Французька анімація про Голокост: прем'єру "Найціннішого вантажу" обговорюємо з директором Arthouse Traffic

"Найцінніший вантаж" — це анімаційний фільм, присвячений темі Голокосту, який нагадує про людяність навіть у найтемніші часи. Програмний директор Arthouse Traffic Ілля Дядик у студії "Ранку Вдома" розповість, про що ця стрічка, коли відбудеться прем'єра та як її незвичний формат впливає на сприйняття такої важкої теми.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Розкажіть, спеціальний показ "Найціннішого вантажу" вже відбувся, а коли буде прем’єра?

— У зв'язку з Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, який був цього тижня, ми вирішили зробити передпоказ. Прокат анімаційної стрічки буде трошечки пізніше, у квітні. Ми чекаємо, що режисер фільму Мішель Хазанавічус особисто приїде в Україну представити картину глядачам.

Мішель Хазанавічус, думаю, знайомий багатьом українцям, оскільки це відомий французький режисер. Він має “Оскар” і багато з його фільмів демонструвались в Україні, але, найголовніше, що він активно підтримує нашу країну під час війни. 

Хазанавічус вже приїжджав до нас і є амбасадором програми United 24, — допомагає збирати кошти на відбудову українських міст. Незабаром він випустить ще й книжку про війну. І, ми сподіваємося, що у квітні він приїде представити анімаційну стрічку “Найцінніший вантаж” українським глядачам особисто. 

— Фільм адресований дорослій аудиторії, але його форма — анімація. Як цей формат впливає на сприйняття такої складної теми, як Голокост?

— Це однозначно не дитяча картина, але, думаю, що підліткам її можна дивитися, і навіть варто. 

В цілому, у Франції та франкомовних країнах анімаційні фільми — це популярний формат, і тут нема ніякої прив'язки до дітей. 

Хоча в нас досі вважається, що анімаційні стрічки — це першочергово дитячий контент, але за допомогою такого формату можна розмовляти з дорослими на серйозні теми. 

Історія фільму зосереджується на французьких селянах, які живуть біля залізниці. Вони не мають дітей, а в один із днів знаходять дитину, єврейську дитину, яку, скоріш за все, везли з родиною в концтабір. Події відбуваються під час Другої світової війни. Наражаючи себе на небезпеку, ця родина намагається врятувати і виховати дитину як свою. Це короткий синопсис стрічки. 

— Ви вже бачили цю картину?

— Так, ми з колегами дивились цей анімаційний фільм, і хотіли його показати українським глядачам, тому що людяність — завжди актуальна тема, а особливо в Україні, коли події подібні на Другу світову війну.

Також хотілось віддячити Мішелю Хазанавічусу, який активно допомагає Україні в боротьбі з Росією, з поширенням важливої для нього теми.

До речі, його бабуся родом з Ковеля Волинської області. 

— В яких країнах показують "Найцінніший вантаж"?

— Загалом, прем'єра відбулася 2024 року в рамках Канського кінофестивалю, тоді стрічку показували в конкурсній програмі. Нині фільм вийшов в прокат у багатьох країнах, в тому числі й в Ізраїлі: його там демонстрували, здається, місяць назад. І зараз його поступово випускають в Європі.

"Найцінніший вантаж", перед прокатом в Україні, вийде з кінотеатральними показами в Польщі.

Таким чином Мішель Хазанавічус зможе підтримати прокат стрічки у двох країнах: спочатку приїде до Польщі, а потім доїде до нас. 

— Як глядачі сприйняли фільм?

— Я знаю, що ця стрічка в прокаті йде з великим успіхом. В Європі, зокрема у Франції, його подивилась велика кількість глядачів, не скажу точну цифру, але він був один з претендентів на номінацію “Оскар”.

На жаль, у фінал не потрапив, з усім тим відгуки були високі як від критиків, так і від глядачів. 

— Де можна буде подивитися "Найцінніший вантаж" в Україні?

— Ми плануємо обмежений прокат, адже тема стрічки все ж таки важка. Не певні, що глядачі, споглядаючи трагічні новини в повсякденному житті, вирішать подивитись ще й стрічку про Другу світову. 

Тому прокат буде обмеженим, але, на сеанси можна буде потрапити в більшості містах України, однозначно у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі. 

— Які ваші враження від цього фільму? Що ви відчуваєте, дивлячись його?

— Це дуже зворушлива історія, і вона відгукується універсально. Вона неймовірно передає епоху, часи Другої світової і, по відчуттях, багато схожого з нашою війною. З війною, яка зараз відбувається на території України.

Тому, мені здається, що кожному глядачу має щось відгукнутись при перегляді стрічки, особливо, враховуючи, що розповідає вона про маленьку дитину, яку вдалося врятувати від смерті.

Читайте також: "Одного літа в Україні": про створення документального фільму говоримо з режисером Володимиром Тихим