Які небезпеки для дітей таїть безконтрольний інтернет-серфінг: аналіз та поради психологині Олени Архипенко

Чим небезпечний безконтрольний інтернет-серфінг для дітей? Як пояснити дитині, що батьківський контроль — це історія про недовіру медіа, та як дорослі фільми руйнують психіку дитини. Про це у "Ранку Вдома" розповіла сексологиня-психологиня Олена Архипенко.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Чи потрібно ставити батьківський контроль на ґаджети дитини?

— Звісно, вирішувати кожному батьку та матері самостійно, але я вважаю, що потрібно. Бо інтернет надає таку кількість інформації, з якою навіть дорослі не завжди готові впоратися. Дитяча психіка теж не може впоратися з тим інформаційним навантаженням, яке є у мережі. До того ж батьківський контроль — це про недовіру до медіаресурсів, які навіть на дитячих каналах можуть публікувати дорослий контент.

— Скажіть, чи існує якась небезпека у чатах месенджерів?

— Вони бувають різними. Чати в месенджерах саме для підлітків — це інструмент, до якого не мають доступу дорослі. Виглядає все досить пристойно. Нібито діти спілкуються між собою на дитячі теми. Насправді це спілкування переходить будь-які межі. Бо діти там починають навіть віртуально зустрічатися. Це просто з побутового спілкування на дорослі теми.

Часто бувають історії, що за аватаркою може сховатися доросла людина, невідомо хто це. Умовно, дівчинка починає спілкуватися у чаті з хлопчиком, проводить з ним багато часу, отримує підтримку. Потім цей хлопчик починає вимагати дорослого формату спілкування. Тоді є два варіанти розвитку подій.

Перший — дорослий чоловік, який ховався за аватаркою підлітка, отримує те, що хотів. Другий варіант — шантаж. У дівчини можуть вимагати відео еротичного характеру. Якщо вона не надішле ці зображення, то він використає те, що вона вже надіслала раніше. Часто дівчата не розповідають про це батькам, які могли б їх захистити. Не розповідають, бо соромляться. Натомість погоджують на умови шантажиста.

Батьки насправді мають попередити дітей про те, що все те, що потрапляє в мережу, назавжди залишається в мережі. Ми ніколи не знаємо, хто знаходиться за аватаром. Не тільки за автором хлопчика, але й за автором дівчинки.

— Бувають такі ситуації, коли дітки не шукають нічого конкретного в інтернеті. Яка тоді може бути небезпека?

— Навіть якщо діти не шукають, інтернет запропонує. Наприклад, дитина шукає одне значення слова, а отримає інше. Вона може випадково клацнути на зображення, яке їй не потрібно, і побачити зайве. Тим паче алгоритм потім буде підсовувати той контент, яким раніше цікавився користувач.

— Якщо у дитини правильне статеве виховання, якщо батьки проводили розмови про це, чи можуть певні посилання шокувати її, чи його?

— Можуть шокувати, але дитина сприймає нову інформацію, як норму. Типу: "Мені батьки розповідали, що буває так, але про це не казали. Чому?". Добре, коли це питання дитина задасть батькам та отримує відповідь. Це історія про довіру.

Яка б не була тема дитині, треба пояснювати. Перші люди, до кого дитина повинна звертатися, це її батьки. Ми прагнемо, щоб так було в кожній родині. Йдеться про високий рівень близькості, довіри.

Класно коли дитина буде довіряти батькам, і все, що побачить в мережі чи на вулиці прийматиме як неправду. Бо її правда — вдома. Тобто, батьки сказали дитині правду, і вона їм вірить.

— Чим шкідливі фільми для дорослих? Адже це дуже цікавить підлітків.

— Звісно цікавить, вони будуть це дивитися. Батьки повинні пояснити дітям, що фільми для дорослих — це фікція. Тобто у таких фільмах — викривлене сприйняття реальності. Вони малюють картинку завжди дуже шаблонно, там завжди один і той самий сценарій.

Важливо пояснити дитині, що це вигадка. Якщо дитина нічого не знає про секс, то вона сприймає дорослі фільми, як реальність. Починає приміряти на себе роль актора з дорослого фільму. Дівчинка — жіночу роль, хлопчик — чоловічу. Щобільше, коли вони виростають, то прагнуть самі дотримуватися цих стандартів в сексуальному житті та вимагають цього від партнера.

— Як убезпечити дитину від негативних наслідків?

— Ми, як батьки, не повинні уникати цих тем. По-перше, ми маємо окреслити все те, що є небезпекою.

Ми даємо цю інформацію, щоб дитина знала, як захиститися, розуміла чого можна очікувати, як в цей момент діяти. Це стосується усього, зокрема, й сексуальної тематики.  

Ми повинні пояснити, чого потрібно уникати. Ми повинні попередити про наслідки, надати дитині інформацію, а вона вже сама вирішує, куди йти та що робити. Втім, коли ми цих тем уникаємо, то дитина починає сама шукати інформацію та будувати на ній свою реальність.

Також читайте:

• Як говорити з дітьми про секс — консультація психологині Олени Архипенко
• Принципи статевого виховання дітей різного віку та тривожність батьків: інтерв'ю з сексологинею Оленою Архипенко