Чи можна поділити майно без розлучення — що каже закон

Поділ майна подружжя не обов’язково пов’язаний із розірванням шлюбу. Українське законодавство дозволяє врегулювати це питання навіть тоді, коли пара продовжує перебувати у шлюбі. Про це розповіли в Міністерстві юстиції, інформує "Дім".

Відповідно до Сімейного кодексу України, чоловік і дружина мають право поділити спільне майно незалежно від факту розлучення.

Існує два основні способи поділу спільного майна:

1. добровільний (договірний) — подружжя може домовитися самостійно та укласти договір про поділ майна. Якщо йдеться про нерухомість (квартира, будинок, земля), такий договір обов’язково посвідчується нотаріусом;
2. судовий — якщо домовитися не вдалося, спір вирішується через суд. Разом з тим враховуються інтереси обох сторін, дітей та інші важливі обставини (стаття 71 СК).

До спільної сумісної власності належить усе майно, набуте під час шлюбу, навіть якщо один із подружжя не мав доходу з поважних причин (навчання, догляд за дітьми, стан здоров’я тощо).

Зверніть увагу: незалежно від того, на кого оформлене майно, усе придбане під час шлюбу вважається спільною сумісною власністю подружжя (стаття 60 СК), за винятком тих, що не можуть перебувати у цивільному обігу.

"Водночас не має значення, на кого саме оформлене майно або ким із подружжя були внесені кошти, якщо інше не передбачено законом чи шлюбним договором", — йдеться у повідомленні.

Водночас не все майно, придбане під час шлюбу, є спільним. Закон визначає перелік особистої приватної власності. 

Зокрема, це майно:

• отримане у спадщину; 
• у дарунок; 
• придбане за особисті кошти одного з подружжя (стаття 57 СК).

Разом з тим навіть таке майно може бути визнане спільним. Це можливо, якщо подружжя передбачило відповідні умови у шлюбному договорі або якщо суд встановить, що його вартість суттєво зросла під час шлюбу завдяки спільним зусиллям чи фінансовим витратам обох сторін.

У Мін’юсті наголошують, що у більшості випадків при поділі майна частки подружжя є рівними. Інше можливе лише за домовленістю між чоловіком і дружиною, або якщо це передбачено шлюбним договором.

"Водночас суд може відійти від принципу рівності. Це відбувається, якщо є обставини, що мають істотне значення. Наприклад, коли один із подружжя не брав участі у матеріальному забезпеченні сім’ї, ухилявся від утримання дітей, приховував або псував майно чи витрачав його всупереч інтересам родини", — зазначили в міністерстві.

Окремо суд може збільшити частку одного з подружжя. Йдеться про випадки, коли з ним проживають діти або непрацездатні повнолітні діти, а отриманих аліментів недостатньо для їхнього належного утримання та розвитку (стаття 70 СК).

Водночас до важливих обставин суд відносить не лише недобросовісну поведінку одного з подружжя, а й ситуації, коли людина не мала доходу з поважних причин, зокрема через навчання, догляд за дітьми, ведення домашнього господарства або стан здоров’я.

До переліку майна, яке підлягає поділу, входить усе спільне майно подружжя — як те, що є у них на момент розгляду справи, так і те, що перебуває у третіх осіб. Також враховуються борги та зобов’язання, які виникли в інтересах сім’ї.

"Загальне правило — майно намагаються поділити "в натурі", тобто фактично розподілити між сторонами. Його вартість подружжя може визначити за домовленістю, а якщо згоди немає — її встановлює суд на момент розгляду справи", — звертають увагу юристи.

Якщо річ є неподільною, вона може бути передана одному з подружжя. Водночас речі, необхідні для професійної діяльності, зазвичай залишають тому, хто ними користувався, з відповідним урахуванням їхньої вартості при розподілі іншого майна.

Окремо закон передбачає можливість грошової компенсації замість частки у спільному майні, наприклад, щодо квартири чи будинку. Але це можливо лише за згодою одного з подружжя та за умови, що інший попередньо внесе відповідну суму на депозитний рахунок суду.

"Коли згоди немає, суд може застосувати інший механізм — припинення права на частку у майні. Це можливо, коли частка є незначною, її неможливо виділити, майно є неподільним або спільне користування ним фактично неможливе, і таке рішення не завдасть істотної шкоди", — зазначено у статті Цивільного кодексу України. 

У разі, якщо жодна зі сторін не ініціює виплату компенсації, а поділ у натурі неможливий, суд визначає ідеальні частки кожного з подружжя і залишає майно у спільній частковій власності.

Якщо шлюб між подружжям не розірвано, позовна давність до вимог про поділ майна не застосовується.

Натомість після розлучення діє загальний строк — три роки. Він обчислюється з моменту, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права (стаття 72 СК).

Читайте також: Шлюб з іноземцем: що потрібно знати про процедуру та документи