"Книга-мандрівка. Культурні": про створення нової частини серії розповіла ідейна натхненниця проєкту Ірина Тараненко

У студії "Ранку Вдома" — засновниця креативної агенції Green Penguin Ірина Тараненко. Ідейна натхненниця серії книжок про Україну розповість, коли почалась робота над новою культурною частиною "Книги-мандрівки", які теми вона розкриває та які ще книги-мандрівки планують випустити разом із видавництвом "Книголав".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— "Книга-мандрівка. Культурні". Це вже четверта книга в цій серії?

— Так, "Культурні" — це вже четверта велика книга серії. Перша була нашим бестселером — "Книга-мандрівка. Україна", потім ми видали "Книгу-мандрівку. Незалежні" та "Книгу-мандрівку. Нескорені".

— Як виникла ідея створення книжки саме про культуру? 

— Ми почали працювати над цією книгою ще три роки тому, але сталося не так, як планувалося, тому за цей час ми зробили багато інших книжок, які були пов'язані з подіями 2022 року.

Однак і ідею ми не відкладали, тому повернулися до неї й працювали над книгою минулого року. 

Історик В'ячеслав Липинський сказав, що без культури немає нації. Здається, зараз ми усвідомлюємо це більше, ніж два чи три роки тому.

— У чому особливість формату едьютейнмент, в якому створені книги-мандрівки?

— Ми працюємо в цьому форматі вже вісім років. Можна сказати, що це тандем інтертейменту та навчання.

Загалом, нам здається, що ці книги підходять не лише для дітей, хоча, якщо говорити саме про дітей, то ми всі знаємо, що нудні уроки їм не цікаві. Їм цікаво, коли є елемент гри. На мою думку, до 11 років діти повинні навчатися через гру, щоб це було цікаво, і цей формат саме про це.

Ці книги побудовані так, що маленькі діти можуть розглядати малюнки і відразу, навіть без тексту, зрозуміти, про що йде мова. Ті, хто вже вміє читати, — поступово читають. А ті, хто вже добре читає, можуть зробити це самостійно. Однак багато батьків купують книги-мандрівки і для себе.

Можна сказати, що це не лише дитяча бібліотека, хоча нас часто відносять до дитячого відділу.

— Які теми обрали для висвітлення в цій книзі?

— Це книжка про культуру, і спочатку вона мала включати більше тем та розворотів. Ми планували 50 розділів, але їх тут 25.

Ми зрозуміли, що, по-перше, якщо будемо робити всі 50 розділів, робота займе мінімум два роки. По-друге, сама книжка буде занадто товстою. Тому ми розділили розділи на дві книжки — неможливо все вмістити в одну.

— У книзі йдеться і про видатних митців, і про архітектуру, і про мистецькі досягнення, правильно? Що з цього вас вразило найбільше?

— Ви знаєте, багато що вразило.

Напевно, оскільки ми креативна агенція, то з розділу “Реклама” мене здивувало те, що наш автомобіль “Таврія”, здається, у 1988 році отримав Бронзового лева в Каннах, а ми про це й не знали.

Зрозуміло, що це ще був Радянський Союз, але все одно — це наш бренд.

Або те, що Лесь Курбас (засновник театру "Березіль") був одним з тих, хто запропонував Product Placement, оскільки у своїх виставах він згадував бренди. Те, що ми зараз бачимо, наприклад, на YouTube чи в інших сучасних медіа як рекламні вставки та інтеграції, він почав реалізовувати ще 100 років тому на своїх виставах.

І ще “Книгоспілка”. Це таке сучасне видавництво, яке існувало всього 12 років — з 1918 по 1930 рік.

За ці роки “Книгоспілка” мала 100 магазинів, 600 точок продажу та 13 філій. Тобто, у 1925 році 70% книжок видавалося українською мовою. Уявіть, наскільки тоді набирала обертів українізація.

— Чи змінилися ваші уявлення про культуру України під час роботи над цим проєктом?

— Вони не те що змінилися, знаєте, були різні почуття: і обурення, і злість, і радість…

У книзі є розділи про вкрадену чи вбиту культуру, і, звичайно, коли мова йде про це, ми не можемо без сліз про це говорити або писати, розуміючи, скільки ми втратили, скільки наша культура недоотримала, або що інші держави вважають щось своїм, хоча це насправді наше.

Це, звичайно, обурювало, але ми розуміємо, що нам треба відстоювати нашу культуру, і чим більше буде таких проєктів, чим більше ми будемо про це говорити, тим більше будемо розуміти, хто ми є.

Ми дуже любимо в команді слово "ідентичність" і оці пошуки нашої ідентичності, яку у нас постійно грабували або ми забували. Ці проєкти націлені на те, щоб ми ставали свідомими й розуміли, що в нас багата і багатовікова культура, що нашій державі не 34 роки.

Тому, звичайно, під час роботи я багато дізналася, тим паче, що ми залучали багато авторів і експертів з різних сфер.

До роботи залучалися і доценти. Також нам допомагав проєкт “Читомо”. Наприклад, про кінематограф писала Ольга Бірзул, яка цього року видала власну книжку про кіно.

Таким чином, кожну тему ми обробляли з експертами, тому що це складне завдання розповісти про видавничу справу, коли вона з’явилася в Україні ще у XV столітті й обрати лише 20 фактів. Зробити так, щоб вони були з різних періодів, різних епох і були визначними.

Це була важка, але цікава праця, і можу сказати, що це зараз моє найулюбленіше "дитя", тому що воно настільки близьке і настільки мотивує.

Хочеться, щоб якомога більше людей пишалися і розуміли, яка в нас крута культура.

— Які ще книги-мандрівки плануєте видати разом із видавництвом “Книголав”?

— Ми вже працюємо над новою книгою. Сподіваємося, що вона вийде влітку. Це буде книга-мандрівка "Українці". У нас є "Книга-мандрівка. Україна" з різними фактами, а тут ми зосередимося лише на українцях з різних регіонів.

У планах також "Книга-мандрівка. Державні", тому що ми вже втомилися від цих питань, навіть від іноземних друзів, про державність. Постійно чуємо про те, що її не було, або про суб'єктність — всі ці поняття. Ми хочемо, як сказав наш президент, щоб не було такого, що один хворий дід з Червоної площі вказував нам якісь "червоні лінії".

Тому ми вирішили розповісти, що в нас була, є і буде державність, і ми відслідкуємо її протягом усіх століть і навіть тисячоліть.

Читайте також: "Українська книгарня" відкрилася в Ризі: проєкт популяризує читання рідною мовою за кордоном