Чому мода на особисті кордони може призвести до депресії та самотності — пояснення психологині

У суспільстві дедалі популярнішою стає тема особистих кордонів, проте надмірне захоплення захистом власного простору може призвести до самотності та депресій. Про те, чому українці почали масово вибудовувати "барикади" навколо себе, як не перетворити виховання дітей на хаос та де пролягає межа між здоровим егоїзмом і близькістю, в ефірі програми "Ранок Вдома" розповіла доцентка та психологиня Олена Адамова.

Вплив радянщини та Заходу

Експертка зазначає, що в колишньому Радянському Союзі поняття індивідуальних меж взагалі не існувало, тому з приходом західних цінностей в Україні відбувся справжній бум на цю тему. Разом із розумінням психологічного насильства з'явилося прагнення захистити своє "я". Проте зараз, на думку психологині, виникло чимало перебільшень.

"Люди настільки носяться, на мою думку, з цими межами і кордонами, що вони забувають, що насправді цінність — це життя в спільноті. Відверто кажучи, ми зграйні істоти і не можемо існувати окремо від будь-якої зграї — родини, колективу, спільноти. Тож коли кожна людина буде носитися зі своїми кордонами, то одного разу може статися так, що кожен буде одиночкою з самотністю і з депресивними розладами", — попереджає Олена Адамова.

Через страх повторення травматичного досвіду, який під час війни лише загострюється, люди часто уникають близьких контактів заздалегідь. Натомість у парі чи колективі виникає інша крайність: на початку стосунків усі прагнуть сподобатися і мовчать про те, що їм неприємно.

"Люди не демонструють, не говорять ротом, що їм неприємно, а терплять. Натомість людина з іншого боку думає: "Якщо я це роблю, а ніхто не чинить опір, то це нормально". І коли ти вже це накопичуєш і вибухаєш, то цим вибухом можеш поранити іншу людину, яка навіть не зрозуміє, за що", — пояснює фахівчиня.

Вона радить комунікувати через "Я-повідомлення”, тобто говорити виключно про свої почуття та реакції на ситуацію, а не звинувачувати чи ображати партнера.

Дитячі кордони

Окремою проблемою є викривлене розуміння особистих кордонів у вихованні, коли діти, наслухавшись порад із соцмереж, відмовляються від дисципліни чи навчання під гаслом "моє тіло — моє діло". Психологиня радить батькам вивчати наукову літературу та простіше ставитися, наприклад, до безладу в дитячих кімнатах.

"Те, що ми бачимо в їхніх кімнатах — це жах: відкриваєш двері, а там “Нарнія”... Коли я прочитала, що підлітковий мозок саме так розвивається, і те, що нам здається хаосом, для них є єдиною можливістю виростити когніцію, то просто відчепилася від дітей", — зазначає Адамова.

Психологиня наголошує, що діти нічого не винні своїм батькам, адже рішення народити їх було виключно бажанням дорослих. Натомість набагато ефективніше залучати дитину до взаємодії через любов та щирість, відверто ділячись власним емоційним станом. 

Читайте також: Здорова дистанція і "зняття з п'єдесталу": що робити, якщо найближчі люди поводяться токсично