Біло-чорний "Прапор надії" на підтримку полонених і зниклих безвісти підняли над сотнею вокзалів України (ФОТО, ВІДЕО)

Над сотнею вокзалів в Україні підняли біло-чорний "Прапор надії", який є символом незламної віри у повернення полонених захисників, зниклих безвісти українців, а також вшанування памʼяті тих, хто загинув у неволі. Про це повідомляє "Укрзалізниця", інформує "Дім".

О 9:00 “Прапор надії” підняли в Києві на залізничному вокзалі на знак підтримки родин полонених і зниклих безвісти. Щойно розпочалася церемонія — над містом зазвучала повітряна тривога через загрозу балістичного удару, яка тривала 30 хвилин.

За цей час в укритті українські військові виконували українські пісні.

"У перші дні повномасштабного вторгнення вагони "Укрзалізниці" стали свідками сліз і надії. Вони були тимчасовим прихистком і шляхом до порятунку для тисяч українців. І символічно, що цей прапор підіймають саме над залізничними вокзалами України", — йдеться у повідомленні.

Ініціатором ідеї став Герой України Сергій Волинський — захисник Маріуполя, який після оборони “Азовсталі” перебував у російському полоні. Бажаючи привернути увагу до долі полонених, він ініціював петицію, яку підтримав президент України.

Сергій переконаний, що Україні потрібен символ, що об’єднуватиме всіх, хто чекає на повернення своїх рідних із неволі.

"Сьогодні ми підіймаємо "Прапор надії", щоб нагадати: ми не зупинимося, поки кожен полонений і кожен зниклий безвісти не повернеться додому. Він складається з білої та чорної смуг. Чорна — про смерть, полон і втрати. Біла — про надію та невпинну боротьбу за своїх. Разом ці кольори зливаються в єдине полотно — символ незламної боротьби за кожного українця, хто ще не вдома. Україна чекає своїх бійців, кожного, кого утримує ворог у полоні", — наголосив Сергій Волинський.

"Сорок наших колег-залізничників досі перебувають у полоні. Ще понад чотириста — зниклі безвісти. Ми віримо, що кожен із них, кожен українець, повернеться додому. Ми хочемо дати цій ініціативі поштовх — незалежно від того, чи це приватний бізнес, чи державна установа — підняти біло-чорний прапор на знак підтримки всіх полонених. Сьогодні такі прапори майорять над сотнею наших вокзалів. І ми хочемо, щоб їх ставало тисячі. А потім — щоб одного дня, щасливого й сонячного, ми змогли їх опустити. Бо всі повернуться", — заявив голова правління АТ "Укрзалізниця" Олександр Перцовський.

У прифронтовому Краматорську, від якого всього 20 км до зони бойових дій, підняття “Прапора надії” на залізничному вокзалі пройшло під звуки національного гімну, а також повітряної тривоги.

Через Краматорський залізничний вокзал, де у квітні 2022 року касетними снарядами росіяни вбили понад 60 осіб, сьогодні курсують чотири потяги до інших областей України.

“Ми, як ніхто інший, бачимо захисників, які приїжджають і їдуть, коли вони їдуть додому, повертаються з госпіталів. У мене є група підтримки, є інвалідні крісла, але наші військові сильні, і їм не потрібна допомога. Хоч би як важко їм було, на поїзд ідуть самостійно. У цьому й сила нашого народу”, — зауважила начальниця Краматорського залізничного вокзалу Любов Пазура.

Чорно-білий “Прапор надії” підняли й на одеському вокзалі — о 9-й ранку, коли в усій Україні розпочалася хвилина мовчання на честь тих, хто віддав життя, захищаючи рідну країну.

“Прапор має висіти під державним прапором рівно стільки, скільки потрібно для повернення останнього полоненого з полону”, — упевнений виконувач обов’язків директора регіональної філії “Одеська залізниця” Роман Мякішев.

Для одеських залізничників ця церемонія має неабияке значення — у кожного з них є родичі або близькі, які зараз захищають Україну, а також і ті, хто досі перебуває в полоні.

“Подруга моя була в полоні 2,5 роки. Її повернули минулого року, коли жінок повертали. У неї син загинув у 2014 році, потім вона сама пішла служити. На “Азовсталі” потрапила в полон”, — каже старша адміністраторка вокзалу “Одеса-Головна” Алла Коломійчук.

У Львові до акції на підтримку військовополонених долучилися й ветерани російсько-української війни. Серед них — Юрій. У 2022 році він добровільно пішов до лав Збройних сил України. До служби працював менеджером на залізничному вокзалі. Отримавши важке поранення, він був змушений звільнитися з армії. Сьогодні ветеран прийшов на акцію, щоб підтримати тих, хто досі перебуває в російському полоні.

“Я, звичайно, хочу як і всі, щоб вони скоріше всі повернулися, щоб матері побачили своїх синів, дружини чоловіків, а діти, наше майбутнє, побачили нарешті своїх батьків. Це дуже важливо”, — висловив своє бажання Юрій.

А от Запоріжжя стало першим містом України, де “Прапор надії” ще на початку травня встановили на фасаді нового Центру соціальної допомоги ветеранам російсько-української війни.

“Я сьогодні приїхав сказати дуже дякую Запоріжжю за те, що першими підтримали ініціативу підняття “Прапора надії”. Він нагадує, що українці перебувають у полоні, що є українці безвісти зниклі, і що українське суспільство це дуже турбує”, — наголосив Герой України Сергій Волинський.

Відтоді в Запоріжжі під “Прапором надії” щотижня відбуваються акції на підтримку тих, хто перебуває в російському полоні. У них беруть участь члени родин полонених і солідарні з ними містяни.

“На всіх акціях цей прапор буде з нами як символ боротьби за полонених і безвісти зниклих. Чорний колір означає тортури, знущання, смерть у полоні. Білий колір — надія на звільнення з полону”, — сказала волонтерка Стелла Орел.

Нині тисячі сімей чекають на своїх рідних з полону або повідомлення, що безвісти зниклий знайшовся.

За час повномасштабного вторгнення з російського полону вдалося повернути 5 757 українців.

В "Укрзалізниці" закликали долучатися до ініціативи, розгортати "Прапор надії" та говорити про тих, хто чекає на свободу, адже лише спільними зусиллями можна повернути полонених додому.

Читайте також: Українські наративи в Австралії: документальний фільм "Сімейний альбом" вирушає на фестиваль до Мельбурна