Встановлення ВІЛ-статусу: як впоратись зі страхом і де шукати підтримку — поради спеціалістів

Дізнатися про ВІЛ-позитивний статус — подія, яка може перевернути світ людини з ніг на голову. У перші хвилини, дні чи тижні після встановлення діагнозу людина може відчувати страх, тривогу, розгубленість, злість чи провину. Про це йдеться у матеріалі Центру громадського здоровʼя України, інформує "Дім".

Реакції різняться, але важливо пам’ятати — це нормально

Спеціалісти зазначають, що така реакція є природною відповіддю на кризу та нову, незвідану реальність. Її посилює ще один чинник — стигматизація, яка досі існує в суспільстві.

"Люди з ВІЛ можуть відчувати, що їх не зрозуміють, осудять або навіть відштовхнуть. Така соціальна напруга ще більше погіршує психоемоційний стан і може призводити до ізоляції, самозвинувачень та навіть депресії", — наголошують вони.

Чому психічне здоров’я людей, що живуть з ВІЛ потребує особливої уваги?

Психічні розлади, зокрема депресія і тривожність, виявляються у людей з ВІЛ у кілька разів частіше, ніж у загальній популяції. На це впливають:

• постійна соціальна стигма;
• страх відмови з боку близьких;
• втрата роботи або підтримки;
• біологічні фактори, пов’язані з самим вірусом або ліками.

Памʼятайте: діагноз може змінити життя, але не зупиняє його.

"Завдяки сучасному лікуванню люди з ВІЛ можуть жити повноцінно і так само довго, як люди без ВІЛ, за умови регулярного прийому антиретровірусної терапії (АРТ)", — пояснюють фахівці.

Страх — це перше, що може виникнути після діагнозу

Страх перед майбутнім, перед реакцією рідних чи колег, перед життям із терапією.

Він може проявлятись як:

• прискорене серцебиття;
• безсоння;
• тремтіння, пітливість;
• відчуття напруги або “застою” в тілі;
• уникнення спілкування, навіть із близькими.

"Дехто боїться говорити про свій статус, хтось — просто не знає, що буде далі. Це природно. Важливо не залишатися з цим наодинці", — кажуть спеціалісти.

Що може допомогти?

• Відкрита розмова з лікарем, соціальним працівником, психологом.
• Знання — чим більше ви знаєте про ВІЛ, тим менше місця для страху.
• Початок лікування — контроль над станом зменшує тривогу.
• Підтримка від близьких чи груп допомоги.

Окрім страху, люди, які живуть з ВІЛ, часто стикаються з тривалим стресом

Це може бути стрес через щоденне приймання ліків, медичні обстеження, дискримінацію або постійне очікування "поганих новин".

Фахівці наголошують, що хронічний стрес виснажує нервову систему, впливає на сон, апетит, концентрацію, а головне — послаблює імунну систему, що критично важливо для людей з ВІЛ.

Як розпізнати, що стрес вас переповнює?

• Часті головні болі, втома.
• Дратівливість, замкнутість.
• Відсутність апетиту або переїдання.
• Відчуття “порожнечі” або безнадії.
• Неможливість зосередитись навіть на простих речах.

Як собі допомогти?

• Виконуйте дихальні вправи (глибоке повільне дихання з фокусом на видих).
• Спілкуйтеся з людиною, яка приймає вас без осуду.
• Зменшіть інформаційне навантаження (перегляд новини, соцмереж).
• Зверніться до фахівця — свого лікуючого лікаря, соціального працівника, психолога.

"Стрес — це не ваша провина, а природна реакція організму на тривалий тиск. З ним можна й потрібно працювати і можна його подолати", — пояснюють спеціалісти.

Водночас у Центрі громадського здоровʼя радять звернутися по допомогу до фахівця, якщо симптоми не минають упродовж 2–4 тижнів, посилюються або заважають повсякденному життю.

Як відновити внутрішню рівновагу самостійно?

• Не замовчувати про почуття — це нормально відчувати і страх, і злість, і смуток.
• Зберігати рутину — лягати та прокидатись в один і той самий час.
• Бути в русі — спорт, танці, прогулянка в парку допомагають.
• Говорити з тими, до кого є довіра. Мовчання лише посилює тривогу
• Займатися улюбленою справою — творчість, читання чи допомога іншим.
• Повноцінно харчуватися — стабільне тіло = стабільні емоції.
• Просити про допомогу — це сильний і зрілий крок.
• Медитувати або практикувати техніки релаксації.

Де шукати психологічну допомогу?

В Україні працюють сервіси психологічної підтримки, зокрема гарячі лінії:

• Lifeline Ukraine — 7333;
• Національна психологічна допомога — 0 800 500 335;
• Лінія емоційної підтримки МОМ — 0 800 211 444;
• Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО "Ла Страда-Україна" — 0 800 500 225.

Також — онлайн-платформа TellMe з безкоштовними консультаціями з психологами.

Читайте також: Чи передається ВІЛ через поцілунки, комарів і манікюр: на найпоширеніші питання відповіли медики