"Ті, хто на фронті, часто навіть не знають, який зараз день тижня": розмова про Великдень з військовим капеланом 

П'ятого травня 2024 року християни східного обряду святкують Великдень. Як це світле свято зустрічають на фронті, розповів військовий капелан добровольчого формування "Буча" Анатолій Кушнірчук. У програмі "Ранку Вдома" на телеканалі "Дім" він пояснив, чому тим захисникам, які зараз перебувають на першій лінії фронту, не до свята. 

Ведучі — Лілія Ребрик, Ірина Хоменко та Костянтин Октябрський.

— Хотілося б спершу розібратися, чим займається військовий капелан та в чому полягають ваші обов'язки? 

— Роботи багато, але якщо підсумувати і сказати коротко, то капелан зберігає у військовому людяність, аби він продовжував бути людиною, батьком для своїх дітей, чоловіком для дружини. Бог — лікар душ, а капелани — це його інструменти. 

— Як ви прийшли в капеланство?

— У 2014 році до мене у двір, в Бучу, приїхав автобус. Звідти висипалися військові в різному однострої, з різною зброєю і сказали: "Отче, благословіть нас на захист Батьківщини". Я не міг їх не благословити, тому що Бог і Біблія закликають захищатися. Перед тим, як вони від'їжджали, один із них спитав мене: "А ти до нас приїдеш, коли нам треба буде твоя допомога?". Сказав, що приїду, але думав, що за два тижні все затихне і вони повернуться додому. Через два тижні вони зателефонували мені зі словами: "Ми хворіємо, у нас немає їжі. Боїмося брати їжу у місцевих, бо боїмося бути отруєними. Приїдь". З цього і почалося моє капеланство. Я спочатку допомагав як волонтер, тому що це мої друзі. Отримав запрошення від командира бути в добровольчому батальйоні капеланом-добровольцем.

— Які ви зараз бачите настрої серед військових? 

— По-перше, вони дуже втомлені. Це треба визнати. Вони чекають на заміну. Вони хочуть, щоби хтось перейняв їх бойовий досвід і був таким самим героєм, як і вони. Вони чекають не ту заміну, якій передадуть просто все в руки, а самі підуть. Ні. Вони хочуть навчити, передати досвід, пересвідчитись, що нові прийняли його. Такі настрої — замучені, але незламні. 

— Як відбувається святкування Великодня серед військових під час війни? Чи до свята взагалі зараз? 

— Звісно, військовим, які зараз перебувають у місцях бойових дій, не до свята. Вони виконують свої життєво важливі завдання. Ті, хто трішки подалі від фронту можуть перепочити, отримати від волонтерів паску, яйця чи ще якийсь смаколик, згадати про таке свято, як Великдень. Але ті, хто на фронті, часто навіть не знають, який зараз день тижня.  

Коли військовослужбовець виходить з "нуля", і ти кажеш, що сьогодні Великдень, питаєш, чи відчув він це, він каже: "Ні, не відчув. Але нехай мої рідні святкують, а ми тут їх прикриємо". Такий у них заряд і такі почуття.

— Свято Воскресіння про що воно для вас, для військових?  

— Свято Воскресіння є великим символом для наших військових і для України в цілому. Ісуса розіп'яли ні за що, він помер на хресті, але переміг Смерть своїм воскресінням. Те саме і для наших військових, і для нашої України. Світло завжди переможе темряву. Добро буде перемагати зло. Нещодавно мені до рук потрапила листівка, яку малювали в Українській повстанській армії, вітаючи один одного з Великоднем. Вони завжди підписувалися: "Христос воскрес! Воскресне й Україна". Вони тоді теж боролися за свободу і незалежність України.

— Коли ви приїжджаєте до хлопців, що вони найбільше потребують? Як відбувається ваше спілкування? 

— Найбільше вони, напевно, потребують, щоб їх хтось уважно вислухав. Вся їх розмова до капелана зараз про біль, про цінності, які під ними руйнуються. Капелан дуже мудро, але тихо і уважно слухає, намагається їм допомогти залишитися людяними. Капелан не може дати якусь пігулку, яка допоможе, бо це робота з душею. 

— Чи є такі випадки, коли до служби у війську людина була невіруючою, а з приходом до війська стала вірити в Бога і просить вашої допомоги? 

— Так, буває таке. Коли людина потрапляє на фронт, вона бачить, наскільки важливо бути духовно незламним. Коли воїна духовно зламати, він зламається повністю.

Читайте також: Великодні традиції, особливості та значення свята: інтерв'ю з етнологинею із "Музею Івана Гончара"