Хочу подолати страхи, депресію та невпевненість: досвід відродження переселенки з Херсона

41-річна Ольга Кочерга — переселенка з Херсона. Жінка почувається розгубленою, адже в її житті одночасно відбулися вагомі зміни: війна, окупація, переїзд до Києва та несподівана вагітність. Фахівці проєкту "Відроджені" допомогли Ользі зрозуміти, в якому напрямку їй рухатися, як впоратися зі страхами, які з'явилися в окупації, і як знову відчути себе впевненою і сильною.

Ведуча — психологиня Світлана Лузіна.

Ольга

Початок повномасштабного російського вторгнення застав Ольгу з чоловіком і маленькою дочкою у Херсоні. У перший же день війни рієлторська компанія, у якій працювала жінка, евакуювалася, керівник запропонував її родині їхати з ними. Але Ольга, порадившись з чоловіком, вирішила залишитися вдома, бо сподівалася, що "це все ненадовго".

Так сім'я на пів року опинилася в окупованому Херсоні, поки їм не вдалося виїхати у серпні 2022 року.

"Окупація — це був для мене найстрашніший досвід у житті. Були і розстріли, і танки стояли. Причому вдень ніби нікого не чіпали, а вночі приїжджали автомобілі з "зетками" і забирали людей. Важко це згадувати. Я прожила в Херсоні 30 років і ніколи не думала, що ми зіткнемося з такими викликами", — розповіла Ольга.

Останньою краплею, після якої сім'я вирішила все ж виїхати, був арешт сусіда.

"Це був уже серпень. Я була вдома, почула гуркіт. Це під'їхала чорна машина з "зеткою", і вони почали ламати двері в наш під'їзд. Я просто сіла і чекала, до кого вони прийдуть. Вони вивели сусіда з мішком на голові й відвезли його. І, якщо чесно, моєю першою думкою було: фух, не до нас. Тому що у нас вдома були символи України, у мене в телефоні багато всього, тих самих Telegram-каналів. Тільки за це можна було не повернутися додому", — зазначила жінка.

Виїзд з окупації був довгим, люди стояли в черзі іноді по п'ять діб.

"Перше, що ми побачили — це Запоріжжя і наші хлопці. Це були неймовірні емоції. Настільки було приємно бачити наші прапори та взагалі чути українську мову", — наголосила Ольга.

Зараз Ольга живе в Києві, тут у сім'ї народилася друга дитина. Зараз жінка перебуває у декретній відпустці. Але молодшому синові вже два роки, попереду — дитячий садок і вона зможе вийти на роботу. Проте Ольга на роздоріжжі, що робити далі — повертатися до професії рієлторки, якій вона присвятила шість років до повномасштабної війни, або вибрати для себе новий напрямок.

"Багато думок, багато сумнівів. Я відчуваю себе слабкою, що я втратила якісь орієнтири. Я відчуваю, що я просто деградую. Тобто таке враження, що всі йдуть вперед, а я стою на місці. Таке враження, що я стою на якомусь перехресті й не розумію взагалі, у який бік мені йти. У мене було відчуття, що Київ мене не прийняв. Тому що я жила в невеликому містечку, де я всіх знала, де мене всі знали, було безліч контактів, клієнтів. А тут — нікого. Тому хвилює і турбує: а чи зможу я повернутися в професію, чи впораюся я з цим?", — поділилася жінка.

З цією проблемою Ользі допомогла розібратися психологиня Світлана Лузіна. Фахівчиня зазначила, що питання, які жінка прокручує у своїй голові, можуть свідчити про втрату ідентичності, тобто нерозуміння — хто я зараз, чим мені займатися, куди рухатися, що робить мене щасливою сьогодні? Такий стан є природним, коли людина стикається з істотними змінами у своєму житті. Якщо не вдається впоратися самостійно, бажано звернутися до фахівця, щоб уникнути більш складних наслідків, наприклад, депресії.

Після співбесіди психологиня помітила, що в Ольги виражений "комплекс відмінниці". Вона хоче бути ідеальною, у всьому першою. Вона звикла тримати все під контролем і вимагати від себе максимальних результатів. У Херсоні це давало їй відчуття успіху і стабільності. А в Києві цей перфекціонізм став для неї справжнім тягарем. Він не дозволяє Ользі рухатися вперед, оскільки страх зробити помилку паралізує будь-які її дії. І внаслідок її професійні мрії залишаються тільки в думках.

Завдання психологині — допомогти Ользі зробити перші реальні кроки, щоб вона усвідомила, що без помилок не буде і прогресу.

Боротьба зі страхами через танець

Будь-яка фізична активність допомагає знизити стрес, подолати тривожність. А ще зупинити процес "пережовування" думок, адже фізична активність вимагає повної концентрації на тілі, на рухах. Світлана Лузіна запросила Ольгу в місце, де вона зможе виразити почуття в рухах — у студію танців.

"Танці я вибрала не випадково. Для Ольги це можливість розірвати замкнуте коло "думаю, переживаю, нічого не роблю". Коли ти вчиш рухи, ти неминуче помиляєшся. Але саме завдяки цим помилкам ти вчишся відпускати контроль, приймати себе не ідеальною, але продовжувати рухатися вперед", — пояснила психологиня.

Ольга давно не займалася спортом, активними фізичними навантаженнями, тому їй було важко зробити перший крок, переступити через себе. Але вона впоралася з цим.

У Ольги все виходило, але деякі рухи танцю їй було важко запам'ятати з першого разу. І тоді вона починала нервувати.

"Бо я людина, яка любить робити все класно. Мені завжди хочеться досягти ідеального результату. Я не люблю, коли виходить не на найвищий бал", — зазначила вона.

Психологиня пояснила, що страх помилки запускає сильне напруження не тільки в думках, але і в тілі. Напруження сприймається мозком як небезпека. І у відповідь на цю небезпеку організм виділяє гормони стресу — кортизол і адреналін.

Якщо такий стан триває день за днем, це перетворюється на хронічний стрес. Організм перебуває постійно в бойовій готовності. Це сильно виснажує нервову систему, знижує концентрацію уваги, порушує сон і навіть впливає на фізичне здоров'я.

Помилятися — це нормально. Ольга це прийняла і відточувала танцювальні рухи щоразу, поки не вийшло добре. Після цього до неї повернулася впевненість, і жінка відпустила "комплекс відмінниці", почала отримувати задоволення від процесу, навіть якщо щось потім і не виходило з першого разу.

Техніка "Лінія життя"

Світлана Лузіна запропонувала Ользі психологічну техніку "Лінія життя", яка допоможе їй усвідомити, яку ціну вона платить за свою невизначеність і коливання.

"Лінія життя" — це візуальний інструмент для переосмислення життєвого шляху, який допомагає усвідомити минулі події та сформувати бачення майбутнього.

На підлозі або папері створюється символічна лінія, на якій потрібно вказати середню тривалість свого життя — від 0 до кількості років, які ви самі собі відводите. Ольга другою цифрою вказала 80.

Далі на стрічці вказуємо верхню межу продуктивного віку, як самі це відчуваємо. Для Ольги це 65 років. А також свій нинішній вік, у випадку Ольги — 41.

Так жінка візуально побачила, що для досягнення своїх цілей залишається не так багато часу — 24 роки. Тому не варто витрачати час на сумніви, на непотрібні речі. Потрібно зосередитися на меті й рухатися до неї.

Консультація SMM-фахівчині

У списку варіантів професій, якими хотіла б займатися Ольга, значилась SMM-менеджерка — фахівчиня з просування брендів, товарів у соціальних мережах. Але жінка не має досвіду у цій галузі, тому не знає, чи підійде їй ця сфера діяльності. Тому для Ольги організували консультацію SMM-фахівчині.

Ольга отримала своє перше тестове завдання. На реальній Instagram-сторінці майстрині з манікюру потрібно було назвати топ-5 помилок і що можна було б виправити або зробити краще.

Ольга прекрасно впоралася із завданням і назвала такі моменти:

• на сторінці представлені фотографії тільки рук, виконаних робіт з манікюру, але немає самої майстрині, не вистачає сторіс про неї;
• також сторінку можна урізноманітнити завдяки інформативним сторіс на тему манікюру, догляду за руками;
• фон сторінки — чорний, що не зовсім гармонує зі сферою б'юті;
• опис сторінки сухий, головне — не вказані райони міста, в яких працює майстер, а для багатьох клієнтів б'юті-послуги повинні бути поруч з домом або роботою. Тому можна було б додати інформацію "Як мене знайти".

SMM-фахівчиня розповіла Ользі, як правильно створювати акаунти в Instagram, на що слід звернути увагу насамперед.

"Я розумію, що пів години спілкування з SMM-фахівчинею — це мало. Але навіть цієї короткої зустрічі мені було достатньо, щоб зрозуміти, що SMM — це не мій шлях. Тому що ця професія не настільки активна, як я собі її уявляла. Але поради дійсно були корисні, і я спробую використовувати їх насамперед на своїй сторінці в Instagram", — резюмувала героїня програми.

Повернення у свою сферу

У Херсоні Ольга мала успішний досвід роботи рієлторкою. Тому наступний крок — зустріч в одному зі столичних агентств нерухомості. Для Ольги це шанс спробувати себе в професії, яка їй добре відома, зануритися у знайому їй атмосферу і зрозуміти, чи готова вона заново будувати кар'єру в цій сфері.

Зазвичай рієлтори цієї компанії проходять шлях від навчання до практики. Це займає приблизно два місяці. Але з огляду на досвід Ольги, їй запропонували одразу почати з практики — клієнту сподобалася одна з квартир, потрібно організувати зустріч, показати об'єкт і спробувати його продати.

На ознайомлення з інформацією про квартиру в базі Ользі вистачило пари хвилин, тому що характеристики були стандартні й досить їй знайомі. Далі вона особисто відвідала об'єкт, щоб зрозуміти його плюси та мінуси.

Ольга зустріла клієнтку і детально розповіла їй про всі особливості приміщення, порадила, що можна змінити у квартирі, як зручніше розставити меблі.

"Я потрапила в той процес, який мені був знайомий і дуже подобався. Це просто супер, коли у тебе є можливість спробувати ще раз пройти цей шлях. Я відчувала себе як риба у воді, взагалі ніякого страху у мене не було. Але складність полягала в тому, що все-таки я давно не спілкувалася з людьми в професійному плані. Моє спілкування зараз тільки з дитиною, тому набір слів навіть інший", — поділилася після виконання завдання Ольга.

Подолання амаксофобії

Якщо повертатися до професії рієлторки в такому великому місті, як Київ, Ользі потрібно буде відновити свої навички водіння автомобіля. Але вона не сідала за кермо з моменту, як почалася окупація Херсона.

У жінки з'явився певний страх керування автомобілем. У психології це називається амаксофобія, і виникає вона в трьох випадках: найчастіше через травматичний досвід, при підвищеній тривожності або недостатніх навичках водіння.

Однак цей страх можна подолати в роботі з психологом.

По-перше, потрібно виявити причину амаксофобії. Ольга розповіла, що одного разу під час окупації Херсона вона з чоловіком їхала на автомобілі, БТР окупантів виїхав на зустрічну смугу і переїхав цивільну машину, яка рухалася перед автомобілем Ольги.

Також жінка пережила аварію. Вона з чоловіком вивозила батьків з Херсона, на трасі було темно, чоловік не впорався з керуванням, і машина в'їхала в бар'єрне огородження (відбійник).

"Я тоді ще не знала, що на той момент вже була вагітна. І напевно, у мене є якийсь ангел-охоронець, що цей шматок металевої конструкції просто пройшов по даху машини, і ми всі залишилися живі", — розповіла Ольга.

Вона досі згадує ці моменти, як ніби вони були вчора. І це заважає знову сісти за кермо та отримати від цього задоволення.

Найкращий метод роботи зі страхом — це поступова експозиція, спочатку в уяві, а потім — у реальній ситуації. Експозиційна терапія — це ключова техніка поведінкової терапії, коли людину навмисно і безпечно стикають з джерелами її страху.

Перший етап — експозиція в уяві. Це техніка відтворення ситуації, яка лякає, але в безпечних умовах, тобто в уяві. У разі амаксофобії потрібно з закритими очима подумки проїхати на автомобілі певний маршрут. Таким чином, рівень її тривоги поступово знизиться, а мозок звикне до безпечного сценарію їзди. Психологи називають це явище десенсибілізацією, коли страх втрачає силу.

Ольга закрила очі й уявила свою машину, на якій буде здійснювати уявний рух. Потім уявно підійшла до машини, відкрила двері, сіла, завела і почала рух. Ольга розповіла, що уявила свою дорогу від офісу до будинку у довоєнному Херсоні. Цей шлях їй максимально знайомий: вона знає всі вулиці, всі будинки, пам'ятає кожен світлофор, перехрестя.

Спогади про дім викликали в Ольги сльози.

"Це було важко, тому що я все одно щодня відчуваю тугу за домом, за тими емоціями, які я переживала там, за тими людьми, які були поруч. І я розумію, що це ніколи не повернеться. Три роки я не плакала, а тут... Напевно, методика дійсно працює, але вона більше посилила мої емоції, ніж заспокоїла, якщо чесно", — прокоментувала вона.

Психологиня зазначила, що емоційна реакція — це нормально.

"Цей момент став показовим для Ольги. Адже коли ми занурюємося в уяву, мозок реагує на побачене, як на реальність. Уява активізує пам'ять, а вона своєю чергою викликає почуття і навіть фізичні відчуття. Боятися сліз не варто. У таких випадках зупиніться, відновіть дихання, порахуйте до десяти, попийте води, і коли будете готові, — продовжуйте", — пояснила Світлана Лузіна.

Щоб відійти від переживань, психологиня запропонувала Ользі уявити свій маршрут у Києві. Жінка уявила свою вулицю в районі Позняки, де живе зараз. Але навіть в уяві спроба виїхати на проспект, на жваву трасу викликала в Ольги хвилювання. Але вона впоралася і продовжила свій уявний рух на автомобілі. А в кінці успішно подумки припаркувала авто.

Друга частина роботи з амаксофобією — експозиція в реальності. Бо для того, щоб сформувалася навичка, потрібні реальні дії. Цей етап Ольга пройшла з автоінструктором. І попри початкове хвилювання, з усім впоралася і проїхала по жвавих вулицях Києва.

"Інструктор — настільки спокійна людина, що я з ним сама заспокоїлася. Мені було дуже важко взагалі уявити себе за кермом, та ще й у центрі Києва. Думаю, що віра інструктора в мене і допомогла мені подолати цей страх. Я кайфувала. Вже в кінці я їхала, як ніби я щодня за кермом. Це було супер. Це настільки додало мені рішучості, що я тепер буду практикуватися керувати автомобілем спочатку у своєму районі, а потім і далі", — поділилася враженнями Ольга.

Віра в майбутнє

Наостанок психологиня запропонувала Ользі самостійно пропливти на сап-борді. У цих умовах жінка буде перебувати наодинці з собою і природою, її ніщо не відвертатиме і вона зможе сконцентруватися на своїх думках, бажаннях. І яким би її вибір не був, він буде правильним.

"Насправді, яку б професію ви не обрали, головне — це ваше бажання рухатися вперед, всупереч всьому. Ви можете зупинитися, ви можете навіть змінити напрямок. Але пам'ятайте, це ви повинні зробити самі", — наголосила Світлана Лузіна.

Закріплення змін

"Всі ці дні участі в проєкті “Відроджені” перевернули моє життя на 180 градусів. Я усвідомила, що здатна на все, просто трохи про це забула. І я готова рухатися вперед. Я до проєкту і я на сьогодні — це абсолютно дві різні людини", — акцентувала Ольга.

Героїня програми стала більш впевненою в собі, вже не боїться керувати автомобілем.

"Я почала їздити. Потроху, з кожним разом трохи далі. Я зрозуміла, що не можу контролювати абсолютно все на дорозі, тому я розслабилася, а завдяки цьому і страх зник", — поділилася вона.

Ольга зазначила, що завдяки проєкту "Відроджені" вона повертається до себе колишньої, коли є певні плани та розуміння, як їх реалізувати.

"Я вже визначилася з майбутньою професією і подала заявки на вакансії керівниці відділу продажів майже в усі компанії міста Києва. Я пройшла співбесіди. У мене вже є дві пропозиції роботи. Зараз я просто ретельно вибираю компанію, куди я хочу піти та проявити свій потенціал", — резюмувала Ольга Кочерга.

Попередні випуски проєкту "Відроджені":

• Відновлення після полону і віра в повернення сина: досвід Людмили з Донеччини
• Прийняти свою зовнішність, побороти страхи та не боятися за майбутнє: досвід трансформації переселенки з Каховки Дар'ї Березки