Про взаємодію військових та цивільних розповідають у подкасті "Прийом": інтерв'ю зі співавторкою проєкту Іриною Виговською 

Видання "The Village Україна" торік запустило подкаст "Прийом". Це подкаст про почуття військових і їхні стосунки з цивільними. У першому сезоні автори говорили про мотивацію воювати, стосунки з навколишнім світом, прірву з попереднім життям, а також почуття тих, хто служить, і тих, хто ні. Головний герой подкасту — український психотерапевт і правозахисник Артем Осипян. Після 24 лютого він став добровольцем і співпрацює з військовими. Нещодавно почався другий сезон, який порушує не менш важливі теми, розповіла у "Ранку Вдома" співведуча подкасту "Прийом" Ірина Виговська. 

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський. 

— Про що подкаст "Прийом"? У чому його особливість? 

— Подкаст "Прийом" — це подкаст про почуття військових і про їхні стосунки з цивільними. Він створений для кожного українця. Для тих, хто в Україні, для тих, хто за кордоном, для тих, хто на фронті й для тих, кого близькі на фронті, для тих, хто в тилу, але однаково зустрічається з військовими. Ми кожен день маємо ці виклики. Ми кожен день бачимо військових десь в кав'ярнях, бачимо їх на вулиці, бачимо їх на дорозі й часто не знаємо, як поводитись. Коли справа доходить до близьких військових, ти втрачаєш з ними зв'язок. Насправді не тому, що ти не вмієш спілкуватися, а через те, що ти не знаєш, як доречно говорити. Люди дуже змінюються, і тому мені здається, що це подкаст він якраз для того, щоб поговорити про стосунки, які є трошки напруженими. Як в парі, в стосунках, де треба говорити, так і тут треба говорити про те там, де є прірва досвідів. 

— Коли виник проєкт?

— Редакція почала працювати над цим проєктом рік тому. Десь через пів року після початку повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що є певні запити в читача, та в нас. Наш колишній головний редактор пішов у військо. Нам було складно навіть з близькими порозумітися. Нам було непросто на роботі, тож ми почали шукати психотерапевта, який би був тепер військовим, щоб він пояснив, як працює психіка зараз. Чому військові по іншому реагують на нас? Ми знайшли Артема Осипяна — психотерапевта в цивільному житті, який на той момент був добровольцем. Ми з ним почали працювати над цим проєктом, формувати теми, які ми зачепили в першому сезоні. 

— Хто працює над подкастом? 

— Я та Артем. Ми співведучі. Коли все починалося, він був добровольцем, тепер він мобілізований, є командиром взводу. Зараз складніше працювати. Минулого року він був добровольцем та іноді мав відрядження до Києва. Він приїжджав, ми з ним записували подкасти. Тепер Артем на Донеччині тож ми все записуємося онлайн. Ми продовжуємо наші епізоди знімати. Так само з нами працює звукорежисер Тарас Галаневич. 

— Які теми порушували у першому сезоні? Про що говоритимете у другому? 

— В першому сезоні було 10 епізодів. Ми говорили про психоактивні речовини на фронті, про смерть, про стосунки з людьми на фронті, про ПТСР, контузію та полон. Ми залучили дуже класних експертів. Здається, ці епізоди досі актуальні. Тому зараз меню продовжуємо.

Ми назвали наш перший епізод другого сезону 11 епізодом. Він має провокативну назву "Що військових бісить у цивільних". Хоча Артем в середині епізоду говорить про те, що це не правильно, але ми розуміємо, що є прірва досвідів. Дійсно є те, що у нашій поведінці бісить військових.

Нам варто про це подумати, бо це ж таки військові роблять зараз велику послугу, щоб ми з вами могли продовжувати нашу роботу. Тому було б класно вміти їм подякувати, знати правила етики воєнного стану і в цілому б якось цю прірву трошки зменшувати. Я свідома того, що навряд чи цю прірву можна зменшити одним подкастом, але говорити про це треба. 

— То все-таки, що дратує військових? 

— Насправді бісить це коли люди не в контексті. Як каже Артем, гедонізм зараз не на часі. Вони воюють за нормальне життя. Ті військові, які перебувають зараз в нормальному емоційному стані, не сердяться через те, що ми в тилу живемо повноцінним життям. Спимо в теплі, ходимо кафе чи сидимо в теплі. Їх бісить, коли ми не до кінця розуміємо, що взагалі відбувається, коли ми не включені, коли ми не зібрані. Будьмо відверті, за два роки повномасштабної війни є відчуття, що певна часина суспільства розслабилася. До першої тривоги та обстрілів. 

Насправді людська психіка адаптується до будь-яких умов. Це нормально, і тому це насправді не бісить. Бісить, коли люди, наприклад, роблять якісь там неймовірно гучні святкування або, розкриваються корупційні схеми. Військові гостро на це реагують, бо у них дуже загострене відчуття справедливості. 

— Як треба дякувати військовим, яких ти бачиш просто на вулиці? 

— Для цього треба слухати другий та третій епізоди другого сезону.  Днями ми їх випускаємо. Якщо коротко, то Veteran Hub  ще до початку повномасштабного вторгнення пропонували проявляти подяку у вигляді прикладання руки до серця. Це мовчазний жест, який добре сприймають військові. Артем, як психотерапевт та військовослужбовець, каже, що дякувати можна, якщо ми цього хочемо, або потребуємо. Ми маємо це зробити в першу чергу для себе. 

Нещодавно, я була в лікарні, і побачила там військового. Звісно, що підійшла подякувати, а він зніяковів. Зрештою і він мені дякував, це якраз був День ЗСУ. Після цього діалогу я розплакалася. Виявилося, що це справжній емоційний вибух. Згодом ми з Артемом зрозуміли, що ветерани по-різному дякують, але їм приємно. Вони мають потребу визнання, але вони не завжди готові самі собі у цьому зізнатися. Їх не ображає, коли ми пригощаємо. Реакція може бути різною, але якщо маємо потребу дякувати, треба дякувати будь-яким доступним методом. 

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Ігор Семкович — про дебют на "Іграх героїв", мотивацію та військових-супергероїв
• Автор "Броньованого розуму" презентував нову книжку, щоб віддячити аудиторії та залучити допомогу для військових — інтерв'ю з Костянтином "Вальде" Ульяновим
• Як звучить рух опору в окупації: український саунд-продюсер Ігор Кириленко розповів про проєкт Yellow Ribbon
• Документальний фільм про окупацію "Буча: Місто незламних" зібрав унікальні свідчення — інтерв'ю з творцями стрічки Олександром Борцовим та Богданом Макаренком
• Кому сподобається та з ким конкуруватиме освітньо-розважальний продукт для підлітків "Колайдер": інтерв'ю з засновниками проєкту
• Нова музика, популярність фронтових пісень та трек-присвята волонтерам: інтерв'ю з авторкою проєкту "Пісні війни" Галиною Гузьо