Зайві емоції, тригери та три головні питання, які варто поставити військовим: інтерв'ю з психотерапевтом Антоном Семеновим 

Як правильно спілкуватися з військовими, які повернулися з фронту, на що варто звернути увагу, яких розмов краще уникати? Як допомогти військовому осмислити пережитий досвід? Чому цивільним варто стримувати емоції та як це — заново знайомитися з людиною, яка повернулася з фронту? Відповіді на ці та інші запитання у "Ранку Вдома" дав психотерапевт, соціальний психолог Антон Семенов.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Дехто з військовослужбовців скаржиться на те, що родичі їх не підтримують. Якої підтримки вони очікують?

— В першу чергу вони очікують розуміння. Адже те, що вони роблять, їм не подобається, вони вимушені це робити. Вони хочуть чути слова подяки. Їм дуже важливо чітко бачити, що ми їм вдячні за їхню жертву.

— Невже тільки в цьому полягає підтримка, якої вони потребують? Як взагалі цивільним, спілкуватися потрібно з військовослужбовцями.

— Дуже важливо не розпитувати. Взагалі ні про що не розпитувати. Можна поцікавитись як людина почувається в цей момент, чи в неї все гаразд тут і зараз. Коли людина буде готова, вона сама розкаже. Нам всім тут дуже заважають емоції. Щоб правильно налаштуватися на спілкування, треба розуміти стратегічну річ — хто для кого тил.

Треба розуміти, що людина, яка повернулася з фронту, хоче спокою у тилу. Натомість багато цивільних, коли бачать військових, переживають емоційне піднесення і прагнуть все розпитати. У той час, як військовий хоче спокою, дружньої розмови, теплої зустрічі.

Хто кому має допомагати, хто кого має заспокоювати? Тобто військовому важливо відчувати, що у тилу все гаразд. Бо порівняно з тим, що вони переживають на фронті, у нас все добре.  Це правда. Тож дуже важливо давати військовому відчуття спокою.

— У чому полягають труднощі у спілкуванні з військовими в побуті?

— Ми повинні розуміти, що військові, які повертаються з фронту, змінилися. Ми змінюємося та й обставини теж. Військові дезорієнтовані, коли повертаються в тил. Вони не знають про те, що у нас тут відбулося, що змінилися. Ми про них теж багато чого не знаємо. Спочатку  треба знайомитися. Люди часто ставляться до повернення військового, як до повернення назад до попереднього життя. Втім, не буде так, як було. У військового змінилася система цінностей, культура спілкування. Вони стають дуже щирими й чесними людьми. Вони прямо виражають свої думки, бо від цього залежить їх виживання.

Військові чесно говорять про свої обмеження, наприклад. Це незвично для цивільних. Коли ветеранів працевлаштовують, то їх соромиться питати про їх обмеження. Для військових це нормально, бо коли він в окопі з побратимом, він питає: "Ти можеш це зробити чи ні?". Потрібна чесна відповідь. Тому потрібно підлаштуватися, потрібно бути спокійними. Пройти цю процедуру знайомство заново.

— Якби бути цивільним, коли емоції під час зустрічі з військовим, беруть верх?

— Скажемо близьких — це цілком нормально. Це ж не постійна емоція. Велика радість від малознайомих людей — це насторожує. Люди ображаються на військових, тому що військові дають не таку реакцію, яку вони очікували. Ми пояснюємо, що ці емоції просто налякали військових. Треба бути стриманішим, і близьким теж. Після радості від зустрічі наступає період адаптації. Цей процес має бути спокійним, щоб людина відчула, що вона в тилу, що їй не треба бути постійно у напруженні. Зайві емоції — це наша відповідальність. Якщо при зустрічі з військовим ви їх не можете контролювати, то краще це проговорити з психологом. Тобто краще готуватися до такої зустрічі, аби не налякати військового.

— Українці вважають наших військових патріотами, незламними, стійкими та сміливими під час ухвалення важливих рішень. Про це свідчать соціологічні дослідження. Разом з тим у захисників проявляються негативні риси, серед яких емоційна нестабільність, певна відлюдькуватість та замкнутість. Чи спостерігали ви таке?

— Звісно. Ми це спостерігаємо не тільки у військових. Тільки у військових це частіше проявляється, бо це природні наслідки постійної напруги та накопичення неосмисленого складного досвіду. Людина проходить через певні переживання, виклики. Якщо з цим не працювати, то буде відповідна реакція — напруження, відлюдькуватість, емоційна нестабільність.

До речі, наша емоційність — це наслідок неосмисленого досвіду. Тут дуже важливо допомагати військовим знімати цю напругу, тому що вони живуть у стресі, постійно переживають складний досвід. Тож ми багато працюємо над тим, що самі військові вміли спілкуватися між собою, допомагати одне одному, говорити та слухати. Також ми навчаємо цивільних правильно говорити з військовими. 

— Як допомагати військовослужбовцям долати ці такі виклики?

— По-перше, це спокій. По-друге, є спеціальні алгоритми. Це три питання, які треба поставити людині, щоб вона осмислила цей досвід. Пам'ятаймо, будь-який тиск на людину — це додаткова напруга.

— Які ці три питання?

— Перша: "Як ти зараз?". Тоді у людини є вибір, про що вона буде розповідати. Ми ніколи не знаємо рівень довіри, який до нас є у військового. Коли ми віддаємо ініціативу в руки військового — це допомагає. Дуже важливо розуміння від співрозмовника. Якщо вам людина щось розповідає, і ви не розумієте, то ви будете збуджуватися, тиснути. Це збудження, для виснаженої людини, спрацьовує як тригер.

Друге питання: "Чи правильно я розумію?". Не фраза "Я тебе розумію", а ця перевірка типу, що я зрозумів. Не треба повторювати все, що сказала людина. Треба перевірити, чи ми правильно її зрозуміли. Якщо ми зрозуміли, то будь-яка людина відразу заспокоюється. Це допомагає цій людині почуватися в безпеці, почуватися цікавою та важливою.

Якщо ми йдемо далі й людина розповіла нам про щось складне, то єдине доречне питання: "Що це для тебе означає?". Не треба давати порад. Деякі речі не можна обговорити на фронті, бо це не на часі. Втім про них треба говорити. Тож питання "Що це для тебе означає?" дає людині можливість вголос сформувати своє ставлення до ситуації. Це і є осмислення досвіду.

Читайте також:

• Як українцям уникнути суперечок та возз'єднатися після стосунків на відстані: інтерв'ю з психотерапевтом Антоном Семеновим
• Як впоратися із системною втомою: інтерв'ю з соціальним психологом Антоном Семеновим
• Як надавати базову психологічну допомогу через розмову — інтерв'ю з психотерапевтом проєкту "Як ти, брате?" Антоном Семеновим
• Як допомогти людині, яка уникає соціуму: інтерв'ю з психотерапевтом Антоном Семеновим
• Про лікування ПТСР в Україні говоримо з засновником проєкту "Як ти, брате?" Антоном Семеновим
• Складний травматичний досвід: психотерапевт Антон Семенов пояснює, як боротися з наслідками