Писав роман у фронтовому блокноті: про книгу "Розгром москви" говоримо з автором Андрієм Павловським

В перші дні повномасштабного вторгнення пішли захищати Україну безліч людей, які ніколи не мали військового досвіду. Саме реаліям війни РФ проти України відомий письменник і військовослужбовець Андрій Павловський присвятив свою нову книжку "Розгром москви". Про його фронтовий досвід, втілений на сторінках літературного твору, говоримо у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Дякуємо вам за захист українців, за вашу мужність. Розкажіть про себе, адже ви не були військовим до повномасштабного вторгнення.

— Я почав писати з юнацтва. Перша моя поетична збірка вийшла ще в 1989 році. Потім була пауза. А зараз я автор не тільки "Розгрому москви", а й "Небезпечне вчення", "Імперія Корського", "На повідку сліпих богинь" та інших книжок. Саме "Розгрому москви" я написав на фронті.

Раніше я не був військовослужбовцем. Коли мені було 18 років, мене комісувала ще радянська армія. Але коли у листопаді-грудні 2021 року почалися розмови, що має бути повномасштабна війна, то я для себе ухвалив рішення, що якщо воно почнеться, то я піду добровольцем. На противагу думки психологів, що на війну йдуть тільки під дією якихось психозів і неврозів, я скажу, що більшість так не робить. У мене це було виважене, свідоме рішення.

— А де вас застав початок повномасштабного вторгнення?

— 24 лютого я був в місті Хмельницький. І там відразу спитався, де в них є військкомат, і пішов. Був би я в Києві в той момент, то пішов би там у військкомат, був би в Одесі — в Одеський військкомат. У військкоматі вже дали направлення, і я став солдатом. За фахом я юрист, тому позивний у мене був "Адвокат". Наразі я вже в запасі.

— Який у вас був бойовий досвід протягом цих років?

— Я брав участь в обороні Слов'янська Донецької області. Там є селище Богородичне під Святогірськом, де заповідний ліс. Святогірський ліс також називають Шервудським. Тому друга частина книги "Розгром москви" називається "Шервуд".

Взагалі книжка мала називатися "Шервуд". Але пізніше ми брали участь в Харківській операції зі звільнення Харківської області. І якраз ми брали штурмом позицію росіян, яка називалася "Москва". І назва "Розгром москви" само собою лягла, як символ прагнення перемоги. Якраз тоді ми дійсно розгромили ту "Москву".

Якби це було тільки "Шервуд", то це був би досвід наших поразок. Бо у той період нас оточували, нас атакували. А "Розгром москви" — це вже досвід перемоги, що ми дійсно перемогли, і ми можемо далі перемагати.

Якби рашисти назвали свою позицію "Калинка-малинка", то не було б і назви книги. Вони назвали її "Москва", бо вона була дуже укріплена. І фактично після того, як впала ця позиція, посипався весь їхній Харківський фронт, тому що серед них пішло, що "Москва" впала, значить, і нас будуть щемити.

— Скільки ви писали цю книжку?

— Писалася вона протягом всієї служби. І писалася вона не на комп'ютері, не в ноутбуці, бо не було такої можливості.

Писалася книжка у блокнотах, в зошитах. І пізніше десь протягом року прийшлося це все розшифровувати, бо інколи розібрати, що я сам написав, було дуже складно.

У мене був позивний "Адвокат". І як якесь затишшя, то хлопці кажуть: дивись, "Адвокат" вже собі "кабінетик" облаштував і вже щось там пише. Ну, як "кабінетик" — земляночка. Нормальних умов писати книгу не було, звісно.

А потім видавництво "Темпора" видало мій роман "Розгром москви".

— Яка найулюбленіша цитата з книги?

— Там дуже багато важливих цитат. І хто вже прочитав, кажуть, що взагалі книжку розібрали на цитати. А для мене все ж таки останній абзац, бо він найсимволічніший:

"І з якимось невидимим об'єднаним імпульсом нас завойовувала ідея, що від сьогодні нам потрібна не просто перемога, не повернення територій і репарації, а розгром Москви. Досить вавилонській блудниці пити кров святих. Москва має бути зруйнована!".

— Чи можна назвати цю книгу автобіографічною?

— Звичайно.

Там все — реальні події, всі персонажі мають реальні прототипи, крім одного. Є один збірний персонаж — це Стеценко з позивним "Скіф".

Довелося створити збірний образ, бо деякі побратими казали, що не хочуть, щоб деякі їхні слова йшли під їхнім іменем. Ну, і щоб командири не образилися, або ще щось подібне. Бо книжка антипафосна і самоіронічна якоюсь мірою. А цитату вже шкода викинути, тому з'явився такий збірний образ, такий персонаж, який взяв на себе ніби трошечки негативу. А решта — всі реальні.

Не змінені імена: якщо Андрій — то Андрій, якщо Петро — то Петро. А ось прізвища змінені. Позивні одні змінені, одні не змінені. Є позивні, які неможливо змінити. Наприклад, наш командир "Дозор", дуже шкода, що він загинув. Я стільки думав, як можна замінити "Дозор", — а ніяк.

— Що для вас бути одночасно письменником і військовим, як це поєднувалося?

— Для мене особисто під час служби трапилася така дилема. От я юрист, з вищою освітою. І прийшовши у військо, я можу, наприклад, боротися за якісь посади, звання.

Боротьба за владу, за домінування всередині чоловічого колективу — це одна з ліній роману. Тільки на відміну від офісного будь-якого колективу, ці чоловіки мають зброю. Тобто загострюються деякі ситуації.

І ця боротьба за домінування якоюсь мірою і мене зачепила. Я мав вибір: або я починаю боротися за якесь сержантство чи офіцерство, за якусь посаду, або я лишаюся самим собою, лишаюся солдатом. Тобто солдатом прийшов, солдатом і піду, але я буду писати. І я обрав писати. Звичайно, це для мене набагато ближче. І я не шкодую за цим, тому що книга "Розгром москви", мені здається, вдалася.

— Де можна купити цю книжку?

— У книжковій мережі "Є", ця книга є в продажі.