Цей абсолютний світовий рекорд належить Україні, — Катерина Садурська про занурення на 77 метрів

Харків’янка Катерина Садурська вирішила, що через фрідайвінг розповідатиме світу про те, що відбувається в Україні. Катерина Садурська є автором унікального світового рекорду в дисципліні CNF (пірнання з постійною вагою без ласт), яка вважається найскладнішою у фрідайвінгу.

27 липня 2023 року на турнірі Vertical Blue 2023, що проходив на Карибах, вона пірнула на 76 метрів з постійною вагою без ластів за правилами AIDA. А через два дні вона занурилась на глибину 77 метрів, встановивши новий абсолютний світовий рекорд. Про останні успіхи в кар’єрі та плани говоримо з Катериною Садурською у "Ранку Вдома".

— Розкажіть, як це було? Як відбувалося це занурення, адже ви досягли глибини, яка ще нікому не підкорювалася.

—Це був довгий шлях. В усіх сенсах. Отже, це сталося на Багамах. Через те, що тут є дуже класні погодні й класні умови, природні утворення Blue Hole глибиною 202 метри, що дозволяє нам менше залежати від погодних умов і дає  шанси показати класний результат. Тому сюди й приїжджають за особистими, національними й світові рекордами.

Отже, це були, напевно, одні з найдовших змагань в моєму житті. Вони почалися 20 липня і закінчилися тільки 30 числа. Ми пірнали три акти — три дні, один день вихідний, три дні, один день вихідний. Кожен спортсмен мав шість спроб. Дисципліну кожен обирав сам. Можеш або пірнати в усіх дисциплінах, або сконцентруватись на одній і мати більші шанси заглибитися.

В першому акті я пірнула на 74 метри, що було світовим рекордом за версією AIDA — це одна з організацій, яка займається розвитком фрідайвінгу. Попередній рекорд становив 73 метри.

Оскільки ці змагання вважаються дуже статусними, то вони у трансляції казали, що це національний рекорд. Бо на той момент це був не абсолютний рекорд. Бо за версією СІМА — це інша організація, яка займається фрідайвінгом, світовий рекорд належав спортсменці з Хорватії — 75 метрів. Тому було питання — світовий чи національний?

В другому акті я вирішила заявити 77 метрів, щоб всі питання зняти. Але не кожного дня ти анонсуєш світовий рекорд. Мене переповнювали емоції, я не могла заснути у ніч проти змагань і не справилася з заявкою. Але я зберегла сили і наступного дня заявила 76 метрів, що дорівнювало на той час моїй особистій глибині. Я так пірнала на тренуваннях. Ця заявка далася спокійно і впевнено.

Втім, в мене залишилася незакінчена справа — з 77 метрами. Тож у третьому акті я заявила 77 метрів. Зрештою я пірнула на 77 метрів і оновила особистий рекорд. Зараз цей рекорд належить Україні.

— У чому складність вашої дисципліни?

—Дійсно, є різні дисципліни у фрідайвінгу. Є басейновий фрідайвінг, є глибинний. Ми занурюємося на глибину, на затримці дихання. Ми можемо використовувати моноласту, біласти, або підтягуватися по тросу. Також можна занурюватися без ласт. Якщо у деяких дисциплінах можна удосконалити обладнання, трошки змінити техніку, то в дисципліні без ласт все, на що ми можемо розраховувати — це наше тіло.

Як ми бачимо світові рекорди в цій дисципліні менш разючі за цифрами. Якщо порівняти світовий рекорд серед жінок в моноласті, то це 123 метри, в біласті — 111 метрів, в зануренні по тросу — 102 метри. На фоні цих цифр 77 метрів звучить не так солідно, але повірте встановити цей рекорд не легше, бо це важко фізично.  Потрібно бути дійсно дуже сильним. Ця дисципліна вимагає повної віддачі і дуже важко поєднувати її з іншими. Вона дуже вибаглива.

От, наприклад, чоловічий рекорд належить Вільяму Трубріджу — це організатор змагань, і становить 102 метри. Цей рекорд тримається вже дуже багато років. Він присвятив багато років тому, щоб вдосконалити себе в цій дисципліні. На той момент він був на піку своєї форми. Тобто мають зійтися всі зірки. Дуже специфічна історія.

— Як ви вчилися балансувати? Як досягли таких результатів, адже треба було затримати дихання на понад три хвилини?

—Це всементальна складова. Вона надважлива у фрідайвінгу. Вона складає левову частку успіху. Ти можеш бути готовим фізично, але якщо ти нервуєш, то це негативно вплине на результат. Особливо, коли ми говоримо про граничні стани.

Під час занурення всі системи організму включаються, фізіологія — важлива складова, так само як і наші думки. Тому ми багато пропрацьовуємо ментальний аспект.

В цьому, в принципі, полягає суть змагання. На тренуванні ти можеш показувати високий результати, але якщо на змаганнях ти не вмієш впоратися з нервами, то ти ніколи не покажеш результату. Все це — тренування, візуалізація, медитація, має значення.

— Як ви, як спортсменка з України, в якій точиться повномасштабна війна, готувалися до цих змагань і до цього рекорду? Бо ментальний спокій в наших умовах, це щось не реальне. Цей факт значно підвищує значущість цього рекорду.

—Зізнаюся відверто, що це був найважчий сезон у моєму житті, а я довго в спорті. На момент повномасштабного вторгнення я була за кордоном. Ухвалила рішення про те, що залишаюся там аби спробувати підготуватися до змагань, вижити. Я інколи приїздила додому, але все-таки готувалася до чемпіонату світу за кордоном. Той чемпіонат був надзвичайно вдалим, я виграла два "золота". Це велике досягнення, навіть у звичайних умовах.

Гадаю те, що сталося з нами торік, відкрило надможливості в усіх. В мене в тому числі. Я дуже швидко прогресувала саме в перші місяці великої війни, потім вже відшліфовувала все. Тобто після такого успіху, пік кар'єри, а ти приїжджаєш додому, а там інша реальність.

Я живу в Харкові. Там не залишилося місця де я тренувалася, були прильоти, басейнів фактично не було. З часом місто почало відновлюватися, але за день могло бути до десяти прильотів, були знеструмлення. Все це мені потрібно було поєднувати з роботою. Це було складно. 

Плюс на фоні всіх спортивних бойкотів, ти не знаєш, чи поїдеш на змагання, чи ні. На початку літа я вже поїхала тренуватися на глибину. Переважно до цього я готувалася у басейнах Харкова та Києва. Коли я мала тренуватися на глибині, на початку, червня, в Україні сталася трагедія — підрив Каховської ГЕС. Ці новини просто підкосили мене. Під час першого мого тренування там, поряд були кораблі, які видавали специфічні звуки. Я занурююся в воду та і мене переповнює страх, я бачу картинки з мінами, які плавають у морі. Це мене спантеличило. Знадобилося трохи часу, аби повернутися до тями.

До речі, найкраще уміння, який ми можемо в собі розвинути, це швидко перемикатися, не застрявати в цьому, бо нам потрібно працювати на перемогу. Потрібно іти в продуктивне річище. Тож я почала тренуватися, тривала адаптація до глибини. Збір був важким, ментально, але й продуктивним. Таким, що дозволив показати достойний результат.

— Попри все, українці демонструють свою незламність. Ваш рекорд — це найкраща ілюстрація цього твердження. Ще раз вітаємо вас. Які у вас плани? До чого готуватиметесь далі?

— Немає часу навіть на те, щоб відсвяткувати рекорд, та й день народження я не відзначала. Є привід для святкування, але скоро будуть нові змагання, тож я мушу тренуватися. Мушу готуватися до нових рекордів. Я не можу нічого передбачити, бо це життя, але я докладу максимум зусиль. Я хочу подякувати українцям за надзвичайну підтримку. Це дуже надихає.

Ви неймовірні і хочеться пірнати, розвиватися і працювати на благо нашої країни, прославляти її у світі і присвячувати перемоги. Також працювати на нашу спільну найголовнішу перемогу.

Також хочу подякувати ЗСУ. Я можу тільки уявити як складно там знаходитись, взяти на себе цю відповідальність. Хлопці, ви маєте знати, що ми надзвичайно вам вдячні.

Я вдячна особисто за те, що я маю змогу, хоч в таких важких умовах, але готуватися, тренуватися в Україні, вдома. Дякую! Слава Україні!

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "Московити підірвали дамбу у Каховці": артист Zbaraski розкрив секрети творчості під час війни та розповів про справжнє волонтерство 
• "Голосові" з Бахмута: лідер гурту O.Torvald Женя Галич розповів про службу, благодійні концерти та життя у тилу
• Це допомога за принципом "рівний — рівному", — представниця Міністерства ветеранів Світлана Березіна про проєкт "Помічник ветерана"
• Закон про комфортне материнство в Україні: про нововведення розповідає народна депутатка Марина Бардіна