Як завести нових знайомих у чужій країні — поради комунікаційниці

Ми часто розповідаємо про українців за кордоном. Серед інших викликів, з якими вони стикаються, поширеною проблемою є пошук нових друзів та знайомих у чужій країні. На цю важливу тему в студії "Ранку Вдома" поспілкуємося з комунікаційницею Мариною Пташник. Зокрема, поговоримо про те, як сформувати нове коло знайомих, що саме викликає труднощі та з чого варто починати.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Чому на новому місці складно заводити знайомства?

— Насправді складно заводити знайомства будь-де. У місці, де ми жили раніше, ми робили це протягом багатьох років, а то й десятиліть, тому часто все відбувалося органічно.

Коли переїжджаєш на нове місце, значна частина ментального ресурсу йде на побутові питання, про які ми не задумувалися вдома: де лежить виделка, куди поставити брудну чашку, або навіть — де спати.

Одночасно із цим пошук друзів — це завжди про думки й відчуття.

Заводити друзів — це також про страх почути “ні”: коли тобі відмовлять у зустрічі чи подивляться не так, як ти очікував. Це стресова історія, особливо, якщо починати все з "нуля". Для цього потрібен ресурс.

Тому, переїжджаючи за кордон, спочатку варто знайти стабільність у дрібницях: визначити, де лежатиме виделка, звикнути до того, куди ставити брудну чашку. А вже після цього можна цілеспрямовано шукати нових друзів.

— Як впоратися з цим в еміграції? На що варто звертати увагу?

— Спочатку я раджу зрозуміти, для чого вам потрібен друг, а загалом, варто шукати людей за інтересами: для когось друзі потрібні, щоб зустрічатися на вихідних, для інших — щоб ходити на хайкінг.

Наприклад, я на новому місці завжди намагаюсь знайти людину, яка має контакти електрика і того, хто відремонтує ключі, а також є відкритою до нових знайомств. Як і де шукати таких людей? В мене є дитина, тому я часто знайомлюсь на дитячих майданчиках.

Як правило, в інших країнах є багато тематичних зібрань. Наприклад, це можуть бути спільноти “українці у Варшаві”, “підприємці в Кракові” або “мами в Кракові”. Знайдіть групу, до якої ви себе відносите, і приєднуйтесь до неї.

Відвідавши першу тематичну зустріч, вам може не сподобатись: ніхто не западе в душу, і ви не знайдете спільної мови. Тому приходьте на другу і третю — це питання кількості.

Єдине, коли ми думаємо, що нам потрібно сходити на сто івентів і познайомитися зі 150 людьми, це вже виснажує. Тому дайте собі час і робіть це у своєму темпі. Комусь потрібен місяць, щоб знайти друга, а комусь — півтора року. Це нормально.

Що точно не варто — це картати себе за те, що ти досі не знайшов друзів на новому місці, хоча вже стільки часу там перебуваєш.

— Чого краще уникати при вибудовуванні нових зв'язків?

— Я виділю три основні помилки — це картати себе, намагатися знайти друзів дуже швидко і думати, що будь-який знайомий стане другом за місяць. Тобто не варто відразу навішувати ярлики на людину чи мати завищені очікування — це лише ускладнить вашу комунікацію.

Спробуйте дивитися на нову людину просто як на ту, з якою приємно спілкуватися.

Розглянемо на прикладі друзів, які залишилися в інших містах та країнах. Це ті люди, з якими ви спочатку рік, два чи три просто взаємодіяли, а вже потім стали друзями на основі спільних інтересів.

Якщо вам потрібні друзі, з якими можна проводити вечори та просто поговорити, ви можете знайти таких людей, але вони не будуть настільки близькі емоційно, щоб ділитися з ними всім.

Однак це все одно люди, з якими можна провести час.

Таким чином, зустрічаючись із ними раз на місяць, два чи три, крок за кроком хтось із них стане вашим ближчим другом, хтось залишиться знайомим, а з кимось ви припините спілкування.

— Наскільки реально зав'язати дружбу з іноземцями? Чи впливає різниця менталітетів і досвідів?

— Різниця менталітетів і досвідів заважатиме. Навіть якщо ви спілкуєтесь з українцями, людьми, нібито з тією ж самою культурою, ви ж не сприймаєте всіх однаково.

Все одно будуть різні переконання та погляди. Хтось любить спорт, а хтось — випити вина. Хтось п'є каву, а хтось вважає, що це погано. Хтось має дітей і хоче ще, а хтось — child free і не має дітей.

Дружба не будується на тому, що у вас різне. Дружба будується на тому, що у вас спільне. Тому чи буде різна культура і бачення світу з людьми в іншій країні? Звісно, буде. Чи буде у вас щось спільне? Звісно, буде.

Я б також звернула увагу на те, що ваша мова може бути різною, через що вам буде складніше.

Коли говориш іноземною мовою, саме незручне те, що ти не можеш бути таким самим дотепним, як вважаєш себе рідною мовою. Як завести друзів, коли ти не можеш так само пожартувати?

У мене був досвід, коли я перебувала з дитиною на сто відсотків у польському середовищі. Це був виїзний кемп, де місцеві проводили час, як завжди — вогнище, пісні та танці. Я не знала жодної їхньої пісні, і хоч поруч були люди, з якими я потоваришувала, я все одно не могла емоційно поєднатися з ними. І це нормально.

Це питання того, що людина десятиліттями жила в абсолютно іншому середовищі.

Однак це не завадило мені відчути певну близькість з місцевими й продовжувати спілкування. І, до речі, співала я тоді наших українських пісень. Це про зусилля. Якщо хочеш, ти можеш вивчити польську пісню або заспівати їм свою. Це гарно збагатило б як їхній, так і твій досвід.

— Чи варто першою заговорити з людиною, яка нас зацікавила?

— Можна й зачекати, але якщо довго дивитися на аватарку дівчини, можна побачити, як вона виходить заміж, розумієте? Тому я вважаю, що якщо тобі хтось подобається, варто підійти та почати розмову.

Читайте також: Свято наближається: чи етично святкувати під час війни — роз'яснення психотерапевта