, тож ми змушені були відкласти знімальний період. Спочатку на пів року. Зйомки в Берліні взагалі перенесли на 2021 рік. Втім, це дало нам дуже багато часу для підготовки. Ми з главами департаментів розписали кожну сцену до деталей, визначили рух камери, визначили світло. Ми провели багато репетицій з акторами. Словом, труднощів було багато за останні п'ять років. Втім, в результаті все вийшло. Сподіваємось, що глядач це оцінить.

— Манера спілкування в головного актора дуже нагадує Кузьму. Як відбувався кастинг? Хто затверджував актора на головну роль? Ви чи Світлана? 

— Ми багато радились зі Світланою. Я не показувала всіх, тому що в нас дійсно було багато претендентів. Ми шукали актора на роль Кузьми орієнтовно пів року. Кастинг директор Алла Самойленко робила всеукраїнський відбір. Тобто ми не обмежувалися лише західною Україною. Були актори зі схожою до Кузьми зовнішністю, але мені хотілося такого актора, який би зміг передати внутрішній світ Андрія. Його юнацький максималізм, глибину погляду та думки, мудрість. Тому після парних проб, коли вже були затверджені всі актори, ми побачили, наскільки точно Іван Бліндар передає енергію, азарт, як він влучно жартує. Ми потім відпрацьовували з ним манери, міміку, аспекти мовлення. Це дуже тонкі речі, але ми не хотіли робити їх основними. Іван зізнався, що знайшов у собі багато схожого на Андрія Кузьму у юнацькому віці. Тому, мені здається, в нього справді все вийшло.

— Окрім дружини Андрія, з ким ще спілкувалися, щоб дізнатися більше про той час?

— Багато з ким. Ми багато досліджували, читали та дивилися. Ми вивчили Берлін 1990-х. Цей період був найважчим для дослідження. Наприклад, район де знята частина фільму у Берліні, повністю перебудований. Зараз там взагалі не лишилось нічого з періоду 1990-х років, окрім кількох турецьких забігайлівок. Взагалі ми хотіли знімати берлінську частину у Берліні. Після того, як ми побачили, наскільки відрізняється сучасність від тог періоду, вирішили, що зробимо все в Україні. Тим паче тоді була пандемія. Тож деякі вулиці Берліна ми відтворювали у Львові та в Києві. Внутрішній дворик, в якому живе головний герой, це взагалі Львівська ратуша. Ми вдячні мерії Львова за те, що вони на кілька днів дозволили перетворити власний двір на турецький квартал.

— Чи гостро постали питання саундтреків?

— В мене виникла ідея зробити альбоми з оригінальними треками. Хоч фільм розповідає історію1990-х років, музика повинна була відображати сьогодення. Фільм — це продовження творчості Андрія. Музика теж мала продовжувати його справу. Я прослухала всі пісні Скрябіна, виписала ті, які могли б доповнити їм. Кожна пісня була підібрана під конкретну сцену, тож ми одразу знали настрій кожного треку. Більшість з них були зроблені до початку знімального періоду. Тобто спочатку був сценарій, а потім музика.

— Які пісні увійшли до цього альбому? Які з них лунають в фільмі?

— В нас є вже кілька релізів, які ви могли почути. Це трек "Побєда-Транс" Khayat. Точно знаю, що вийшла пісня "Старі фотографії", яку виконує Monatik. Трек "Спи собі сама" виконує Тіна Кароль. "Хай буде так, як хочеш ти" виконує Джамала. Є "Два озера повні сліз" у виконанні TVORCHI. До речі, ми до них звернулися ще до того, як вони поїхали на Євробачення. Окрім відомих виконавців, нам було дуже важливо також показати молодих музикантів. Бо сам Андрій допомагав їм. Ми оголосили відкритий конкурс каверів. Охочі могли надіслати свої версії пісні "Хлопці олігархи". Було багато варіантів.  Врешті решт ми обрали переможця — це гурт "Стрінги". Вони також потрапили до саундтреку фільму. Тож усі ці новинки можна почути у фільмі "Я, Побєда і Берлін".

Також цікаві гості "Ранку Вдома": 

• Компенсація за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю: про суми та терміни говоримо із представницею Мінцифри Валерією Ткач
• Осучаснені страви Ольги Франко та містика під час зйомок стрічки "Смак свободи": про залаштунки романтичної комедії говоримо з Артемом Денисовим та Іриною Кудашовою 
• Фільм про жіночу колонію "Цензорка" знімали без сценарію: про реальні історії ув'язнених та зйомки за ґратами розповіла виконавиця головної ролі Марина Клімова 
• "ЦвіТИ! або Як полюбити ту, що в дзеркалі" стала однією з кращих книг про ментальне здоров'я: інтерв'ю зі співачкою та письменницею Олею Цибульською
• Скандали та інтриги Шевченківської премії-2024: про відбір лауреатів розповіли письменник Андрій Любка та голова комітету премії Євген Нищук
• Про героїв, натхнення та залаштунки мінісеріалу "Моє кіно" та стрічки "Присвячення Єві" говоримо з режисером Сергієм Сторожевим
• Допомогти жінці знайти себе в IT: про програму "Будь" розповідає співзасновниця Inscience Олена Скирта
• Оскарження рішень ВЛК, права полонених та пошук зниклих безвісти: інтерв'ю з представницею "Юридичної сотні" Аллою Бєлошенко
• Вчитися та відпочивати військовим допомагає "Бібліотека для героїв": інтерв'ю зі співзасновником Yakaboo Юрієм Кривошеєю