"Очі міста Марії": дівчина з Маріуполя створила проєкт, який розповідає світу правду про російську окупацію

Ніколь Дереклєєва створила проєкт "Очі міста Марії", щоб розповісти світу правду про місто-герой Маріуполь та жахи, які приніс 2022 рік. У ньому вона ділиться своїм досвідом життя в окупації та тим, як змогла вирватися з пастки війни. Попри пережиті труднощі, Ніколь не зламалася. Вона продовжує волонтерити та розповідати правду про рідне місто, щоб голос Маріуполя лунав на весь світ.

Детальніше — у сюжеті "Ранку Вдома".

24-річна Ніколь Дереклєєва родом з Маріуполя. Дівчина обожнює своє місто і досі часто повертається у нього думками. 

“Я любила фотографувати. У мене є багато фото моєї кімнати, елементів та деталей, які я можу передивлятися і наче опинятися там. Але, звичайно, це приносить як теплі спогади, так і сумні”, — говорить Ніколь.

Дівчина перед початком великої війни гостювала у подруги в Сумській області, але 23 лютого 2022 року повернулася додому. Пригадує, що перші дні повномасштабного вторгнення були для неї дуже знайомими, адже одного разу вже доводилося переживати подібне.

“Це нагадало мені 2014 рік, коли в Маріуполі були обстріли. Було чутно, як валізи шкряботять по асфальту, таксі, люди бігають, метушаться. Була похмура погода — все це викликало спогади про ті часи. Але, як виявилося, події розвинулися набагато гірше”, — акцентує вона.

1 березня 2022 року Маріуполь опинився у повному оточенні російських військ — розпочалась 82-денна блокада міста.

“Це перетворилося на гру на виживання. Але, на жаль, це була не гра, хоча виглядало саме так. Люди, як у якомусь симуляторі, просто намагалися знайти собі їжу та воду й гинули, намагаючись вижити. Це велика гуманітарна катастрофа, яку створила Росія, оточивши наше місто з усіх боків”, — наголошує Ніколь.

Ризикуючи життям, Ніколь з сестрою виходили на пошуки їжі. У ці моменти дівчина прикладала телефон до себе і знімала все навколо, щоб потім показати, якою була ситуація в місті. 

Одного дня у сусідній будинок влучив російський снаряд — там дівчата знайшли радіоприймач. 

“Дуже важко було знайти джерело інформації, яке б не транслювало російські наративи й російську пропаганду. Ми знайшли марафон "Єдиних новин" на радіо й почули, що 1 квітня можлива евакуація населення — нібито “Червоний Хрест” може дістатися Маріуполя, а росіяни пропускають цю колону”, — говорить дівчина.

Звичайно, цього не сталося. Ніколь разом з сестрою та маленьким племінником вирішили виходити з міста пішки. Для цього — користувалися паперовою картою, шукаючи маленькі безлюдні вулиці.

Цю дорогу смерті, як її називає дівчина, вона пам'ятає до дрібниць.

“Ми лежали просто неба, там не було де сховатися. Попереду — довга дорога й обстріли, як у фільмах. Це важко уявити. Я не знаю, як це пояснити, але в моїй пам’яті все дуже чітко. Ми вставали після “прильоту”, робили два кроки, чули “вихід” — і одразу падали. Так ми пересувалися, бо інших варіантів не було, як і можливості повернутися назад”, — розповідає вона.

Дівчатам пощастило вибратися з Маріуполя: дісталися Бердянська, потім Запоріжжя, а згодом переїхали до Києва. 

Проєкт “Очі міста Марії” Ніколь вирішила заснувати, щоб зберегти пам'ять про своє рідне та мирне місто.

“Росія активно займається пропагандою і дезінформацію. У неї це добре виходить, і нам потрібно бути на крок попереду. Звичайно, всі маріупольці про це пам'ятають, і важливо об'єднатися, щоб наш голос був гучніший за російський”, — пояснює дівчина.

Своїм проєктом дівчина прагне зберегти реальну історію Маріуполя, як доказ того, якою руйнівною є присутність Росії.

На сторінці в Instagram Ніколь розповідає про зниклих безвісти, про блокаду, про те, як росіяни нав'язують дітям у школах і садочках свою історію, а також ділиться мирними спогадами про місто, аби його пам'ятали саме таким. 

“Це про силу людей, силу маріупольців, які продовжують жити і несуть далі життя. Я вирішила створити цей проєкт для того, щоб об'єднати нас — наші спогади та історії”, — акцентує Ніколь.

Зараз Ніколь Дереклєєва організовує збори, бере участь в акціях на підтримку полонених та мріє колись повернутися до свого рідного Маріуполя. Вона вірить у світле майбутнє міста, яке розквітне з новою силою і стане символом незламності українців.

Читайте також: Росіяни викрали 15-річну мешканку Херсонщини: історія звільнення Ніни Анастасюк