Авторки подкасту "Захисниця. Imayeci" розповіли про те, як та для чого збирають історії кримськотатарських жінок

Подкаст "Захисниця. Imayeci" — це історії про стійкість, котра народжується зі слабкості, про надію що сперечається зі зневірою, про м’яку жіночу силу, що стала для багатьох політичних ув’язнених Криму захистом і тилом. Це історії кримських татарок, які борються з репресивною машиною окупантів.

Про ризики, на які йдуть автори проєкту, історії жінок, які прагнуть вижити у надскладних умовах та головні завдання проєкту говоримо із продюсеркою подкастів видання "Ґрати" Анною Кравець та журналісткою, правозахисницею Лутфіє Зудієвою. Деталі — у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Аню, у чому особливість подкасту "Захисниця. Imayeci"?

Кравець: "Ґрати" — це видання судової журналістики. Група журналістів, які займаються судовими справами, юридичною тематикою, записують подкасти. Ми використовуємо жанр True Crime для того, аби розповісти про те, що відбувається в судових справах.

Також у нас є подкаст "Сирена", який ми почали з початку повномасштабної війни. Це документальний проєкт про досвід людей під час війни.

Подкаст "Захисниця. Imayeci" — це новий проєкт. Його запустили цього року. Це жіноча оптика на проблему та специфічний регіон. Крим вже дев'ять років в окупації, там відбуваються різні процеси, зокрема, репресії. Ми часто чуємо про суди над кримськотатарськими активістами, бачимо їх за ґратами, але не завжди розуміємо, що насправді відбувається.

Тож наш подкаст — це ширший погляд на це, ми можемо побачити, як ця репресивна машина втручається в суспільну канву. Ми бачимо життя дружин цих кримськотатарських активістів і показуємо, як змінюється їхнє життя після того, як їх чоловіків затримують, арештовують, судять, відправляють у далекі регіони.

— Подкаст "Захисниця. Imayeci" не тільки про складну долю кримськотатарських жінок, а й про вихід зі складного становища. Це правда?

Кравець: Так. Цей подкаст — це історія жінки, яка вибудовує свою самостійність у складній ситуації. Жінка вчиться будувати своє сімейне життя, свої взаємодії зі спільнотою і, власне, блукати у лабіринтах судової машини, також репресивної окупаційної судової машини.

— Лутфіє, Ви зараз знаходитесь в Криму? Як ви?

Зудієва: Хочу додати, що насправді кримські татари — це корінний народ у Криму. Крим — це наш єдиний дім. Щодо життя жінок на півострові, то воно дійсно непросте. У деяких селищах компактного проживання кримських татар зараз з'явились так звані жіночі вулиці, тому що протягом багатьох років чоловіків забирають, багатьох вже засудили до тривалих термінів позбавлення волі. Це не перша спроба Росії позбавити кримських татар свого дому. Це відбувалося і два-три століття тому. На жаль, цей процес триває.

Подкаст — це спроба замислитися, що робити з цими жіночими вулицями, зрозуміти, як живуть ці жінки. Що стосується нашого положення, то ми насправді боремося за право жити у своєму домі. Це дуже складний та довгий шлях. І після 2014 року ми усвідомили, що це довга дистанція. Багато чого доводилося пояснювати навіть громадянам України, боротися зі стереотипами про кримських татар, які залишилися у спадок від пострадянської пропаганди.

Можу сказати, що жінки тут просто не можуть дозволити собі розмови про, наприклад, особисту втому. Бо тисячам людей у Криму потрібна надія, що ці репресії не назавжди. Ти не можеш вимкнути телефон на ніч, бо щоранку чекаєш нових повідомлень про обшуки та арешти. Безумовно, це величезна відповідальність, але ми несемо її усвідомлено. Це наш внесок у майбутні зміни в країні.

— Лутфіє, як ви знімаєте ці інтерв'ю? Це дуже небезпечно, для вас, як журналіста та для героїні!

Зудієва: Так я записую жінок у Криму, намагаюся виїжджати й на обшуки, щоб записати та задокументувати ці події на фото, на відео, на диктофон. Але основу подкасту — відверте оповідання кожної жінки та спогади, ми записуємо вдома, коли вона має можливість відрефлексувати. Коли у жінки є час і бажання говорити з журналістом на складні теми. Ця розмова з жінками триває годинами. На виході залишається тільки найважливіше. З цим дуже гарно працює Анна.

Я вважаю, що це дуже важливо робити зараз, із погляду нашої колективної пам'яті й для розуміння ситуації в Криму, для громадян України, які зараз, живуть в іншому місті, не в Криму, наприклад.

Ризики і небезпеки відкидаю на другий чи третій план, тому що усвідомлюю, що це необхідно робити. Багатьом українським журналістам заборонили в'їзд до Криму на величезні терміни. Наприклад, Аліна Смутко та Олена Савчук, або Тарас Ібрагімов.  Міжнародні журналісти взагалі не можуть зробити акредитацію в Російській Федерації.

— Анно, чи можна зібрану інформацію додавати до кримінальних проваджень порушених проти окупантів?

Кравець: Ми зараз говоримо про подкаст, який присвячений життю цих жінок. Тобто ми говоримо про про їхній побут, про те, як складається їхня історія. Ми говоримо про несправедливість, яка прийшла до їхньої сім'ї. Насправді інформація у подкасті — це ціла система заходів боротьби з репресивним окупаційним правосуддям.

— Розкажіть про героїнь вашого подкасту.

Кравець: Цей подкаст присвячений жінкам. Перший випуск ми зробили про жінок, які стають громадськими захисниками у суді. Тобто вони починають працювати в команді з адвокатами, допомагати їм, вчаться заповнювати різну документацію, працювати з судовими працівниками. Вони фактично змінюють професію під впливом життєвих обставин.

У нас три героїні в першому епізоді. Одна із них це дружина Нарімана Джелялова — заступника керівника Меджлісу кримськотатарського народу, Левіза Джелялова. Вона є однією з громадських захисниць у суді.

Також ми випустили останній епізод про двох жінок Ельвіє та Анну. Їхні історії дуже різні, але схожі тим, що складні обставини застали їх під час вагітності. Власне, цей другий епізод присвячений тому, як ці жінки виходять з тієї ситуації.

— Лутфіє, як ви бачите мету і місію подкасту "Захисниця. Imayeci"?

Зудієва: По-перше, коли говорять про репресії в Криму, то найчастіше згадується чоловіків, які є політичними в'язнями. Нині їх понад 150 осіб. Але репресії ніколи не замикаються на конкретній людині. Це лише вершина айсберга. Ми хочемо, щоб суспільство це розуміло. В кожного цього політв'язня є мама, є дружина, є маленькі діти й усі вони також репресовані. Інколи мені здається, що вони потерпають навіть більше, ніж чоловіки, які знаходяться у в'язницях.

По-друге, дуже багато було і є спрощення та стереотипів навколо мусульманських кримськотатарських жінок. Але життя набагато складніше і глибше. Мені здається, що зараз, коли українці і кримські татари переживають схожі біди, якраз відчинилися ці двері для глибших дискусій.

Робота над подкастом — це дуже приємний досвід роботи з Анною, в якому ми поєднали наші зусилля. Ми дуже різні за світоглядом люди, але є базові цінності, які допомагають нам розуміти одне одного і вибудовувати нову країну.

— Анно, як та де можна послухати ваш подкаст?

Кравець: На нашому сайті, або на стрімінгових платформах. Усі посилання також можна знайти у соцмережах проєкту

"Ґрати".

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Як Чорнобильська зона відчуження "оговтується" після окупації — розмова з очільником Держагентства з управління зоною відчуження Євгеном Крамаренком
• Музика, історія, екозвички та краса: про мультимедійну книгу "Мавка. Берегиня Лісу" говоримо із директоркою Nerd Agency Тетяною Рубан 
• Містичний Львів, таємні історії та древні релігійні культи: про залаштунки трилеру "Еґреґор" говоримо із подружжям Лавренюків