Катерина Садурська встановила новий рекорд: говоримо зі спортсменкою про Кубок світу, екстремальні занурення, навчання та фрідайвінг в Україні

Плавчиня з Харкова Катерина Садурська виборола три золоті та одну срібну медалі на шостому Чемпіонаті світу з фрідайвінгу. Він відбувся восени на острові Пелопоннес у Греції. У "Ранку Вдома" чемпіонка розповіла про тренування, труднощі під час виступу та навчання, які проводить для охочих займатися фрідайвінгом.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Вітаємо з перемогою! З якими труднощами довелося зіштовхнутися на Чемпіонаті світу у Греції?

— Це справді були вже останні змагання в цьому сезоні. Їх було багато, всі насичені та багаті на перемоги. В Грецію я поїхала без великих очікувань. Насправді основною задачею моєю було спробувати пірнути на 100 метрів. Це така бажана цифра для кожного фрідайвера. Я занурилася на цю глибину на тренуванні. Я пишаюся цим досягненням. Самі змагання пройшли дійсно добре. Я не очікувала на такий чудовий результат. Цього року я більше фокусувалася на дисципліні занурення без ласта, де вдалося встановити чотири світові рекорди. Саме в місто Каламата я поїхала, щоб закріпити результат і готуватися до наступного сезону.

—  Розкажіть, будь ласка, про ці рекорди.

— На цих змаганнях я пірнула на 60 метрів. Брасом без будь-якої допомоги. Мій максимальний результат — 78 метрів. Це абсолютний рекорд світу. Оскільки мої основні суперниці не були присутні на цих змаганнях, то я могла трошки поберегти сили. Тим паче після Чемпіонату світу в мене не було можливості тренуватися. Я мала дуже багато інших справ, тож до Греції їхала не на піку форми. 

—   Скільки триває занурення? На скільки часу треба затримати дихання?

—  Все залежить від самого занурення. Втім, це орієнтовно триває три, або три з половиною хвилини. Тут треба враховувати швидкість, підводні течії, температуру води та інші фактори, які можуть заважати. Загалом затримка дихання може тривати до чотирьох хвилин, але то вже не так комфортно.

—  Які змагання були найскладнішими?

—  Специфіка змагань в Греції — Кубок світу, полягала у кардинальній зміні умов. Було холодніше. Тобто це зовсім інше обладнання, багато чого потрібно було пристосовуватись, плюс зміна температури під водою. Ця зміна температури відчувається дуже сильно, і вона може кардинально впливати на результат. Мені знадобилося багато часу, щоб адаптуватися. Якщо чесно, я навіть до кінця змагання так і не адаптувалася. Двох тижнів недостатньо, щоб правильно підготуватися.

— Як ви взагалі прийшли до цього виду спорту? Коли навчилися пірнати?

— Вперше я пірнула в дитинстві на Кінбурнській косі. Потім в Миколаєві почала плавання. 17 років займалася синхронним плаванням, виступала за збірну України, була на Олімпіаді, на Чемпіонатах світу. Після закінчення спортивної кар'єри я пішла у фрідайвінг. Це те, чим я хотіла займатися після артистичного плавання.

—  Скажіть, будь ласка, на якому рівні зараз фрідайвінг в Україні?

—  Якщо дивитися на досягнення українських спортсменів, то на високому. Попри те, що в нас відсутні умови для тренувань і там немає доступу до глибини, як, наприклад, в інших країнах. У нас все є чемпіони світу, рекордсмени. Ми намагаємося розвивати наше ком'юніті, є кілька шкіл. Зараз багато фільмів на цю тему виходить, люди дізнаються про цей вид активності. Бо це не тільки про спорт, а й про вміння занурюватися і знаходитися під водою довше комфортніше. Тобто це просто навичка, яка в принципі може стати в пригоді.

—  Де та для кого ви викладаєте?

— Я проводжу курси в Україні — Харкові, Києві, Львові. Також треную онлайн. Зараз я знаходжуся на зборі в Єгипті. Тут буде майстер-клас. Мені подобається ділитися своїм досвідом. Втім, коли активно готуюся до змагань, то відмовляюся від інших активностей. В мене дорослі учні, адже цей вид спорту пов'язаний з ризиком для життя. Тут потрібно краще розуміти себе, своє тіло. Тут краще працює ментальне здоров'я, аніж фізичне. Бо все залежить від настрою, психологічного стану.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Оскароносні та життєствердні історії: про програму фестивалю "Нове німецьке кіно" розповіли представниці Goethe-Institut в Україні Єлизавета Сіренко та Марія Шубчик
• Сімейні архіви та реліквії покажуть у проєкті Forget-Me-Not: інтерв'ю з більд-редактором медіа "Заборона" Павлом Бішком
• Прогулянка зоною відчуження під час війни: про особливість проєкту Chornobyl X та оцифрування експонатів музею "Чорнобиль" говоримо з Олексієм Курмазом та Аллою Цвілій
• ТанцТеатру "Життя" — 37 років: про здобутки, плани та життя під час війни говоримо з заслуженими артистами України Іриною та Володимиром Мазурами
• Поки є Україна, у нас завжди є дім, — авторка книги "Дім" Катерина Тихозора
• Павло Зібров разом з Kolaba випустили новий "Хрещатик": інтерв'ю з артистами