Раніше невідомий автограф вірша Тараса Шевченка з "Кобзаря" виявили за кордоном (ФОТО)

За кордоном виявили невідомий раніше власноручний Шевченків автограф вірша “Мені однаково, чи буду…” — відповідну експертизу провели в Інституті літератури імені Тараса Шевченка. Про це повідомляє "Читомо" з посиланням на академічний журнал “Слово і Час” №2 (740) 2025 року, інформує "Дім".

Заступник директора з наукової роботи Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Боронь отримав світлини рукопису ще у 2022 році: до інституту звернувся закордонний букініст із проханням на основі фотографій оглянути видання “Кобзаря” 1860 року зі вклеєними до нього рукописними матеріалами.

Знайдений окремий аркуш-автограф вірша “Мені однаково, чи буду…” датований 22 січня 1858 року, Нижній Новгород. Він повністю написаний рукою Шевченка та раніше не був відомий у шевченкознавстві — згадки про нього дослідникам також не траплялися.

“Збереглися три автографи цього вірша: чистовий автограф в окремому рукописі циклу “В казематі”, чистовий автограф у “Малій книжці”, чистовий автограф у “Більшій книжці”. Вони відображають три етапи редакційної роботи над текстом”, — зазначив заступник.

На звороті зафіксовано час і місце появи автографа з характерною для Шевченка заголовною літерою “Н” латинкою (відтворюємо буквально): “Нижній Новгородъ / 22. Генваря / 1858.”. Це Шевченків почерк, написання літер і загальний вигляд рядків, що відповідають особливостям його письма останніх років життя.

 Експертизу, аби довести належність автографа Шевченкові, також здійснили спеціалісти ТОВ “Експертно-дослідна служба України” кандидат юридичних наук, експерт вищого класу Маргарита Бондар та експертка першого класу Тетяна Сукманова.

Для порівняння експертам надали фотокопії Шевченкових записів вірша “Мені однаково, чи буду…” в “Малій книжці” (кінець 1849 р. — початок 1850-го) та в “Більшій книжці” (переписано 18 березня 1858 року). Фахівці дійшли висновку, що новоявлений автограф створено Шевченковою рукою.

Збірка складається з таких матеріалів:

• видання “Кобзаря” 1860 року;
• сторінок рубрики “Кобзарський гостинець” з альманаху “Хата”;
• окремої відбитки публікації Шевченкового автобіографічного листа в журналі “Народное чтение”;
• рукописних сторінок із Шевченковими віршами невідомою рукою.

“Оскільки 22 січня 1858 р. поета проїздом у Нижньому Новгороді відвідав Яків Лазаревський, то обґрунтовано гіпотезу, що на окремий аркуш вірш було переписано саме для нього. Текст поезії лише з одним різночитанням збігається з редакцією в “Малій книжці”, — розповів Олександр Боронь.

 У статтях журналу також описано можливий шлях, як “Кобзар” потрапив за кордон, де зберігається ні у власності колекціонера, що воліє залишитися невідомим.

Читайте також: Ніно Катамадзе нагородили Орденом княгині Ольги за підтримку та популяризацію української культури

Нагадаємо, фрагмент роману Майка Йогансена "Югурт. Повість про старий Харків", який вважався знищенним, переклала українською літературознавиця Ярина Цимбал.