Українцям дарують курс з позитивної психології від провідних світових психологів та науковців: про проєкт розповіла психологиня Алла Клименко

Алла Клименко. Скриншот: kanaldim.tv

Щоб допомогти українцям у ці непрості часи, психологиня, провідна тренерка та співзасновниця проєкту Upgrade Алла Клименко створила два безплатні курси психологічної допомоги для українців. Вони допоможуть і тим, хто професійно займається психологією та наукою, і охочим подолати кризовий період.

Про унікальну можливість безплатно навчатись у професорів провідних університетів світу, а також нагоду краще вивчити себе, у "Ранку Вдома" розповіла сама Алла Клименко.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

Алла з нами на прямому зв'язку зі США. Доброго ранку! Ми дуже раді, що ви організовуєте такі курси. Це дійсно необхідно українцям. Отже, розкажіть трохи деталей про проєкт "Позитивна психологія для України".

— Доброго ранку! Насправді ми створили два проєкти. Один з них — "Позитивна психологія для України". Курс для всіх, хто хоче поглибити свої знання з позитивної психології. Це вузькоспрямований проєкт, де ми говоримо конкретно про психологію.

Лектори — це люди, які напряму пов'язані із викладанням позитивної психології, також там будуть військові, режисерка з Голлівуду, науковці та медики. Тобто з різних сторін ми дивимось на цю тему.

Інший проєкт — це "Резильєнтність", для всіх охочих. Він також про психологічну підтримку, він більше загальний.

Хто та як може стати слухачем цього курсу? На яких умовах?

— Обидва курси абсолютно безплатний, і стати учасником може кожен охочий. Шкода лише, що для багатьох людей безплатні речі трошки знецінюються. Проте ми робимо все можливе для того, щоб спонукати людей навчатися, рухатися далі й бути відповідальними.

На сайті курсу "Позитивна психологія для України" є разючий список імен фахівців. Розкажіть про них, будь ласка. Як ви домовлялися з такими персоналіями?

— Дуже цікава історія, пов'язана з повномасштабним вторгненням. Я вилітала з України 23 лютого на Всесвітній саміт зі щастя. Це така наукова конференція, і я представляла там Україну. І виходить, що я прилетіла і розпочалося повномасштабне вторгнення. Я взагалі вагалася, чи варто там виступати, бо тема, з якою я приїхала, суперечила тим обставинам, у яких опинилася Україна.

Проте я вирішила, що вийти на сцену. Це був дуже гарний виступ і, звичайно, говорила я в ньому про Україну. Тоді до мене підійшли професори, їх захопила моя історія, і вони запропонували свою допомогу. Я запропонувала їм провести курс, вони почали запрошувати, заохочувати своїх друзів, знайомих, колег.

От ми зібрали такі два класні курси, де є викладачі Гарварду, Стенфорда, загалом всіх найвідоміших університетів світу. Тобто там це дуже цікаво і дуже натхненно. У багатьох людей була мрія почути лекції цих людей, тепер вона здійснилася. Ці люди об'єднуються і прагнуть нам, українцям, допомогти.

Алло, ви як психолог, як налаштовуєтесь на позитив, де знаходите сили під час війни?

— Психологи такі самі люди, як і усі інші. Проте, певні знання допомагають легше проходити через складні обставини. Я дуже багато говорю про резильєнтність, маю своїх багато ефірів, де я розповідаю про це. Цей термін перегукується з наукою про щастя, точніше складається з тих самих елементів. Я маю кілька факторів, які допомагають мені триматися і бути щасливою.

Це фізична опора. Нам потрібно займатися спортом навіть тоді, коли нам здається, що у нас нема ні сил, ні часу на це. Проте спорт допомагає нам почуватися краще.

Це, звичайно, емоційна опора. Коли нам з вами необхідно навчитися проживати свої емоції, не тікати від них, не удавати, що нічого не відбувається. До речі, дуже часто здається, що позитивна психологія це коли ми з вами удаємо, що все добре. Проте це "токсичний оптимізм". Коли ми тільки говоримо про те, як все добре, а всередині у нас інші емоції.

Це, звичайно, інтелектуальна опора. Я вмію працювати зі своїми думками. Я також, як і всі люди, переживаю, тривожусь, боюся, вигадую якісь страшні наслідки. Проте я вмію себе зупинити.

Звичайно, це опора духовна. Я багато медитую, мені це дуже допомагає заспокоїти свій розум.

І, звичайно, це відносини з іншими людьми. Відносини, які варто підтримувати, де б ви не були. Треба вміти триматися своїх людей.

— За вашими спостереженнями, люди під час війни навчились ловити момент радості, задоволення чи ні?

—  Для початку, зазначу, що на курсі буде спеціаліст, який займається виключно посттравматичним зростанням. Він буде дуже багато чого розповідати. Не все так райдужно, як нам би з вами хотілося. Проте гарна новина полягає у тому, що у більшості людей відбудеться посттравматичне зростання. Воно дає нам відчуття більшої цінності життя. Оце і є задоволення моментом.

Ми змінюємо власні пріоритети. Часто тепер люди зізнаються, що все змінилося, що вони починають цінувати те, що мають. Коли ми починаємо про такі речі думати і говорити, то це старт на шляху до зростання. Втім нам потрібно фіксуватися і фокусуватися на наших цінностях. Нам потрібно про це думати, усвідомити, що для вас найважливіше. Коли людина собі чесно відповість на це питання, це дасть їй змогу зростати.

Цілі — це те, що приводить до посттравматичного зростання, коли ми можемо фокусуватися на майбутньому. Зараз, як кажуть, не на часі ставити цілі. Але це не так, бо ціль — це те, що дає сенс нашому життю. Це одна з складових сенсу. Я не хочу узагальнювати, а це дає мені змогу рухатись вперед. Тобто мені треба про це думати. Мені треба проживати свої емоції, давати їм вихід. Розуміти багато емоцій, які до нас зараз приходять. Нам не подобається їх відчувати, бо це негативні почуття. Але коли ми їх проживаємо, це робить нас сильнішими. Це дозволяє нам принаймні зрозуміти свої цінності, дозволяє прожити їх і засвоювати життєві уроки.

Звичайно, треба ще й практикувати вдячність. Ця тема недооцінена. Є така штука, як токсична вдячність. Типу ти маєш дякувати за те, що в тебе є. Проте вдячність — це коли ти від щирого серця радієш, тому що у тебе є. Вона не може бути вимушеною, це дуже важливо. Тому нам треба фокусуватися на вдячності. Існує дуже проста техніка, яка цьому вчить. Хоча б один раз на тиждень сидіти і виписувати все, за що ви вдячні. 

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір