Вистави у прифронтових містах, останній виступ у Маріуполі, спогади про Руслану Писанку: інтерв'ю з актором Володимиром Горянським у "Точці опори"

Володимир Горянський — актор театру та кіно, телеведучий, народний артист України, двічі лауреат театральної премії "Київська пектораль". Відомий за серіалами "День народження Буржуя" (1999) та "Слуга народу" (2015). За два місяці після повномасштабного вторгнення почав гастролювати з антрепризними виставами на підтримку Збройних сил України. Вдруге одружений, має доньку від першого шлюбу. 

В інтерв'ю Світлані Леонтьєвій у програмі "Точка опори" Володимир Горянський розповів про гастролі у прифронтових містах України та згадав, як перед початком повномасштабного вторгнення РФ разом з акторкою Олесею Жураківською грав у драматичному театрі в Маріуполі, який пізніше знищили росіяни. Також актор пригадав свої найтепліші спогади, пов'язані з покійною колегою Русланою Писанкою, поділився тим, з чим в нього асоціюється російська мова, та зізнався, чи була в нього думка залишитись за кордоном на початку повномасштабної війни.

Гастролі у прифронтових містах 

— Ми тебе піймали між твоїми нескінченними гастролями Україною. Нещодавно ви були в Миколаєві — в місті, яке щодня обстрілюють. Ви туди возили виставу. Як все пройшло? Чи не переривалася вона повітряними тривогами?

— Ми навіть про це і не думаємо. Мої гастролі почалися ще у квітня 2022 року. Ми майже першими почали гастролювати, тому що зрозуміли, що сидіти не можемо і ми повинні емоційно підтримувати людей. Ми їздили по всіх містах і збирали кошти.

— А ось зараз багато глядачів прийшли в театр у Миколаєві?

— Багато. Не повний зал, але багато. Коли ми збиралися в тур цими містами, мені всі казали: "Що ти робиш, куди ти їдеш?". А що було робити? Я їду туди, де потрібен. Там теж люди живуть. Артисток, які зі мною грають, мами теж питали, нащо ті туди їдуть і хто ще їде з ними. Коли дізнавалися, що Володимир Горянський їде, то казали: "А, їде? Ну, тоді їдь".

В Миколаєві нас дуже чекали. Людей надихає те, що ми приїхали, не злякалися. 

— В яких ще містах ви були з гастролями?

— В Харкові майже весь час були, поки можна було там грати. Зараз там вистави не йдуть, масові заходи про проводяться. Одеса — завжди, Дніпро, Кам'янське, Кропивницький. Береться регіон, наприклад Дніпро, і тур робиться навколо. Районні центри теж хочуть, щоб ми приїхали, зіграли виставу і надихнули людей.

— Військові ходять до вас на вистави?

— Так, запрошуємо обов'язково. Ось у турі ми зібрали гроші для однієї з бригад на передовій. Я розумію, наскільки тяжко людям зараз придбати квиток, хоча ціни ми зараз робимо такі, щоб чисто доїхати. Спонсорів у нас нема. Але люди кидають для Збройних сил все, що в них є: і по 10, і по гривні, і по 500. Ми такі щасливі, бо неважливо скільки. Головне, що людина підійшла і кинула ці гроші.

Театральні ритуали та як молодь сприймає війну

— У "Жовтневому палаці" показують "Ревізора", в якому ти граєш у компанії Олексія Вертинського, його доньки Ксені Вертинської та Лілії Ребрик. Маєте якісь ритуали перед початком вистави? Як налаштовуєшся на роботу?

— Окрім ритуалу "дати інтерв'ю каналу "Дім" поки нема. Якщо вистава йде дуже довго, до десь за дві години до її початку у нас обов'язково є репетиція. Текстовий прогон. Оце і весь ритуал. 

Прем'єрні вистави — інша справа. Там вже ніяких інтерв'ю перед виставами я б не давав. Якщо головна роль, то це дуже важко. Після вистави — будь ласка.

— Ти викладаєш в Київському національному університеті культури і мистецтв. Твій курс нещодавно випустився…

— Так, влітку 2023-го вони випустилися.

— Пам'ятаєш, як ви зустрілися вперше після повномасштабного вторгнення? Вони в Чернівці, здається, виїхали?

— Так, у Чернівцях працювали, ставили виставу дуже цікаву на тему війни — "Кричи/Мовчи". Вони зробили цю роботу майже самостійно. Це написана самими студентами вистава. Вона йде від імені речей людей, які загинули у війні. Дуже цікава вистава. Ну, на жаль, курс уже випустився, але хлопці й дівчата, які залишились в Києві, працюють і організовують свій театр. 

— Ця вистава досить тригерна і дуже болюча. Як її сприймали українці?

— Вони з нею були на фестивалі за кордоном — відгуки були дуже гарні. 

— Грали англійською?

— Так, вони переклали. Глядач взагалі сприймає дуже цікаво цю виставу. За кордоном до них підходили глядачі і казали, що не уявляли, що саме відбувається в Україні і наскільки все серйозно. Після вистави вони зрозуміли все не тільки мозком, а й серцем. Молодь дуже цікаво сприймає це і говорить про це.

Попередні випуски "Точки опори":

• Зйомки у фільмі "Буча", хейт за роль Петра I та недоліки роботи в театрі: актор В'ячеслав Довженко у програмі "Точка опори"
• Знайомство з шістдесятниками, переслідування КДБ, підкорення театру "Ла Скала": інтерв'ю з примадонною української оперної сцени Марією Стеф'юк у "Точці опори"
• Про карантин на все російське, провину перед військовими, театр та кіно: актор Михайло Кукуюк у "Точці опори"
• Як Україна повертає викрадених Росією дітей: інтерв'ю з ексуповноваженим з прав дитини та очільником організації Save Ukraine Миколою Кулебою
• Заснування найпопулярнішої газети в Україні та сенс спілкування з "ватними" людьми: засновник та головний редактор "Фактів" Олександр Швець у "Точці опори"