Що потрібно знати спадкоємцям, аби не втратити право на спадщину — роз’яснення Мінʼюсту

Час відкриття спадщини, місце її оформлення та строки подання заяви — ключові моменти, від яких залежить право на спадкове майно. Якщо пропустити встановлений термін без поважної причини, спадкоємець ризикує втратити своє право і змушений буде вирішувати питання через суд або за згодою інших спадкоємців. Про це повідомили в Міністерстві юстиції, інформує "Дім".

Спадщина відкривається у день смерті особи або в день, коли її офіційно оголошено померлою. Саме з цієї дати починається відлік усіх строків.

Місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.

"Якщо останнє місце проживання спадкодавця невідоме, спадщину відкривають за місцезнаходженням нерухомого майна або його основної частини. Коли ж таких об’єктів кілька, спадкоємці можуть самостійно обрати, за якою адресою відкривати спадкову справу", — зазначили в міністерстві.

У разі відсутності нерухомості місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження основної частини рухомого майна. 

Це може підтверджуватися відповідними документами, наприклад:

• свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу; 
• випискою з Реєстру цінних паперів; 
• ощадною книжкою; 
• договором банківського рахунку.

Після смерті строковиків або осіб, які навчалися поза місцем проживання, спадщину відкривають за адресою, де вони мешкали до призову чи вступу до навчального закладу.

"У випадку, якщо людина проживала у будинку-інтернаті чи іншому соціальному закладі, місцем відкриття спадщини вважається адреса цієї установи. Особи, які перебували в установах виконання покарань, береться до уваги їхнє останнє місце проживання до ув’язнення", — йдеться у повідомленні.

Якщо ж спадкодавець проживав у монастирі, храмі або іншій культовій споруді, спадщина відкривається за місцезнаходженням цієї будівлі.

Коли останнє місце проживання було за кордоном, порядок визначення місця відкриття спадщини регулюється законодавством про міжнародне приватне право.

Зазвичай спадкову справу відкриває нотаріус за місцем відкриття спадщини. Водночас є винятки: якщо йдеться про тимчасово окуповані території, райони бойових дій або населені пункти, де органи влади не працюють повною мірою, звернутися можна до будь-якого нотаріуса незалежно від місця.

"Щоб перевірити, чи вже відкрито спадкову справу і хто її веде, достатньо звернутися до будь-якого нотаріуса. Потрібно надати свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті", — наголошують у відомстві. 

Через спадковий реєстр нотаріус зможе знайти відповідну інформацію.

Право на спадкування мають:

• особи, зазначені в заповіті;
• родичі за законом — якщо заповіту немає або він не охоплює все майно.

Зверніть увагу: спадщину можна або прийняти повністю, або відмовитися від неї — часткове прийняття не допускається.

Водночас:

• особи, які проживали зі спадкодавцем, автоматично вважаються такими, що прийняли спадщину (якщо не відмовились протягом 6 місяців);
• діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи також вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було відмови.

Спадкоємець, який хоче прийняти спадщину, але не проживав постійно зі спадкодавцем на момент її відкриття, має звернутися до нотаріуса з відповідною заявою.

Заяви про прийняття або відмову від спадщини подаються особисто і виключно у письмовій формі. Документи, оформлені представниками за довіреністю, не приймаються.

Особи від 14 років можуть подати заяву самостійно — без згоди батьків чи піклувальників. Водночас за малолітніх або недієздатних осіб це роблять їхні батьки, усиновлювачі або опікуни.

Подати заяву можна кількома способами:

• особисто звернутися до нотаріуса — у такому разі підпис додатково засвідчувати не потрібно;
• поштою або електронно — з використанням кваліфікованого електронного підпису.

У разі дистанційного подання нотаріус відкриє спадкову справу, але повідомить про необхідність підтвердити підпис — або надіслати нотаріально засвідчену заяву, або з’явитися особисто.

"Подану заяву можна відкликати, але лише в межах строку для прийняття спадщини, тобто протягом шести місяців", — зазначають експерти.

Якщо ж спадкоємець проживав разом зі спадкодавцем, для відкриття спадкової справи достатньо заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Основний строк для прийняття спадщини — 6 місяців від дати відкриття.

В окремих випадках:

• якщо право виникає через відмову інших спадкоємців — 3 місяці;
• під час воєнного стану строк можуть обчислювати від дати реєстрації смерті, якщо вона відбулася із затримкою.

Якщо спадкоємець не подав заяву вчасно, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Втім є варіанти:

• отримати письмову згоду інших спадкоємців;
• звернутися до суду й поновити строк (за наявності поважних причин).

Після прийняття спадщини спадкоємець має право отримати свідоцтво про право на спадщину. Його видають окремо кожному спадкоємцю із зазначенням часток інших осіб у спадковому майні.

Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє права на спадщину.

"Проте, якщо до складу спадщини входить нерухомість, майно з обтяженнями або інші активи, що підлягають державній реєстрації, спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса чи уповноваженої особи для оформлення свідоцтва", — пояснюють фахівці.

Коли спадкоємцем є ще не народжена дитина, розподіл спадщини та видача свідоцтва можливі лише після її народження. Це правило діє як для заповіту, так і для спадкування за законом.

Крім того, до завершення шестимісячного строку нотаріус може дозволити спадкоємцю отримати частину вкладу спадкодавця в банку за наявності вагомих підстав.

Свідоцтво видається після закінчення шести місяців з моменту відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті — у випадках, передбачених законодавством.

Водночас звернутися за його отриманням можна у будь-який час — кінцевого строку для цього не встановлено.

Читайте також: Як успадкувати майно, яке залишилося на окупованій території — відповідь юристів