Відкривайте Україну разом із Максимом Узолом та Ольгою Манько — незвичайні та цікаві локації від тревел-блогерів

Подружжя Максим і Ольга створили сімейний тревел-блог "Узол і Манько", щоб показувати українцям красу України та світу. Гості "Ранку Вдома" розкажуть, як їм вдається поєднувати корисний і розважальний контент у своїх відео, а також поділяться найбільшими відкриттями під час подорожей.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Як вам вдається поєднувати розважальне з корисним і змістовним у вашому тревел-блозі?

Ольга Манько: Ми насправді постійно знаходимося в цьому балансі, але зараз запит людей дуже змінився: їм хочеться більше пізнавати історію, культуру та колорит України. 

Тому ми плавно перейшли від попереднього формату, і тепер у нас не "тревел-тревел", де можна полежати біля басейну чи покупатися в морі, а більше акцентуємо на історичних місцях, музеях, людях, які зараз розвивають і підтримують Україну.

Сподіваюся, що нам вдається розкривати ці теми.

Макс Узол: Можливо, це не зовсім самокритично, але мені здається, що ми давно виросли з рамок YouTube-проєкту. Це вже цілий проєкт "Узол і Манько", який розповідає українцям про Україну.

Ми хочемо розповідати українцям про Україну, бо якщо вони більше знають про свої місця, про свої багатства, про людей, які у нас живуть, вони будуть цим пишатися, любити і, як наслідок, берегти.

Тому, якщо подивитися на ці "камінці", про які я щойно згадував, то наша велика мета — зберігати Україну та розвивати місця, які ми маємо.

— Що стало найбільш неочікуваним відкриттям для вас в Україні за останній рік?

Макс Узол: П'яти хвилин і трьох фактів не вистачить, щоб це описати: Україна настільки багатогранна — багата на людей та локації, що їх можна перелічувати безкінечно.

Для мене особистим відкриттям стала Тернопільщина.

Здавалося б, там немає гір, але ти відчуваєш себе, як у горах. Там кожна річка — це величезний, просто гігантський каньйон завглибшки в десятки метрів. Ніби потрапляєш на іншу планету.

До речі, ми знайшли там древній скельний монастир, про який мало хто знає, в такому селі — Монастирок.

Ольга Манько: Схожий на Стоунхендж, тільки в мініатюрі. 

Макс Узол: І рідніший, і ближчий. Як нам розповіли, він там стоїть ще з часів язичництва — це був язичницький храм, а потім він став християнським. Ти приходиш туди, і така енергія, що тебе просто розпирає.

Цей храм знаходиться якраз на верхівці каньйону. Це дивовижно.

До того ж на Тернопільщині… Я продовжую промотувати цей регіон, тому що мене розпирає: тут знаходиться дуже багато печер.

Ми знайшли першу печеру-музей, яка називається "Вертеба", де колись жили трипільці. Прямо в печері жили: ховались чи то від звірів, чи то від набігів людей, чи то від якихось зовнішніх погодних умов. Вони там жили, і археологи знайшли дуже багато речей, які вони там залишили.

Люди можуть спуститися туди і познайомитися з побутом підземних трипільців.

— Як ви знаходите ці маленькі перлинки? Це Google, книжки чи люди?

Ольга Манько: Це комплекс. Спочатку ми "гуглимо" напрямок, щоб зрозуміти, чи достатньо там локацій для цілої серії. Знаходимо людей, які розвивають туризм, чи знайомих, питаємо їх, тому що люди, які там живуть, можуть знати більше того, чого немає в інтернеті.

Інколи зв'язуємося з інформаційними турцентрами.

Виявляється, в багатьох областях і містах працюють туристичні інформаційні центри, і вони дають нам дуже багато корисної інформації.

Макс Узол: До речі, це лайфхак для всіх, хто подорожує. Неважливо, куди ти їдеш — у Тернопіль чи Чернівці. Ти заходиш в туристично-інформаційний центр, і там можна знайти житло, дізнатися про місцеві заходи, тобі порадять кафе, розкажуть, куди сходити, що спробувати. І все це в одному місті.

Ольга Манько: Ми часто працюємо з обласними чи місцевими адміністраціями, попереджаємо, що їдемо на зйомку, щоб не було конфліктів і щоб знати, що не можна знімати, адже у нас воєнний час і є певні обмеження.

Найбільше цього літа мене вразила наша українська Бессарабія.

Це Одеська область. Такий апендикс, затиснений між Молдовою та Чорним морем. Враження, що це окремий острів, бо ти приїжджаєш туди, і відчуваєш, ніби потрапив в іншу країну.

По-перше, там живе дуже багато етносів та національностей: болгари, молдовани, гагаузи. До речі, ви чули про гагаузів, хто вони такі? Це унікальний народ: у них є своя мова, яку слухаєш, і на слух жодного слова не зрозумієш. Настільки вона інша.

— Що це за народ? 

Ольга Манько: Взагалі, одна з версій, що гагаузи походять від тюркського народу: вони темніші, з яскравими рисами обличчя і мають свої звичаї. Вони грають у гру, якій вже 7 000 років, використовуючи кістки тварин. Ця традиція збереглася до сьогодні.

Це дуже цікава гра. Я грала з тітоньками: ми сідали в коло, вони були в національних костюмах, і ми кидали ці кістки. Гра дуже незвична, але сам факт, що їй 7 000 років, і вона досі існує, вражає!

Цей народ досить закритий. У них, наприклад, є гагаузьке село, де живуть лише гагаузи. Вони говорять своєю мовою, українську також знають, в школах її вивчають, але між собою, в родині, вони спілкуються гагаузькою.

— Що найсмачніше ви скуштували в Бессарабії?

Ольга Манько: Це дуже важке питання, бо там смачне все. 

Макс Узол: Вино (пошепки). Ні, насправді, вино там дуже класне через те, що в Бессарабії багато сонячних днів, а ще вони додають свою доброту, що надає йому особливий смак.

Причому, коли ви питаєте про страви, можу сказати, що навіть проста картопля, буряк чи морква там настільки смачні, настільки солодкі. 

Все тому, що у Вилковому не просто земля — там усе росте на мулі. Родючість — неймовірна, смаки — неймовірні. А басарабське сонце, басарабська земля і басарабські люди створюють синергію смаків.

— Куди поїхати українцю, щоб одразу закохатися в це місце?

Макс Узол: Дивіться, зараз кінець зими, багато людей говорять, що у Фінляндії можна поїхати покататися на упряжці з хаскі, а в нас, в Україні, це є. Причому — недалеко від Києва.

Чернігівська область, село Кладьківка, там є такий “Дім хаскі” — унікальне місце, тому що на березі річки Десна можна покататися на упряжці з хаскі. Я більше такого ніде не бачив.

Ольга Манько: В цілому, там класна взаємодія з собачками: можна погратися, погуляти. Самі хаскі дуже контактні та дружелюбні. Їм потрібно багато бігати, витрачати багато енергії, тому ти можеш туди приїхати і просто поконтактувати. Це дуже класний антистрес.

Макс Узол: Ще Черкащина. Поїдьте обов’язково в Черкащину. Це козацький старий край, насичений знову-таки каньйонами. Ой, я можу продовжувати цю тему вічно.

Читайте також: "Коли ти вийдеш заміж" уже в кіно: розмова із зіркою комедії Наталкою Денисенко та продюсером Олексієм Комаровським