Новий альбом і клубок у горлі під час запису "Міста наречених": про життя і творчість під час війни говоримо із Сашею Чемеровим

У студії "Ранку Вдома" — музикант, продюсер та поет Саша Чемеров. Талановитий митець поділиться з нами, як велика війна вплинула на його життя та творчість. Ексклюзивно — про тематику та стиль нового альбому, презентацію пісні й кліпу "Місто наречених", де він порушує важливу тему — долі жінок, які втратили своїх коханих на війні.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Як повномасштабна війна вплинула на ваше життя та творчість?

— Я б сказав, що не те, що вона вплинула. Вона впливає. Це, скоріше, процес.

Якщо спочатку здавалося, що вона вплинула — і все, то зараз з кожним днем змінюється ставлення до процесів, змінюється самопочуття, відчуття того, що відбувається.

— Про що зараз більше хочеться писати: про любов, війну чи стосунки?

— Оскільки це процес змін, в мене відбуваються зміни. Не те, що мені хочеться про щось писати, а саме — про що пишеться.

Це важча музика і тематика — це скоріше те, про що розмовляють на кухнях і про що не кричать, а хотілося б це чути. Я беру на себе відповідальність про це кричати. 

— Чому так? Що змусило вас повернутися до коренів і важкого року?

— Насправді було багато факторів, які підштовхнули мене повернутися. 

Я не бачу, щоб хтось зробив це за мене, тож беру на себе відповідальність зробити це так, як відчуваю.

До того ж, спочатку повномасштабного вторгнення шоубізнес трохи зав’яв, а потім знову почав розвиватися, і мій інтелігентний підхід у попмузиці не може достукатися до людей. 

Тому я вирішив брати важку зброю й стукати вже так.

— Тобто, це матиме соціальний напрям?

— Як сказала моя дружина: "Тебе посадять".

— Розкажіть трохи про кліп на пісню “Місто наречених” — що це за історія?

— Це важка пісня і тема. У нас в країні багато проблем як внутрішніх, так і зовнішніх. 

Звичайно, що цими проблемами займаються, але проблема вдів важка і страшна, і цьому приділяється мало уваги. Тому, знову ж, я взяв на себе відповідальність сказати про це. 

Донести та розвити цю тему; допомогти жінкам, які втратили своїх чоловіків на війні, і тому ми зняли цю роботу.

Я б не сказав, що це кліп, скоріше, мініфільм, в якому головна роль дісталася Таті — акторці, яка теж втратила чоловіка у 2022 році. І коли ми шукали акторку на цю роль, вона була першою, кому ми запропонували. Вона сказала: "Не шукайте далі — це моє”. 

Крім кліпу в нас буде ціла програма. Ми хочемо співпрацювати з фондами, які в процесі будуть допомагати жінкам, відкривати нові способи допомоги. 

— Чи є у твоєму репертуарі пісні, які були написані під впливом конкретних подій?

— Мені здається, в мене, плюс-мінус, всі пісні якось пов'язані з подіями, які відбувалися і відбуваються. 

Навіть ще до подій виходило відчувати як воно буде, тобто цей егрегор, емпатично відчути і передати.

Я б сказав, що майже всі пісні такі. Відзначити можу “Ну привіт” — це була перша пісня, яку я написав за час повномасштабного вторгнення і, знову ж таки, “Місто наречених”

Це пісні, які висвітлюють оцей біль і все, що ми переживаємо. 

— Ви багато працюєте і з молодими музикантами. Як війна змінила їхні пріоритети?

— Що мені подобається в молодих артистах — це те, що вони більше не дивляться кудись назовні, а концентруються в Україні й розвивають українську культуру. Це найважливіше, що нам потрібно зараз.

Я дуже щасливий, що так відбувається.

— Чи є у тебе мрія, яку ти плануєш реалізувати після перемоги?

— Я намагаюсь мріяти сьогодні про сьогодні. Скоріш за все, мрії після перемоги банальні: просто відпочити з сім'єю чи щось таке. 

Важливі речі та важливі мрії творяться прямо зараз.

— Не ставиш життя на паузу?

— Намагаюсь не робити цього, так.

— Хочемо ще трохи повернутися до “Міста наречених”. Це болісна тема. Що ви відчуваєте, коли виконуєте цю пісню?

— Мені було складно її записати, тому що був просто ком у горлі. Я трохи навчився його контролювати, але він все одно присутній.

Пісня насправді болісна, але її задача — подарувати надію, і, мені здається, мені вдалося це зробити. Чому вдалося?

Я отримую багато звернень від жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Майже всі кажуть, що пісня їх розбирає, а потім збирає назад. І я думаю, що задача виконана.

Читайте також: "Ти [Романтика] в кіно": про МУР та прем'єру мюзиклу говоримо зі співзасновником проєкту Миколою Шмундиром