"Семенка підчистили в 1937 році не лише фізично": актор Геннадій Попенко розповів про роль письменника-футуриста у фільмі "Будинок "Слово"

Геннадій Попенко в ролі Михайля Семенка у фільмі "Будинок "Слово". Нескінчений роман"

Роль українського письменника футуриста Михайля Семенка в історичній драмі "Будинок "Слово". Нескінчений роман" Тараса Томенка зіграв Геннадій Попенко. У програмі "Точка опори" на телеканалі "Дім" актор розповів про роботу над образом письменника, адже відомостей про нього збереглося замало.

Стрічка розповідає про знищення мистецького руху, що виник у 20-30-ті роки в Харкові. В будинку "Слово" тоді жили найвизначніші митці української культури: літератори, художники, режисери. Навмисно зібрану в одному місці інтелігенцію протягом кількох років репресували, розстрілювали та змушували працювати на радянську систему. Сценарій до фільму Тарас Томенко написав разом із Любов'ю Якимчук. 

Михайль Семенко був українським поетом і одним із засновників футуризму в Україні. Як і багато інших митців того часу, він став жертвою сталінських репресій. Цікавий факт, що Геннадій Попенко під час зйомок фільму носив автентичний метелик Семенка.

"Метелик дістала Люба Якимчук. Вона має контакти з родиною поета. Так, це була важка робота, оскільки Семенка підчистили в 1937 році не лише фізично, а й знищили всі згадки про нього. Вже були можливості аудіо- та відеозапису, тож можна послухати і побачити всіх тогочасних корифеїв. Однак Семенка ми не бачимо, бо чекісти попрацювали аж надто добре. В жодному з архівів, куди я ходив, я не знайшов жодних аудіо- та відеоматеріалів, щоб, наприклад, побачити, ходив він з ціпком чи без, кульгав чи картавив, наскільки експресивно висловлювався. Доводилося його вигадати, але таким чином, щоб його запам'ятали саме таким. Це не мала бути лише моя фантазія, а збірний образ від того, як його всі ті люди побачили і запам'ятали", — поділився Геннадій Попенко.

Саме Михайль Семенко приніс в українську поезію сучасний верлібр. Він був неординарним та епатажним. Поет заперечував попередній художній досвід та проголосив панфутуристичну теорію, за якою класичне "академічне" мистецтво має загинути, а замість нього необхідно створити нове мистецтво — "надмистецтво".

"Я про нього багато з ким говорив. Люба мені приносила записки матері Семенка, яка приїхала до нього в харківський будинок "Слово" і спостерігала, як та вся еліта живе. Це було дуже цінне свідчення. Мені здається, що трішки вдалося. Звісно, цей персонаж набагато глибший, цікавіший і контроверсійніший. Те, як я його тоді побачив — це одне, а от його пізня творчість мене настільки тригерить і бісить..! Я не розумію, як у 1932-1933 роках можна було бути рупором партії, відвертатися від України і писати, що в Америці люди голодують В Україні померло 7 мільйонів людей від Голодомору, а в його віршах йдеться про те, що в Америці голодують. Він пройшов період невизначеності і не розумів, під ким ми: під білими чи червоними. Напевно його віршований комунізм наклався на реальний більшовицький", — додав актор.

22 квітня 1937 року Семенко приїхав із Харкова, де він жив в будинку "Слово", до Києва, де в нього мав відбутися творчий вечір. Його заарештували в готелі "Континенталь". Семенка допитували й інкримінували терористичну діяльність. 24 жовтня 1937 року о 2 годині ночі його розстріляли в Жовтневому палаці.

Геннадій Попенко — український актор і телеведучий. Знявся у понад 30 фільмах та серіалах. Був ведучим телепроєктів "Підйом", "За гроші", "3х4. Найкумедніше домашнє відео" та багатьох інших. Зіграв поета Михайля Семенка у фільмі Тараса Томенка "Будинок "Слово": Нескінчений роман". 

Одружений, має двох доньок. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну разом із сім'єю потрапив в окупацію на Київщині. Після деокупації приєднався до лав ЗСУ.

Читайте також

Медіа-партнери
Прямий ефір