Про Букерівську премію, "конвеєр солідарності" та проросійські настрої у Європі говоримо з письменником Андрієм Курковим

Книга українського письменника Андрія Куркова "Львівська гастроль Джимі Хендрікса" увійшла до довгого списку Міжнародної Букерівської премії 2023 року. Нині письменник перебуває в США. Команді "Ранку Вдома" вдалося поспілкуватися з Андрієм Курковим у форматі онлайн. Говорили про життя та творчість під час війни, літературні премії, російські наративи у Європі та майбутнє України.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Доброго ранку! Насамперед вітаємо із номінацією, це дуже престижно. Втім, хочеться спочатку розпитати про те, як ви прожили 14 місяців війни?

— Останні 14 місяців були насиченими. Довелося дуже багато їздити і відчути на собі все, що відчуває кожен українець. Ми з дружиною були переміщеними особами, та біженцями. Повертались до Києва та виїжджали, я багато виступав. Досі не зміг повернутися до стабільного способу життя.

— Частина вашої роботи, як письменника — спостерігати. За вашими спостереженнями, як реагують у світі на те, що відбувається в Україні та з українцями? 

— Насправді підтримка залишається. В деяких країнах зараз стало менше українських прапорів у вікнах та на балконах, але люди постійно слідкують за новинами. Ця війна бентежить всіх від Америки до Японії.

Знаю, що ті, хто почав допомагати на початку російської агресії, продовжують цю роботу. Особливо в Америці. Багато людей стали практично професійними волонтерами. Вони знають, як відправити контейнери з допомогою з Америки до Польщі, де їх приймуть, як будуть перевозити в Україну, куди воно все піде.

Тобто, в принципі, оцей "конвеєр солідарності" працює. Гадаю, що він працюватиме й надалі, тому що всі розуміють, що головна війна світу зараз відбувається в Україні і результат цієї війни вплине на всіх.

— Чи не здається вам, що в Європі трохи втомилися від війни в Україні? Чи відчували ви це і, чи це нормально, на вашу думку?

— Перш за все виникає втома від інформації про війну. Тобто завжди увага людини на події обмежена в часі.

Втім треба пам'ятати, що Росія продовжує воювати з нами на інформаційному та економічному фронтах. Вона провокує антиукраїнські настрої в Європі. Зараз набирає обертів нова політична сила в Німеччині. Нова лідерка практично вимагає припинити війну, щоб Україна погодилася на мир з Росією на російських умовах.

Вона використовує наратив, який явно їй вклали в рота з Росії чи симпатики Росії. Зокрема, про те, що ця війна, дуже дорого коштує Німеччині, і що через цю війну дорожчає життя, і все ускладнюється, і її треба припинити. На її виступи ходить досить багато німців, у яких є або крайній ліві, або крайні праві погляди.

Схожі процеси відбуваються і в інших європейських країнах. Звісно, що це гірше, ніж втома. Це мобілізація практично проросійських верств населення у країнах Європи. Може, вони навіть не проросійські, але вони точно не проукраїнські.

— Згодні! Повернімось до Букерівської премії. Ви увійшли до довгого списку з романом "Львівська гастроль Джимі Хендрікса". Що для вас означає це рішення журі?

—  Я був здивований. Роману "Львівська гастроль Джимі Хендрікса" майже 10 років. Дійсно, увійти до списку Букерівської премії іноземному письменнику дуже важко.

По-перше, англомовна аудиторія читає мало перекладів. По-друге, видавці ретельно відбирають книжки для перекладу. Не всі мають сміливість вкладати гроші в іноземну літературу. Тож для мене це, з одного боку, свято. З іншого боку, мені було б приємніше потрапити у список Міжнародного Букера з романом "Сірі бджоли", який більш актуальний, адже розповідає про те, що відбувалося нещодавно і відбувається зараз в Україні. Якби там не було, здається я перший український письменник, який потрапив до цього списку. Перший, але не останній.

До речі, зараз інша моя книжка перебуває в довгому списку на Міжнародну італійську Премію Стрега. Це якраз один з останніх романів "Самсон і Надія" про події громадянської війни 1919 року у Києві. Тож тепер я буду вболівати за цю книжку. Результати скоро оприлюднять.

— Ми тут у Києві теж будемо за вас вболівати. Втім, хотілося б дізнатися більше про роман "Львівська гастроль Джиммі Хендрікса". Про що ця історія та як ви його писали?

— Писав з великим задоволенням. Насправді більшість моїх книжок про Київ. Я продовжую писати про Київ, але вже не прозу. Книжку "Львівська гастроль Джиммі Хендрікса"запросив написати Андрій Садовий — мер Львова. Він просто запитав, чи не хотів би я написати щось про Львів? Я пристав на цю ідею, бо полюбив Львів, як тільки вперше туди потрапив. То було наприкінці 1970-х років.

Я пам'ятаю, що з 2010 року почав щомісяця їздити до Львова і ходити пішки по всіх вулицях, зустрічатися з людьми, шукати, вигадувати історії. Так тривало майже два роки. Тобто через рік я вже й писав і все одно їздив. В якийсь момент я вирішив, що у романі повинні бути реальні львів'яни. Тобто люди під власними прізвищами серед головних персонажів роману.

Тож я запросив свого колегу, товариша Юрка Винничука, якого всі в Україні знають і люблять. Також Оксану Прохорець — акторка, волонтерка, і чудова людина. Третім реальним героєм став засновник руху хіпі в Україні Алік Олісевич, який зараз є власником найбільшого архіву про рух хіпі в Радянському Союзі та в Україні. В романі шість героїв. Три з них — це справжні люди, з реальними прізвищами.

Пригадую, як після написання чергової глави, я їхав до Львова і читав вголос їм ці розділи. Хотів дізнатися, чи мають вони щось проти такого зображення себе чи ні. Ну, Юрко та Алік завжди погоджувалися з усім. Натомість Оксана Прохорець коригувала свою поведінку в романі. Відверто кажучи — це єдиний раз, коли я писав роман, обговорюючи його з персонажами.

Він продовжує виходити в світі. Зараз його перекладають на одну з мов Індії. Він вийшов в Колумбії, в Латинській Америці, в Італії по інших країнах. Тож в принципі я радію, то сприяю популяризації одного з моїх найулюбленіших українських міст.

— Дякуємо, ми побачили ваш погляд на Львів. Стосовно нового роману про події визвольного руху у Києві. Як виникла ідея писати роман про цей період історії?

— Ще 5 років тому я почав написати серію романів про Київ після розвалу Російської імперії. Почав фактично з лютого 1919 року, коли більшовики вдруге захопили Київ. Вони залишалися там майже пів року. Почав писати для того, щоб розповісти, перш за все, про буденне життя Києва і частково України під час цих трагічних часів.

Я обрав жанр історичного детективу. Тобто є сюжет детективний, який вигаданий в першому романі, але деталі побуту, життя під час другої окупації більшовиками справжні. В мене з'явився доступ до документів. Саме через рукописні протоколи допитів, наприклад, через рукописи людей, у мене виникло бажання написати таку серію книжок. Я провів паралелі, адже є дуже багато спільного між чотирма спробами більшовиків захопити Київ з 1918 по 1921 роки та з новою спробою Росії знищити Україну у 2022 році.

Наприклад, мене вразило, що 10 жовтня 2022 року російські ракети летіли у ті вулиці в центрі Києва, які були вже обстріляні у 1918 році генералом Муравйовим. Він теж наступав на Київ з боку Ворзеля, Бучі. Згодом зі Святошино обстрілював центр міста і Центральну Раду.

— Цікаво. Яким ви бачите майбутнє України?

— Геополітична ситуація складається так, що Україна повинна стати сильною державою, тобто вона має завжди бути готовою до чергової війни після нашої перемоги над сьогоднішнім ворогом. Це означає, що в принципі традиційна українська анархія, яка в кожному з нас сидить, вона постраждає від цього.

Тобто нам доведеться завжди пам'ятати про небезпеку кожного слова, особливо кожного політичного слова, кожного лозунгу, кожної ідеї. Повинна бути відповідальності за кожну ідею, за кожен рух, будь-які проєкти.

Нашим пріоритетом має бути безпека держави, і частково вона буде вирішуватися політичними способами. Зокрема, через приєднання до Європейського Союзу і до НАТО, але внутрішня безпека повинна контролюватися самими українцями. Це вимагатиме трошки іншого ставлення до самої ідеї державності, до держави, до відповідальності громадянина, до стосунків між громадянином і владою. Така моя думка.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• З'являються нові робочі місця, але є одне "але": що порадив шукачам роботи PR-директор сайту Work.Ua Максим Пилипенко
• Спектр допомоги для біженців від Find Refuge: інтерв'ю з представницею проєкту Маргаритою Мельниковою
• ЗСУ — наймогутніші люди на Землі, — співак ALEKSEEV у "Ранку Вдома"