Мрію про перемогу і планую залишатися в Україні: інтерв'ю з бронзовою призеркою Олімпіади-2024 Іриною Геращенко

Сьогодні в нашій студії зустрічаємо бронзову призерку Олімпійських ігор-2024 зі стрибків у висоту Ірину Геращенко. Що було найважчим у змаганнях, чи відчувала спортсменка підтримку українців на відстані, які емоції переживала, коли виходила на п'єдестал, дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Ваша бронзова медаль у дисципліні стрибки у висоту. Що для вас було найважчим на Олімпіаді?

— Я принесла з собою медаль. Вона важить пів кілограма. Це найважчі медалі за всю історію. У медалі є частинка Ейфелевої вежі.

Я від усього отримувала насолоду. Було важко психологічно, інколи — фізично. Втім ми здобули медаль для команди та для України.  

Дякуємо всім за підтримку, для нас дійсно це дуже важливо.

— Ви до цієї Олімпіади багато разів займали четверте місце, перед іграми у вас була травма. Ваша психологічна стійкість допомогла вам?

— Насправді, напевно, ті поразки мене підготували психологічно. Маю на увазі четверте та п'яте місце. Загалом всі однаково готуються до таких змагань, втім на п'єдестал виходить зазвичай той, хто впорався з собою, це психологія.

Раніше я займала четверте чи п'яте місце за кількістю невдалих спроб. Нарешті ми можемо насолоджуватися медаллю.

В мене дійсно була травма, але психологічно вона мене не зламала. Травма була взимку, тож я встигла реабілітуватися. Я займалася укріпленням м'язів. Саме позитивне налаштування допомогли мені, я намагалася не хвилюватися. Я навчилася працювати без зайвих емоцій. Це допомогло.

— Де ви тренувалися? Як у вас відбувалося підготовка? В Києві були тренування. 

— Перші пів року після початку повномасштабного вторгнення я була за кордоном, там і тренувався. Це було надзвичайно важко, бо шість місяців я їздила з одних тренувальних зборів на інші. Завдяки підготовці, нашим зборам ми добре підготувалися.

Ми прогресували навіть у таких складних умовах. Але у 2023 році ми почали раніше збиратися та проводити тренувальні збори довше. Тобто раніше ми їздили на два-три тижні, а зараз виїжджаємо на п'ять-шість тижнів, але повертаємось додому.

Я людина домашня. Мене дуже надихає атмосфера, кухня, рідні, друзі. Виїжджати було важко, але ми до цього звикли. Дякуємо нашим захисникам за те що, можемо вдома жити. Я тут почуваюся комфортніше, ніж у безпеці за кордоном.    

— Кажуть, на Олімпіаді відвідувачам та гостям створили комфортніші умови, ніж спортсменам. Це правда? Як ви почувалися в олімпійському таборі? 

— Ми приїхали після відкриття, на той момент все було облаштовано. Було достатньо комфортна, тепла, святкова атмосфера. В нас був класний будинок, зручний доїзд до локацій, харчування було прекрасно. Я харчуюсь максимально просто. Це або каші, або картопля, іноді макарони, м'ясо обов'язково, великі порції салатів.   

Після змагання дозволила собі шматок піци. Ми дуже пізно повернулись додому і пішли в їдальню, вона працювала цілодобово. Там ми застали чергу за піцою. Всі спортсмени хотіли того шматка піци.

Тож я не можу сказати нічого поганого про організацію. Мені все сподобалось.

— Про що мрієте? Які цілі перед собою ставите?     

— Я мрію про перемогу нашої країни. Дякую кожному, хто допомагає нам реалізувати цю мрію. Як атлетка, я мрію після бронзи про "золото".

— Що для вас означають 33 роки незалежності України?

— Мені трошки менше ніж нашій країні, але я її дуже люблю. Не хочу нікуди переїжджати. Попри те, що було багато пропозицій. Для мене Україна — це найпрекрасніша країна. Я тут вдома.

Читайте також: Залаштунки Олімпіади-2024 у проєкті "Париж, Avenue Olympique": розмова з ведучою програми "Коло спорту" Діаною Звягінцевою