В Україні створили просвітницький проєкт "Сковорода. Квіти екстазу": інтерв'ю зі сценаристом документального кіно, письменником Любком Дерешем

18 листопада в ефірі телеканалу "Дім" відбудеться велика прем'єра фільму "Сковорода. Квіти екстазу". Це документальний проєкт, який присвячений маловідомим сторінкам біографії Григорія Сковороди. Автором сценарію став сучасний український письменник Любко Дереш. Про власне дослідження постаті філософа, пошук експертів та роботу над фільмом Любко Дереш розповів у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— У кого виникла ідея проєкту? У якому форматі його реалізовуватимуть? 

—   Йдеться про документальний фільм про Григорія Сковороду. Ідея цього фільму виникла у нас спільно із режисером Русланом Товкуном восени 2021 року. Тоді вся Україна готувалась до святкування 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди. Ми почали мізкувати над тим, про що можна було б зняти кіно. Зійшлися на думці про те, що хотілося б розкрити метафізичну сторону його. Саме ця сторона майже не досліджена.

Ми знаємо, що в його біографії було кілька цікавих дуже досвідів: видіння, сни, які скерували життя. Тож ми вирішили зробити дослідження саме цього аспекту. Тобто історія внутрішнього шляху і внутрішніх перетворень Сковороди. Дослідження відбувалося за допомогою цілого кола експертів. Я використовував джерела письмові, але також спілкувався з багатьма колегами, в тому числі з тими, які стали спікерами наших фільмів. Це дев'ять учасників.

— У чому феномен Сковороди в українській культурі? Як ви вважаєте?

— Українська культура досить довгий час перебувала в такому практично кризовому стані, а під загрозою, не завжди вона була забезпечена державністю, і українська культура вчилася виживати навіть тоді, коли це робити дуже важко. Григорій Савич жив точно в такі часи, після козаччини. Це був час, коли Росія згортала усі українські інституції самочинні.

А проте Григорій Сковорода знайшов секрет того, як залишатися собою, коли навколо немає речей, на які ти можеш опертися. Ця його формула: "Пізнай себе, шукай упору в самому собі, шукай істину в собі" — це є формула стійкості для України. Це те, що мало запит впродовж всієї нашої історії, практично.

— Чому вам цікавий Григорій Сковорода?

—  Для мене Григорій Сковорода приклад з одного боку, дійсно глибокого мислителя, а з іншого боку надзвичайно доброї людини. Тобто, коли ти читаєш його міркування чи байки, наприклад, то відчуваєш, що це людина великого серця. Він знав, як товаришувати. З людьми, яких він навчав, він підтримував стосунки впродовж десятиліть. Не кожен може похвалитися тим, що має людину у якої може зупинитися на кілька років, аби писати книжку. Його приймали та давали йому все, що потрібно. Він мав можливість писати. Звісно, що він напевне давав щось навзамін. Наприклад, навчав дітей господарів. Втім сам факт цієї довіри те, що український філософ Олександр Філоненко назвав "цивілізація дружби". Ця здатність вміти бути поруч з іншою людиною мене підкорила.

— Де ви знаходили перевірену інформацію?

— Це хороше запитання, тому що перевірена інформація й Григорій Сковорода — це трішки різні категорії. Так склалося, що ми дуже мало маємо дійсно верифікованої інформації про нього. Сьогодні історики сперечаються навіть з приводу того, в якому році народився Григорій Савич. Тобто є підозра, що, можливо, за кілька років ми будемо святкувати наступні триста років з дня його народження. Це просто питання документації. Це кінець XVIII століття дуже мало живих документів, які б підтверджували, коли він поступив в Могилянку, коли їздив в Європу, в яких країнах він бував.

Ми знаємо насправді дуже мало. Втім, якісь речі все ж таки є. Вони дозволяють нам зрозуміти, що Григорій Савич не зовсім той філософ, про якого нам розказували в школі, яка успадкувала радянський образ. Тобто цей образ такого філософа від народу в постолах, який любив там говорити з селянами, про працю.

Можливо, це і був якийсь його аспект, але Григорій Сковорода, по-перше, був родом із достатньо заможної сім'ї. По-друге, він був надзвичайно освіченою людиною. Знав до 10 мов: грека та латина. Вільно володів, писав, читав так. Крім того, це була достатньо елегантна людина. Він дуже просто жив, але цінував якість речей. Наприклад, в нього був дуже дорогий годинник. Він не цурався достатньо якісного одягу, дорогих музичних інструментів. Любив куштувати сир пармезан, але зовсім поруч слідував аскетизм. Коли він їв, наприклад, раз в день після заходу сонця. Дуже рано вставав, мало спав, весь час присвячував письму, творчості, листуванню, молитві.

— Які ще факти про Григорія Сковороду ви для себе відкрили?

— Це ще одна цікава деталь. Про це розказав один зі спікерів нашого фільму, історик Вадим Назаренко. В Григорія Сковороди, виявляється, був молодший брат. Він також здобув добру освіту. Він вчився у Вроцлаві. Тобто це такий приклад того, як українські козаки, а він був з роду козаків, любили відправляти своїх дітей у Європу. Це була гарна традиція — навчатися там і приїжджати назад в Україну.

— Що справило на вас найбільше враження під час роботи над проєктом?

— Містичний досвід, про який і знятий цей фільм. Гадаю, таємниця саме там. Напевне, найбільше моє здивування і разом з тим якесь підтвердження внутрішнє у цій таємниці Сковороди полягає в тому, що найбільше творів Сковорода написав саме після того, коли він пережив досвід богоспілкування.

Ми знаємо це історію про те, як він приїхав в гості в Київ до своїх родичів у монастир. Тут йому з'явилося видіння про те, що у Києві має бути чума. Він, попри незадоволення своїх родичів, швидко пішов з Києва пішки, і він рушив в Охтирку, це Сумська область. Там, в монастирі його наздогнала чутка про те, що в Києві таки справді чума. Він зрозумів, що його Господь захистив від цього. Рано вранці він якось вийшов в сад, і тут на нього зійшло особливе одкровення, відчуття божественної присутності й любові.

Тоді відбулася повна трансформація його стосунків з Богом. Сковорода відчув, що він не просто слуга, але син Бога. Тобто це якась всім ближча така форма спілкування. Саме після цього 1770 року Сковорода пише чи не 90% усіх своїх головних творів, настільки це переживання, наскільки цей досвід мав вплив на його особистість.

—  В ефірі телеканалу "Дім" прем'єра відбудеться завтра, 18 листопада. Чи бачили кіно за кордоном, чи показуватимуть в кіно?

—  Я думаю, що фільм покажуть на певних кінофестивалях. Точніше, про це треба говорити з продюсерами фільму "Сковорода. Квіти екстазу".

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Оскароносні та життєствердні історії: про програму фестивалю "Нове німецьке кіно" розповіли представниці Goethe-Institut в Україні Єлизавета Сіренко та Марія Шубчик
• Сімейні архіви та реліквії покажуть у проєкті Forget-Me-Not: інтерв'ю з більд-редактором медіа "Заборона" Павлом Бішком
• Прогулянка зоною відчуження під час війни: про особливість проєкту Chornobyl X та оцифрування експонатів музею "Чорнобиль" говоримо з Олексієм Курмазом та Аллою Цвілій
• ТанцТеатру "Життя" — 37 років: про здобутки, плани та життя під час війни говоримо з заслуженими артистами України Іриною та Володимиром Мазурами
• Поки є Україна, у нас завжди є дім, — авторка книги "Дім" Катерина Тихозора
• Павло Зібров разом з Kolaba випустили новий "Хрещатик": інтерв'ю з артистами
• Катерина Садурська встановила новий рекорд: говоримо зі спортсменкою про Кубок світу, екстремальні занурення, навчання та фрідайвінг в Україні
• Голлівудська історія, кібервійна, допомога ШІ та підготовка другої частини стрічки "Перший код": інтерв'ю з режисером Артуром Лерманом та продюсером Владиславом Савченком