Після фронту та важкого поранення — знову за кермом тролейбуса: історія ветерана з Вінниці

У Вінниці ветеран російсько-української війни Максим Гончаренко після служби в Десантно-штурмових військах і тяжкого поранення знову працює водієм тролейбуса. Ще до повномасштабного вторгнення він працював у транспортній сфері, а тепер щодня о третій ранку готується до рейсу.

Детальніше — у сюжеті “Ранку Вдома”.

Після фронту, важкого поранення та служби в евакуаційній групі Максим Гончаренко повернувся на улюблену роботу. Тепер його завдання — не рятувати побратимів із поля бою, а щодня безпечно довозити людей додому, на роботу чи у справах.

“День мій починається о 3:00 ранку, бо службовий автобус забирає мене на роботу о 3:30 і привозить у тролейбусне депо. Там ми вже отримуємо розклад руху, технічний журнал тролейбуса, йдемо на майданчик і готуємо машину до виїзду”, — розповідає ветеран.

Максиму — 35 років. Він народився у Вінниці. Після закінчення училища за спеціальністю "оператор комп'ютерного набору та обліковець" проходив практику у Вінницькій транспортній компанії. Там і працює донині. 

“У 2009 році я прийшов на підприємство, а розпочинав кондуктором. Робота кондуктором доволі специфічна. В більшості випадків з людьми трохи тяжко, та і люди бувають різні”, — пригадує він.

З часом чоловік вирішив змінити професію кондуктора й у 2016 році вперше сів за кермо тролейбуса.

“Ми вчили два місяці теорію, два місяці у нас була навчальна їзда і ще два місяці ми виходили вже з водієм-наставником, перевозили людей. Під час перших рейсів було страшно, що немає кому підказати, як, що і до чого. Хвилювався. Треба було звикнути до габаритів тролейбуса і не забувати, що ти “прив'язаний” і не можеш далеко від'їхати від контактної мережі”, — ділиться водій.

Коли почалася велика війна, Максим залишився в місті й продовжив працювати на улюбленій роботі. 25 лютого 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.

“Мене відібрали в 95-ту бригаду Десантно-штурмових військ, де згодом ми проходили навчання. Воно тривало близько 33-40 днів, там же ми складали присягу. А вже після підготовки нас перенаправили в зону бойових дій”, — зазначає ветеран.

Він боронив країну на Донецькому напрямку, де отримавши кілька контузій, був переведений в евакуаційну групу. Тоді під час евакуації побратима оборонець отримав третє важке поранення. 

“Вогнепальне поранення було таке, що він (побратим, — ред.) не міг переміщатися сам. Його потрібно було винести на ношах. І ми з іншим побратимом пішли вдвох, майже добігли вже до позиції, і нас так само під час обстрілу поранило. У мене був розбитий лівий наколінник, і від колінного суглоба до таза кістка була розтрощена”, — пригадує Максим.

Військового списали за станом здоров'я. Попереду були лікування та реабілітація. 

“Робота, близькі та психологи допомогли мені повернутися до цивільного життя”, — наголошує ветеран.

У транспортній компанії, за словами чоловіка, його радо зустріли та дуже підтримали.

“Прийшов до начальника і питаю, чи він не проти взяти мене назад на роботу. А він каже: “Із задоволенням тебе візьмемо”, — додає чоловік.

Сьогодні Максим знову щодня виходить на маршрут. Він наголошує, що тепер його фронт тут, у мирному житті. Після війни він повернувся туди, де почувається потрібним і щодня доводить: навіть після найважчих випробувань, людина може знову знайти свій маршрут.

Читайте також: "Миколаївський" і "Веселий" з коноплею: 50 сортів сиру виготовляє у Трускавці переселенка з Миколаєва (ФОТО, ВІДЕО)