Відновлення після полону і віра в повернення сина: досвід Людмили з Донеччини

Людмила родом з Донецької області. У 2019 році разом зі своїм сином вона потрапила в російський полон. Побої, тортури, жахливі умови та склянка гарячої води замість їжі — після всього пережитого вона продовжує боротьбу і чекає на сина, який досі перебуває в неволі.

Психологічна консультація, косметологічні процедури, фотосесія і навіть зміна діяльності — все це чекає на Людмилу в проєкті "Відроджені" на телеканалі "Дім". Вона точно заслуговує на краще життя, і завдання фахівців проєкту — допомогти їй у цьому.

Ведуча — психологиня Світлана Лузіна.

Людмила

Людмила — це не справжнє ім'я героїні випуску. Її син досі перебуває в російському полоні, тому для безпеки хлопця було змінено ім'я жінки, а деякі факти залишилися за кадром.

Людмила з двома синами жила в Ясинуватій, що в Донецькій області. Після початку російського вторгнення у 2014 році її місто опинилося в окупації.

У лютому 2019 року жінку та її молодшого сина окупанти зупинили на блокпості. Після перевірки документів її відпустили, а хлопця затримали.

"Коли я побачила, що йому надягають кайданки, я сказала, що поїду з ним. І поїхала. Нас привезли в СІЗО, і почалися допити, побої, кийки...", — згадує Людмила.

Її тримали на другому поверсі СІЗО, в жіночому відділенні, там не було ніяких умов, не було медичної допомоги. Син же перебував у підвалі, де було ще гірше.

"У підвалі щури бігають по стінах і підлозі, тече каналізація. Харчування — одна склянка окропу на добу. У підвалі перебували не тільки цивільні заручники, як мій син, але й військові. Звичайно, до них ставилися не дуже добре", — розповіла жінка.

Перебуваючи в неволі, Людмила почала шукати можливості зв'язатися з сином.

"Я познайомилася зі співробітником СІЗО, який супроводжував нас на прогулянках. Він виявився нормальною людиною, і через нього я почала листуватися з сином", — продовжила вона.

Листування тривало до звільнення Людмили у 2022 році в межах обміну.

"На обмін нас везли на КамАЗах, нам заклеїли скотчем руки, обличчя. Ми дуже довго їхали, в дорозі пробули понад три доби. Приїхали на точку обміну. І побачили, що Україна привезла на обмін морських піхотинців комфортабельними автобусами, а ми, дівчата, — на КамАЗах. Коли ми йшли їм назустріч, було дуже боляче. Вони йшли випещені, пахучі, з валізами на коліщатках. А ми, дівчата, йшли, як бомжі — смердючі, брудні. Дуже важко про це згадувати", — зазначила героїня проєкту.

Зараз син Людмили все ще у полоні. Відомо, що у хлопця великі проблеми зі здоров'ям, він пережив уже четвертий напад захворювання підшлункової залози. У матері була велика надія, що син потрапить до списків обміну. Але окупанти неохоче віддають саме цивільних заручників.

"Чесно кажучи, я вже втратила якусь надію. Мені потрібні сили, щоб дочекатися його. Я прекрасно розумію, що я вже виснажена, тому я і прийшла на проєкт "Відроджені", — пояснила вона.

Зараз Людмила живе в місті Буча Київської області, працює продавчинею в секонд-хенді. Робота її не дуже влаштовує, тому що на ногах жінка проводить 12 годин на день. Але їй подобається спілкування з людьми, для неї це можливість відірватися від своїх проблем.

Психологічна консультація

З дня звільнення Людмили минуло вже три роки, але їй досі дуже важко згадувати про три роки, які вона провела в полоні. Ці страшні картинки постійно спливають перед очима.

Психологиня Світлана Лузіна зазначила, що, з огляду на досвід Людмили, не можна виключати наявність посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

ПТСР — це розлад психіки, викликаний надмірно сильною стресовою подією. Він може проявлятися флешбеками, нав'язливими думками, нічними кошмарами, порушеннями сну і режиму харчування.

"Це нормально, якщо ви відчуваєте безвихідь. Правда, є речі, на які ви вплинути не можете. Я не зможу допомогти вам повернути сина, але я спробую допомогти вам знайти ресурс, щоб ви змогли пройти це випробування і не здатися", — звернулася психологиня до Людмили.

Психологиня протестувала Людмилу на 18 питань, це дало фахівчині можливість визначити, які ресурсні канали має жінка.

Ресурсні канали — це способи швидкого відновлення психіки людини. Згідно з моделлю BASIC Ph, існує шість таких каналів:

• Belief (віра і цінності);
• Affect (емоції);
• Social (соціальні зв'язки);
• Imagination (уява);
• Cognition (інтелект);
• Physiology (фізіологія, тіло).

У кожної людини може бути кілька провідних каналів, а також канали, які не розвинені або заблоковані.

Завдяки тестуванню психологиня виявила, що провідними каналами Людмили є:

• соціум — тому для неї на роботі так важливе спілкування;
• тіло — для Людмили важливо, як вона виглядає;
• інтелект — для Людмили важливо отримувати інформацію, працювати та займатися саморозвитком.

А канали, які потребують розвитку, — це віра та емоції.

Людмила пригнічує свої емоції, і це не дивно.

"Я дуже закрита людина. Тому що в полоні було заборонено показувати навіть те, що ти чимось незадоволений — за це карали", — пояснила вона.

Але придушувати емоції небезпечно для здоров'я, адже вони знайдуть вихід через тіло у вигляді хвороб, через психосоматику.

Психосоматика — це коли непрожиті емоції виходять через тіло у вигляді хвороб, що не мають фізіологічної основи.

Косметологічні процедури

Психологиня Світлана Лузіна вирішила почати свою роботу з подолання ПТСР Людмили, спричиненого полоном, з її провідного ресурсного каналу — тіла.

Вона запропонувала жінці подивитися в дзеркало і сказати, якою вона себе бачить зараз. Відповідь Людмили: "Дуже постарілою жінкою. І мені це не подобається. Хотілося зморшки прибрати".

І Людмилі організували візит до косметологині Ольги, яка розпитала, як жінка доглядає за своїм обличчям, руками, тілом, і дала корисні поради, що необхідно змінити.

Ольга зробила Людмилі чистку обличчя, а потім нанесла альгінатну маску з водоростей для поліпшення ліфтингу і кольору обличчя. Але під час нанесення маски у Людмили почалася панічна атака — вона відчула дуже сильний страх, перед очима постала картина першого дня арешту, коли їй на голову наділи мішок, після чого почалися допити.

Косметологиня одразу зняла цю маску і запропонувала інші процедури.

"Я вперше працюю з цивільними полоненими. Тепер буду мати на увазі, якщо людина пережила такий важкий стрес, то такі речі не можна робити", — прокоментувала Ольга.

Психологиня Світлана Лузіна пояснила, що під час косметологічної процедури у Людмили стався флешбек.

Флешбек — це раптовий, нав'язливий спогад про подію, яка травмувала. Особливість флешбека в тому, що він мозку транслює страшну картинку з минулого, а не реальність, у якій Людмила знаходиться зараз.

"І хоча фізично Людмила перебувала в кабінеті косметологині, ментально в цей момент вона була на допиті й переживала цей досвід в режимі реального часу тілесно. Тригером може виступити що завгодно — запах, звук, якась миттєва картинка. Саме тому спрогнозувати появу флешбеку неможливо", — уточнила психологиня.

Перше, що потрібно зробити в разі флешбеку, — швидко витягнути людину з лап тих страшних спогадів і запевнити, що вона в повній безпеці.

Для цього можна застосувати практику "заземлення", яка називається "5-4-3-2-1". Це техніка повернення в психологічну реальність, яка допомагає знизити тривогу і стрес, фокусуючись на навколишньому світі через п'ять органів чуття. Потрібно назвати:

• 5 речей, які бачиш;
• 4 речі, які відчуваєш на дотик;
• 3 звуки, які чуєш;
• 2 запахи, які відчуваєш;
• 1 смак, який є у роті.

Ця вправа перемикає увагу з нав'язливих думок на поточний момент "тут і зараз", допомагаючи відновити зв'язок з реальністю.

Щоб заспокоїти нервову систему, також важливо нормалізувати дихання. Адже поверхневе дихання тільки посилює тривогу. Для цього можна використовувати техніки:

• "дихання по квадрату" — рівний вдих, затримка дихання, видих і знову затримка. Зазвичай кожен етап триває приблизно 4 секунди, тому техніку ще називають "дихання 4-4-4-4";
• або "дихання по трикутнику" — полягає в рівних фазах вдиху, затримки та видиху, які візуально утворюють трикутник з рівними сторонами (хоча ритми можуть варіюватися). Наприклад, 4-4-4 — вдих на 4 секунди (повільно вдихніть через ніс, рахуючи до чотирьох), затримайте дихання на 4 секунди (на чотири рахунки), видих протягом 4 секунд. Повторіть 6-10 разів. Або більш заспокійливий варіант — 4-6-2 (вдих на 4 рахунки, видих на 6, затримка дихання на 2 рахунки).

"Квадрат" допомагає відновити рівновагу при збудженні, а "трикутник" (метод 4-7-8) часто використовується для швидкого розслаблення.

Техніки "заземлення" і "дихання по квадрату" допомогли Людмилі, їй стало легше.

Під час переживання флешбеку людині складно впоратися з цим самостійно. Тому важливо, щоб поруч був хтось, хто зможе підтримати й, головне, сказати: "Це закінчилося. Я з тобою. Ти не один". У житті Людмили в такі моменти підтримкою є чоловік.

"Почуття страху може виникнути, коли я одна вдома, особливо в замкнутому просторі. Мені з усім цим допомагає впоратися мій чоловік. Коли він поруч, мені безпечніше. Ми познайомилися дуже давно. Він АТОшник. Я йому дуже вдячна за все", — поділилася вона.

Фотосесія

Емоції — ресурсний канал, який у Людмили потребує розвитку. Для цього жінці організували фотосесію, що також допоможе їй відновити контакт зі своїм тілом.

Щоб пережити тортури в полоні, Людмила мусила ніби відключити своє тіло, щоб не відчувати болю. Таке явище в психології називають дисоціацією.

Дисоціація — це захисний механізм психіки, який допомагає пережити біль. Однак ціна занадто висока, адже людина втрачає зв'язок зі своїм тілом.

Саме фотосесія допоможе Людмилі отримати контроль над власним тілом через позування перед камерою і таким чином відновити з ним зв'язок. У цьому героїні проєкту допомогла фотографка Любов.

Людмила була дуже здивована процесом фотографування, але їй це сподобалося, і вона повністю розкрилася перед камерою.

"Я відчувала себе самою собою", — наголосила героїня проєкту.

"На фотосесії Людмила дуже швидко розкрилася. І цим, чесно, здивувала мене. Вона дуже відкрита на позитивні емоції. Негативні емоції їй важко давалися на камеру, а емоції радості вона видавала на ура. Вони у неї природні, без удавання. Це якраз те, чого в ній дуже багато", — підсумувала фотографка.

А щоб Людмила відчула себе по-справжньому щасливою, їй влаштували сюрприз. В кінці фотосесії в кадр увійшов її чоловік. І героїня проєкту розкрилася ще яскравіше. Поява чоловіка викликала щиру посмішку на обличчі Людмили. Тепер фотографії будуть нагадувати їй про те, що навіть у такий складний період життя вона може і має право відчувати себе щасливою.

Фотографка подарувала Людмилі квадриптих зі світлин, на яких вона представлена в чотирьох різних емоційних станах.

"Я побачила красиву жінку, але в душі я розуміла, що це не я. Я не розуміла, що я дійсно можу так виглядати. Я сподіваюся, що прийде час, коли я знову буду такою ж красивою, щасливою, коли я дочекаюся свого сина з полону", — зазначила героїня проєкту.

Нова робота

Наступним ресурсним каналом для Людмили є соціальні зв'язки. Люди для неї — джерело підтримки. Саме тому вона обрала для себе сферу продажів. Але Людмила була незадоволена умовами праці на своїй нинішній роботі в секонд-хенді.

Психологиня Світлана Лузіна через сайт пошуку роботи допомогла жінці знайти місце з кращими умовами — в мінімаркеті. Людмила пройшла співбесіду у фахівчині магазину Анни та невелике стажування, під час якого кандидатка дізналася основні моменти роботи магазину, зокрема, як працювати з електронною касою, як правильно викладати товар, як робити хот-доги та каву.

Практики для зміцнення віри

Для Людмили дуже важливо зберігати віру в повернення сина. Адже саме віра є тим стимулом, який допомагає жити далі та не впасти у відчай.

Психологиня познайомила Людмилу з метафоричними картами — це колода карт з мотивуючими текстовими посланнями. Кожній людині та чи інша фраза відгукнеться по-своєму, але точно допоможе знайти втрачені сенси. Іноді вони можуть стати в пригоді в складних ситуаціях, іноді — стати ресурсом.

Людмила витягла з колоди карту з наступним написом: "Потрібно завжди за хмарами бачити сонце". Ця карта дещо схожа на татуювання на руці жінки з фразою "Любов перемагає зло", яка для Людмили означає, що вона зможе витримати все заради своєї дитини. Це татуювання жінка зробила собі сама на честь свого сина, якого чекає з полону. А також це був для неї спосіб відвернутися, виводячи букву за буквою протягом декількох місяців.

Психологиня запропонувала Людмилі скласти список справ, які вона хоче зробити разом із сином, коли він повернеться з полону. Тому що планування — це опора, яка може додатково підтримувати. Кожну дію потрібно було записати на листочках і покласти в банку бажань.

Спочатку жінка склала свій список справ, які вона допоможе зробити синові: пролікуватися, подати документи до вишу, отримати диплом. Психологиня допомогла доповнити банку, і так в ній з'явилися справи, пов'язані з хобі хлопця, який любить малювати, — купити фарби, олівці, а також з його улюбленою стравою — приготувати шарлотку.

Вже вдома Людмила буде періодично мріяти, що вона ще буде робити разом із сином, і таким чином поповнювати банку бажань і зміцнювати свою віру в його повернення.

І на завершення психологиня запропонувала Людмилі записати відеозвернення до сина. Це завдання виявилося для жінки важким, але вона впоралася.

"Дорогий синку, я дуже хочу, щоб ти був поруч. Дуже сумую за тобою. Я розумію, що тобі доводиться там переживати. Але це, я сподіваюся, скоро закінчиться. Ми будемо разом лікуватися, святкувати твої дні народження, жити. Я тебе дуже люблю", — сказала Людмила, звертаючись до сина.

З огляду на наявну симптоматику, попереду у Людмили важка робота, яка може вимагати медикаментозного лікування. Світлана Лузіна рекомендувала Людмилі звернутися до психіатра. Зі свого боку, психологиня залишається на зв'язку з нею, щоб у разі необхідності допомогти, надати консультацію або направити до відповідного фахівця.

Закріплення змін

Після отриманих порад у проєкті "Відроджені" Людмила змінила місце роботи, вже кілька місяців працює продавчинею у супермаркеті.

"Мені дуже подобається. Хороший колектив, ставлення інше", — сказала вона.

Також жінка почала більш ретельно доглядати за собою — почала користуватися кремами, сироватками, косметикою. І їй це дуже подобається.

"Я вже відчуваю себе сильнішою. І дуже сподіваюся, що цю програму побачать і, можливо, чимось допоможуть, щоб звільнили мого сина з полону якомога швидше", — резюмувала Людмила.

Читайте також: Прийняти свою зовнішність, побороти страхи та не боятися за майбутнє: досвід трансформації переселенки з Каховки Дар'ї Березки