Годують обідами, доставляють дрони та евакуюють українців: історія нідерландських волонтерів Френкі та Куена

Вони приїхали допомагати на польсько-український кордон, а залишилися в Україні майже на три роки. Френкі ван Гінтум і Куен ван Остен — волонтери з Нідерландів, які щодня готують їжу для українців. Їхній фургончик із фаст-фудом проїхав від Львова до прифронтових міст, де гарячий обід — це не просто їжа, а підтримка і надія. Френкі та Куен також займаються евакуацією мешканців із територій поблизу лінії фронту, і навіть організували для них шелтер у Дніпрі. Чому вони досі в Україні, нідерландські волонтери розповіли в проєкті "Небайдужі" на телеканалі "Дім".

Закусочна на колесах

Френкі ван Гінтум і Куен ван Остен — друзі по життю і побратими з надання допомоги українцям під час повномасштабної війни. У рідному Ейндховені (Нідерланди) у них свої кафе швидкого харчування.

У лютому-березні 2022 року Френкі та Куен бачили по телевізору, як українці масово виїжджали через Польщу до європейських країн.

"Оскільки в мене було мобільне кафе, я вирішив поїхати на польсько-український кордон, щоб безкоштовно роздавати картоплю фрі. Запропонував своєму давньому другу Куену поїхати зі мною, він одразу погодився. Так ми почали роздавати картоплю фрі та закуски на кордоні. Це був тільки початок", — розповідає Френкі.

Перший час нідерландці боялися їхати в саму Україну, бо ніколи не були в країні, де йде війна. Однак досвід їхніх друзів, які роздавали їжу в західних регіонах України, показував, що можна поїхати.

Френкі та Куен почали зі Львівської області, але невдовзі з мобільним кафе попрямували в деокуповані міста Київщини — Ірпінь, Буча, Бородянка, Гостомель... Далі був Харків, Ізюм та інші населені пункти регіону. Звідти фургончик волонтерів переїхав на Донеччину — розпочали зі звільненого від російських окупантів Святогірська, а згодом готували й роздавали фаст-фуд майже в кожному населеному пункті Донеччини. Також Френкі та Куен неодноразово були в Херсоні, Миколаєві, Запоріжжі та області.

"Ми відвідали понад 50 міст, а деякі з них по 5-6 разів. Ми бачили наслідки жорстокості росіян. Вони вбивають невинних людей, дуже багато цивільних загинули, багато поранених. Ми бачили все це, коли їздили, зокрема, на Донбас, наприклад, до Мирнограда, Селидового, Нетайлового, ми бачимо, як росіяни руйнують усе, що тільки можуть. Наші поїздки в Україну — це не тільки про їжу, це не боротьба з голодом. Це про важливість дати людям відчуття підтримки, щоб українці знали, що Нідерланди їх підтримують, тому що люди в Нідерландах за український народ", — пояснює Френкі.

До 2022 року Куен ніколи не був в Україні. А ось Френкі одружений на киянці, тому приїжджав до країни, починаючи з 1992 року.

Обстріл Краматорська

Волонтери кажуть, що не відчувають страху, коли роздають картоплю фрі в прифронтових регіонах. Але кілька справді страшних моментів їм довелося пережити.

27 червня 2023 року росіяни завдали удару двома ракетами "Іскандер" по піцерії в центрі Краматорська. Обстріл стався близько 20:00, коли в кафе вечеряло багато цивільних осіб. Серед них були Френкі та Куен. Внаслідок атаки загинули 13 осіб, зокрема діти, 64 людини дістали поранень.

"Ми вечеряли в Краматорську в ресторані Ria-Pizza. Щойно ми закінчили — у ресторан прилетіла ракета "Іскандер". Було дуже страшно. Ми вибігли з ресторану, і я почав знімати. І на наших відео видно, що в кафе не було жодного солдата. Згодом на російському телебаченні ми побачили відео, зняте через 15 хвилин, де вже багато солдатів. Звісно, через 15 хвилин солдатів багато, адже вони прийшли на допомогу! Як нам відомо, у ресторані був лише один військовий, а решта — всі цивільні", — розповідає Френкі.

Після події нідерландські волонтери вирішили залишитися в Україні, щоб, зокрема, показувати Нідерландам, Європі та всьому світу, що насправді творить Росія проти українців.

Евакуація

Волонтери неодноразово потрапляли під російські обстріли на прифронтових територіях. Там крім роздачі їжі вони також доставляли дрони військовим і евакуювали мирних жителів.

"Ми допомагали військовим в Авдіївці, возили їм дрони. Не скажу, що ми прямо дуже боялися, але це війна. Дуже часто ми були майже на "нулі", — каже Френкі.

Найнебезпечнішою була поїздка в село Нетайлове на Авдіївському напрямку фронту. Френкі та Куен тоді поїхали на евакуацію мирних мешканців із волонтером і ведучим проєкту "Тревел нашого часу" Денисом Христовим.

"Тоді вперше було по-справжньому страшно. На зворотному шляху ми зустріли солдатів, які забирали поранених, бачили багато страшних речей. Ми бачили ногу, яка стирчала з гусениці танка, ми були майже на "нулі", ми чули вибухи. Так, це страшно", — ділиться Френкі.

З міста Мирноград, що на Покровському напрямку фронту, волонтерам вдалося евакуювати сім'ю з 12-річною дівчинкою. Місто перебуває під постійними російськими ударами, але мама та бабуся дівчинки не хотіли виїжджати.

"Зрештою, нам вдалося їх вивезти — дівчинку, її маму, бабусю та папужок. Так, дівчинка досі в Україні, але вже не в такому небезпечному місці. Це дуже гарне відчуття", — зазначає Френкі.

У 2024 році для переселенців із прифронтових територій Френкі та Куен створили шелтер у Дніпрі.

"До нас приїжджають здебільшого люди з Донбасу, які не можуть самостійно покинути цю територію. Це люди, які надто довго чекали, які залишалися там, де щодня йдуть обстріли. Ми беремо їх до себе в притулок. Іноді їх евакуюють інші люди, іноді ми самі їх вивозимо з прифронтової зони. Наприклад, у нас перебуває жінка, сина якої вбив дрон, коли він їхав на велосипеді по воду", — каже Френкі.

"Ми цього ніколи не забудемо"

За ці роки Френкі та Куен полюбили Україну та українців і мають намір продовжувати своє волонтерство до закінчення війни. А також продовжувати розповідати європейцям правду про злочини Росії.

"Іноді я розмірковую про те, чому Росія напала на Україну. Вони справді вважали Україну легкою мішенню і думали, що зможуть за три дні дійти до Києва і захопити всю країну. Яка б не була причина, це абсолютно нереально. Це жахливо, несправедливо і дуже агресивно. Навіть якби Росія захопила Україну, який у цьому сенс, якщо ця країна не хоче бути з вами? Ви отримали б багато землі, великі території, але ці люди вас ненавидять. Тому я не можу зрозуміти причину, якою б вона не була, це просто дурість", — каже Френкі.

Розвінчують волонтери і путінську брехню про те, що Росія нібито прийшла рятувати українців від якихось "нацистів".

"Це повна маячня. Я в Україні був із 1992 року. Я ще жодного разу не зустрів людину, яку можна було б назвати "нацистом". А ось те, що робить Росія в Україні, — це типова нацистська система. Вони намагаються вбити якомога більше людей. Дуже дивно оперувати боротьбою з нацизмом, а при цьому повністю наслідувати нацистську систему", — акцентує нідерландець.

Френкі та Куен переконані, що Захід має продовжувати військову допомогу Україні, адже сильна Україна — це єдиний спосіб зупинити Путіна та не допустити приходу російських військ до Європи.

Волонтери зазначають, що коли продають картоплю фрі у своїх кав'ярнях у Нідерландах, люди щасливі, але це не порівняти з тим, коли ти безкоштовно годуєш 2 тисячі людей фрі та закусками за один день в Україні.

"Я ніколи не забуду 10-річну дівчинку. Вона стояла біля нашого кіоску разом із мамою і бабусею. Вигляд у неї був нещасний. Я запитав її: "Хочеш картоплю фрі?", але вона не зраділа. Тоді я запитав її: "Хочеш кетчуп до картоплі?" Не знаю чому, але вона одразу повеселішала. Ми дали їй картоплю з кетчупом, дали великі смачні льодяники. Я знаю, що ця дівчинка ніколи не забуде цей день, навіть коли їй буде 70 років, вона розповідатиме своїм дітям та онукам про двох здорових дядьків, які працювали в Україні й роздавали картоплю фрі. І ми цього ніколи не забудемо", — наголошує Френкі.

Волонтери чують і дуже важкі запитання від українських дітей, на які не завжди можна знайти відповідь. Якось Френкі та Куен смажили картоплю на заході України і говорили, що далі планують їхати до Харкова та Краматорська. До них підійшов маленький хлопчик: "Ви завтра їдете до Харкова. Ви можете там знайти мого тата? Він в армії пропав безвісти під Харковом. Можете його розшукати?"

"Український народ — дуже хоробрий. Я не знаю, чи були ці люди такими хоробрими до війни самі по собі, чи стали такими через війну. Але ми бачимо, що вони сміливі, сильні. Вони знають, що роблять, і роблять це потужно. Вони справді борються за свою країну, за свою свободу. Але вони борються не тільки за Україну, вони борються і за нас, вони нас захищають. Вони стоять між нами й агресором, і роблять це дуже рішуче й успішно", — резюмував Френкі ван Гінтум.