"Двіж" від 3-ої ОШБр: про платформу для рекрутингу та інформування українців говоримо з ведучим Данилом Білим

Данило Білий — ведучий першого мілітарі-хабу "Двіж" від Третьої окремої штурмової бригади на YouTube, мета якого спілкування з населенням, інформування та рекрутинг. У студії "Ранку Вдома" Данило розповість про історію "Двіжу", його цільову аудиторію та контент, над яким працює команда.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— З чого ви починали? Як виник проєкт “Двіж”?

— “Двіж” починався з 2014 року, а, можливо, і раніше — з людей, які доєдналися до Сил оборони та стали на захист країни.

Конкретно наш проєкт почався в червні 2023 року з того, що у бригади виникла потреба й ідея спілкування з населенням.

Це допомагало рекрутингу і, в принципі, формуванню якоїсь думки в людей, тому що держава не зовсім комунікувала в цей час, і бригада вирішила взяти це на себе.

— А як виникла ідея вийти онлайн? 

— Ми поговорили й дійшли до того, що треба, щоб люди розуміли, що відбувається, і щоб знали, куди можуть доєднатися — так і виникла ідея зробити його в онлайні.

Кажемо: "Так що, запросимо людей? Давайте на “Ютубчик”? Давайте".

— Що таке “Двіж” сьогодні? 

— Ми його особливо не змінювали. Це так і залишився проєкт, що допомагає рекрутингу та інформуванню. 

Часи й війна — все змінюється, а “Двіж” залишається. 

— Що особисто для вас “Двіж”?

— Для мене “Двіж” — це творча реалізація в умовах, в яких ми зараз знаходимося, а також це корисна місія. Були і яскраві моменти. 

Наприклад, коли хлопець повернувся з Росії, щоб вступити до лав Збройних сил.

Не знаю, чи пішов він в Третю штурмову, чи в інші бригади, але сам факт: його вивезли батьки, коли йому не було 18 років, і він, каже, що дивився в Росії  “Двіж”. І це так мотивувало, що він приїхав, прийшов до нас на один з виступів і запитав, чим він може бути корисним.

З закордону поверталися ті, хто виїхав вже давно — ще до 2014 року. 

Загалом, я в бригаді багато тих, хто дивився “Двіж” і це його мотивувало. Тож, це працює. 

— Яка мета проєкту?

— Як я і казав — рекрутинг і інформування, щоб люди були в курсі, і щоб якось роздуплялися.

— Більше мотивації? 

— Не знаю, наскільки мотивації. Навіть коли бійцям ставлять питання на “Двіжах”, чи можуть вони якось мотивувати, вони кажуть: "Ну ви серйозно?". Третій рік повномасштабної війни.

Здається, вже не потрібна мотивація — треба просто боротися. Це вже буденність.

— Яка ваша цільова аудиторія? 

— На мій погляд, наша цільова аудиторія — це молодь до 24 років.

Вмотивована молодь, що прям зараз вибудовує своє бачення світу, країни і, в принципі, за якими майбутнє країни.

Можливо, ви знаєте організацію “Центурія”. Там займається молодь: ті, кому немає 18 років, мають можливість тренуватися, вчити історію, щоб стати гідним членом суспільства та нації.

Вони прям супер уважно дивляться “Двіж”.

Так само я зустрічаю людей і по 40 років. Вони теж дивляться, а інколи буває — в парку з собакою гуляю, і хтось каже: "Е, Двіж!". Я такий: "Добре. Я не претендую на те, щоб моє ім'я знали".

— Які проєкти вже запускали на каналі? Що з них найкраще "заходить", чи слідкуєте за цим?

— У нас є офіційний канал бригади — це “3-тя окрема штурмова бригада”, і “Двіж” виходить там.

Напевно, на цьому каналі це найлайтовіший формат, бо ми можемо дозволити собі там і пожартувати, десь проскакують неофіційні штуки, на які, можливо, занадто педантичні глядачі скажуть “О, Боже”, матюки можуть бути.

Ми створили також окремий канал для “Двіжу” — @dvizh.2.0.

Це мілітарі-хаб, де ми б хотіли, щоб ветерани, військові з будь-яких підрозділів, хто завгодно, могли там реалізовуватися. 

Ми хочемо робити контент для військових.

— Розкажіть більше про команду поза кадром. Скільки людей працює разом із вами?

— Я не можу вам точно сказати, скільки нас, але є, напевно, кістяк із десяти людей у медійці, які займаються абсолютно всім.

Якби не було цих людей — не було б “Двіжа”, бо в кожного свій напрямок, кожен — профі у своїй справі, і ніхто нікому не заважає.

Але коли ти кажеш: "Мені треба зняти отаку штуку", людина відповідає: "Все, до завтра" — і наступного дня вони знімають те, що треба, взагалі без пояснень, без нічого.

— Ви згадали про творчу реалізацію і можливість запускати нові проєкти. Що саме плануєте?

— Зараз я щільніше займаюся каналом “Двіж 2.0”, бо там можна робити розваги — знімати шоу, реалізовувати певні ідеї. 

Ми робимо реально розважальний контент. Те, що найбільше дивляться на YouTube, але в цьому розважальному контенті беруть участь ветерани війни, військові. 

Буває, що хлопці приїжджають, записують — і їдуть знову на бойові. 

Це можливість і для них пофанитися, і для глядачів — побачити, що це такі самі люди, як і всі. Вони теж веселі. І ще — це шанс розкрутити цих людей, бо в мене є бажання, щоб про них дізнавалися більше. 

Там є люди, які роблять настільки нереальні речі, що в мене виникає питання: чому, коли хтось написав пісню — це прям вау, а якщо людина вивезла дуже важкі бої — це вже не таке вау? 

Тому я б хотів підіймати й показувати таких людей.

— Ви зробили новий випуск, хто першим його оцінює?

— У нас є монтажер і редактор Саша — просто робот, а також монтажери, які працюють віддалено.

Вони, мабуть, першими оцінюють, а далі вже оцінку дає глядач на YouTube.

— Ви не радитеся з родиною, не показуєте їм випуски?

— Ні, ми знімаємо матеріал, сенс якого в тому, щоб люди могли поставити питання бійцям. Не слухати офіційні звернення, а запитати в людей, які щойно повернулися з поля бою, те, що їм справді цікаво.

— Чи були питання, які вас вразили?

— Були моменти, коли приходили батьки загиблих воїнів, вставали, дякували, і в цей момент, мені, як ведучому, було важко зрозуміти, що робити. 

Думаю, скільки б часу не пройшло, неможливо знайти ідеальну фразу, яка підходить для таких ситуацій.

Напевно, питання бійців більше вражали або своєю тупістю, або, навпаки, своєю цікавістю.

Я завжди на “Двіжі” звертаюся до людей в залі й кажу, що немає тупих питань — є бажання дізнатися. Мої перші питання теж були ультра тупі, але мене це дійсно цікавило. 

Краще поставити тупе питання, дізнатися відповідь і стати розумнішим.

Читайте також: Дохід за рік — до 2 млн грн: що важливо знати добровольцям про програму "Контракт 18-24"