Психологічна допомога: на що слід звертати увагу при виборі фахівця

Часто люди звертаються до фахівців із ментального здоров’я у пригніченому чи навіть загрозливому для життя стані, будучи вразливими. Та навіть у випадку, якщо консультації ви відвідуєте для підвищення загальної якості життя, вплив фахівця може бути дуже значним. Про це йдеться у матеріалі Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Як ти?”, інформує “Дім”.

Найчастіше фахових спеціалістів шукають за рекомендаціями друзів або через інтернет. Та навіть попри рекомендації можна і треба перевіряти:

• освіту фахівця;
• членство в професійних об’єднаннях та асоціаціях;
• метод або терапевтичний напрям, в якому працює психолог / психотерапевт;
• експертизу в темі;
• інформацію про пройдені курси;
• наявність супервізії.

Психолог має вищу гуманітарну освіту, переважно за напрямком “Психологія” або медичну за напрямком “Медична психологія” (лікар-психолог). Він вивчає поведінкові й розумові процеси та працює з клієнтами, які не мають розладів. Його спеціалізація — допомога з життєвими кризами, консультування з міжособистісних проблем, питань саморозвитку тощо.

Натомість психотерапевт має вищу гуманітарну (психологічну) або рідше медичну освіту, а також пройшов додаткове обов’язкове навчання з психотерапії в одному або кількох методах. Він працює з психічними та поведінковими розладами, як-от фобії, посттравматичний стресовий розлад, компульсивні розлади, залежності, депресії тощо. 

Психотерапевт має право призначати ліки, лише якщо має медичну освіту, але основний його метод — консультації.

Психіатр обов’язково мусить мати медичну освіту. Він діагностує психічні розлади та хвороби й має право призначати ліки. Хоча це лікар, який зокрема займається медикаментозним лікуванням, він може мати додаткову спеціалізацію психотерапевта в певному методі (післядипломну освіту). 

Що таке післядипломна освіта та чому вона важлива?

Університетська освіта важлива, бо дає теоретичну базу, зокрема про роботу мозку та нервової системи, основи патопсихології та психіатрії тощо. Натомість післядипломні програми вимагають від спеціаліста ґрунтовного опанування навичок, власну терапію і роботу під наставництвом.

Специфіка післядипломної освіти може відрізнятися від сфери роботи фахівця. Наприклад, за багатьма міжнародними нормами психологи опановують навчання в доказових методах психотерапії чи психологічних інтервенцій.

Це здобуття додаткових практичних і теоретичних навичок, проходження власного досвіду психотерапії, перші консультації та робота під супервізією (професійним наставництвом).

Як правило, таке навчання проводиться від 1 до 5 років професійними об’єднаннями в Україні, які належать до певного наукового методу та школи. 

Науковими серед них є такі: психодинамічні напрямки, психоаналіз, гештальт, клієнт-центрована, юнгіанська аналітична психологія, індивідуальна адлеріанська, структурний аналіз Лакана, транзактний аналіз, сфокусована на переносі терапія, наративний метод, екзистенційна логотерапія, EMDR, когнітивно-поведінкова терапії третьої хвилі.

Важливо розуміти, що якщо ваш фахівець говорить про езотерику, магію, чари чи нетрадиційну медицину — це не доказові, не наукові методи, а шарлатанство.

Ви можете сміливо запитати фахівця про диплом державного зразка (бажано рівня вищої освіти бакалавр та магістр), а також попросити документи про додаткову освіту в конкретному методі психотерапії чи підході. 

Усі українські дипломи, видані після 2000 року, відображаються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО).

Якщо ж ви хочете перевірити післядипломне навчання спеціаліста, скажімо, чи навчався він травматерапії, зверніться в Асоціацію чи установу, яка проводила навчання.

Ще одна важлива річ, яку варто перевірити перед терапією: проходження обраним спеціалістом власної терапії, в якому напрямку і в який термін. 

Проходження власної терапії спеціалістом — один із головних етапів, що робить його послуги справді професійними. Розвиток інтроспекції звільняє від необхідності проєктувати свої травми на клієнтів.

Окрім власної терапії психотерапевт також повинен мати супервізію — регулярні зустрічі з іншим фахівцем для обговорення професійних питань.

Чого НЕ робить хороший спеціаліст?

1. Не дає прямих порад. Якщо фахівець дає поради, значить він вважає, що знає ситуацію краще за вас. Це дуже небезпечно, адже в цьому випадку він надаватиме вам свої суб’єктивні установки та погляди, тоді як його завдання полягає рівно у зворотному — звільнити вас від них.
2. Не дає обіцянок. Психотерапія, психологічне консультування та психіатрична допомога подібні до будь-якого іншого лікування — тут не може бути жодних гарантій та дорожніх карт. Не можна гарантувати результат за десять зустрічей чи в конкретні терміни.
3. Не засуджує, не соромить, не знецінює (і взагалі не висловлює свою думку щодо будь-яких подій у вашому житті).
4. Не тримає вас за руку, не обіймає, не гладить по голові, не цілує в щоку на прощання. Тут є нюанси. У класичній психоаналітичній традиції тілесний контакт між психотерапевтом і пацієнтом виключений — хоча б тому, що емоційна насиченість їхніх стосунків може бути досить високою. Однак деякі фахівці вважають нормальним привітатися з пацієнтом за руку або поплескати його по плечу. Але якщо терапевт починає обіймати вас або цілувати на прощання — це привід задуматися над його професіоналізмом. Звичайно, усе вищесказане не стосується тілесно-орієнтованої психотерапії. Там дотики присутні, але це основа методу.
5. Не обговорює зміст ваших розмов із жодною людиною (крім свого супервізора, але й із ним — без імен та особистих деталей). Тотальна конфіденційність — одна з головних умов лікування.
6. Не дискримінує вас на основі сексуальної орієнтації, фізичних можливостей, віку, освіти тощо.
7. Не підтримує стосунки за межами консультацій.
8. Не пропонує секс, у тому числі в листуванні, не робить на це натяки — під час або після закінчення терапії.
9. Не проводить аудіо- або відеозапис консультації без вашого дозволу, не приводить без вашого дозволу на консультацію колегу, студента чи когось іншого.

Читайте також: Як впоратися з відчуттям страху через постійний ризик обстрілів — практичні поради