"Джоконда": бойовий шлях українського снайпера, який досі змушує ворога боятися

Сергій Савчук із позивним "Джоконда" на фронті з 2014 року. Він майстерно влучає в ціль із відстані 2 км і є бажаним трофеєм для російської армії. Після важкого поранення та реабілітації продовжував службу в тилу, але з початком повномасштабного вторгнення Росії знову повернувся на передову.

Детальніше про влучного снайпера, його бойовий шлях та те, як за ним полював ворог — у сюжеті "Ранку Вдома".

Сергій “Джоконда” Савчук на фронті від 2014 року. Перед мобілізацією чоловік працював тренером та мав власну школу рукопашного бою. 

“Мобілізували мого молодшого брата, і я пішов за ним. Спочатку працював в зенітно-ракетному дивізіоні на зенітній установці, а згодом перекваліфікувався на снайпера”, — розповідає молодший сержант 44-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Сергій Савчук.

На початку війни Росії проти України “Джоконда” вражав ціль на відстані до кілометра, а зараз дальність його пострілу збільшилася вдвічі. Саме тому український снайпер став бажаним трофеєм для російських окупантів. Вони влаштували на нього справжнє полювання і навіть хизувалися, що вбили.

Однак військовий досі живий та продовжує захищати Україну.

“Це був кінець 2014 — початок 2015 року. Мене почали шукати під позивним “Джоконда”, але думали, що я жінка. Цей позивний прив'язався до мене, коли я працював на зенітній установці. Ми тоді працювали на полігоні, пристрілювалися, і я на спір збив солдатську кружку на відстані 700 метрів і в той момент хтось викрикнув “Джоконда”, — пригадує військовий.

Битва за Донецький аеропорт була однією з найскладніших: тоді “Джоконда” відвертав увагу російських найманців і приймав вогонь на себе, щоб побратими змогли відійти. 

“Ми висадились і розпочався ближній бій від 6 до 20 метрів. Працювали на той час з російськими найманцями батальйону “Восток”, чеченцями. Ми працювали цілий день, перекрикувалися. Вони нам погрожували, відповідно, ми відповідали. На вечір ми опинилися у “кільці”, але нам допомогли вийти. Наші ж бійці ввірвались і розірвали те "кільце": хто міг бігти — біг, хто міг іти — йшов. Насправді тяжко було тоді”, — зізнається "Джоконда".

Тоді у ближньому бою з ворогом “Джоконда” отримав важке поранення. 

“Мені перепало з підствольного гранатомета в бік і у дві ноги. Практично рік я навчався ходити заново, але я зібрався і почав займатися спортом. Він дуже мені допоміг”, — говорить снайпер.

Після реабілітації Сергій продовжив службу, але вже у Територіальному центрі комплектування, а 24 лютого 2022 року знову взяв до рук зброю і повернувся на фронт.

“Я перевівся до брата в 44-ту бригаду, і розпочав роботу з цими хлопцями”, — додає він.

Сергій знову мало не попрощався з життям на Куп'янському напрямку, коли 120 мм міна застрягла в його руках і дивом не розірвалась.

“Почався мінометний обстріл, всі попадали: дві міни зірвалися під боком, а одна міна застряла у мене між руками біля голови й не спрацювала”, — зазначив молодший сержант.

Інтерв'ю з Сергієм Савчуком "Ранок Вдома" записав під час його ротації в Києві. Зараз снайпер знову на фронті й продовжує захищати Україну на Харківщині.

Читайте також: Після ампутації рук не втратив волю до життя: Герой України Валерій Кучеренко прагне здійснення своєї мрії