Дві прості дії допоможуть батькам підтримати дітей під час війни — поради психотерапевта Антона Семенова

Розмовляти з дитиною буває складно і в мирний час, а війна робить спілкування ще складнішим. Дорослі самі зіткнулися з новими джерелами стресу й потребують підтримки. Діти теж стикаються з особливими наслідками цієї війни, які їхні батьки можуть не усвідомлювати, але з якими мусять допомагати справлятися. Прості алгоритми, за допомогою яких ви зможете підтримувати ваших дітей за будь-яких умов, у "Ранку Вдома" озвучив психотерапевт Антон Семенов.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Як поводитися дорослій людині, яка розуміє, що дитина потребує підтримки?

— Принциповий момент полягає у тому, що дітям потрібна концентрована увага. Дитині дуже важливо, щоб в цей момент вона була єдиним об'єктом у світі, який для вас важливий.

Краще п'ять хвилин уваги, ніж п'ять годин боротьби за увагу. Тобто наситити людину увагою можна за короткий час.

Якщо не додавати уваги, то цей "голод" не задовольняється. Тому краще все відкласти і дати хоча б п'ять хвилин, але повної уваги.

—  Як дитину заспокоїти?

— Тут працює універсальна порада — це похвала. Обійми є відчуттям прийняття, але важливо — це похвала. Це працює у будь-якій ситуації. Коли ми хвалимо дитину, вона почувається потрібною, вона знає свою цінність.

Насправді похвалити іншу людину може тільки людина, яка впевнена та спокійна. Якщо людина в небезпеці, вона не може похвалити інших людей.

— Якщо треба заспокоїти дитину, яка далеко. Які слова підібрати для цього?

—  По-перше, нам потрібно приділити їй увагу. По-друге, треба знайти за що похвалити. Для цього треба розпитати де зараз дитина, що сталося, чому вона панікує?

Дитина зізнається, чому злякалася, що сталося. За це й можна її похвалити: "Дуже добре, що ти мені зателефонував. Я тепер можу дати зрозуміти, що відбувається якось допомогти. Ти молодець, що ти звернулася за допомогою".

— Як діяти дорослому, коли він виснажений, але треба приділити увагу дитині?

— Це головний виклик для батьків під час війни. Якщо ми тиснемо на людину, то виникає типова реакція — агресія або відчай. Це точно нікому не потрібно. Саме тому ми в проєкті "Як ти, брате?" почали збирати досвід, бо ми не знали, як допомогти людям з такими запитами.

Навесні ми видали посібники "Як ти, сонечко?". Ми знайшли відповідь на питання, як дорослий може допомогти сам собі. Дуже допомагає правильне налаштування.

Якщо так конкретно сказати, це щирість, єдність, реальність і відповідальність. Узагальнити все можна до простого гасла "Ми команда!".

— Якщо дитина побачить, що її батьки "зламалися", це не зруйнує її психіку?

— Дитина відчуває емоційний стан батьків. Якщо від неї все приховувати, і казати, що все гаразд, коли це не так, то дитина ще більше заплутується. Вона не знає, що відбувається. Рівень тривоги через це зростає. По-друге, доросла людина не може опанувати себе, якщо не визнає збій. Це небезпечно.

Якщо доросла людина визнає, що їй складно, то з цим можна щось зробити. Якщо вона сама себе обманюватиме, то це приведе до катастрофічних наслідків. Щирість та єдність відразу дає додатковий ресурс.

Насправді якщо я визнаю свої слабкості, мені є за що похвалити дитину. наприклад, похвалити за допомогу: "Дякую, що ти мені допомагаєш. Дякую, що ти справляєшся. Дякую, що ти не відриваєш мене від нагальних справ".

Також треба врахувати один важливий момент — не перекладати відповідальність на дитину. Наприклад, пояснити дитині: "Дякую, що ти допомагаєш, але я лідер команди!". Дорослий — лідер команди, діти — помічники.

— З якими страхами найчастіше стикається дитина? Чи можна її убезпечити від них?

— Найголовніший страх дитини — це страх бути покинутим, залишитися самому. Це генералізований страх, який діти не можуть визнати й пред'явити дорослим. Це фактично біологія, а не психологія.

Якщо ми розуміємо, що ключове — це страх дитини залишитися самому, то ми повинні використовувати два інструменти. Це повага та похвала.

Це може потребувати від вас додаткових зусиль, але треба знайти, за що щиро похвалити дитину. Вона це зчитує і відразу дає зворотний зв'язок.

Також цікаво:

• Що потрібно знати про бойовий стрес та як боротися з його проявами — поради психотерапевта Антона Семенова
• Зайві емоції, тригери та три головні питання, які варто поставити військовим: інтерв'ю з психотерапевтом Антоном Семеновим 
• Складний травматичний досвід: психотерапевт Антон Семенов пояснює, як боротися з наслідками