У столичному музеї Івана Гончара представили велику колекцію старовинного одягу Східного Поділля

У київському музеї Івана Гончара триває виставка старовинного одягу Східного Поділля. Близько 500 експонатів для експозиції передало подружжя Причепіїв. Основу колекції складають автентичні рушники, що вражають своїм орнаментом та технікою виконання.

Детальніше про подільське вбрання, його символіку та унікальні вишиті вироби — у сюжеті "Ранку Вдома".

Пишне вбрання, обрядові рушники та сорочки, яким сотні років. У столичному музеї імені Івана Гончара можна побачити, як одягалися мешканці Східного Поділля.

“Сорочки Бершадського району відрізняються неймовірно делікатною, тонкою вишивкою на комірці — цей район не сплутати ні з яким іншим”, — розповідає кураторка виставки “Вишивка Східного Поділля” Олександра Сторчай.

Вишивану сорочку в образі нареченої молода підперізувала яскравим фартухом, волосся прикрашала віночком, а гостям на весіллі дарували обрядові хустинки. 

“Наречена готувала 40 хустинок і дарувала їх найпочеснішим гостям. Отримати таку хустинку на весіллі — це була особлива відзнака. Усі бачили, що цього гостя особливо шанують”, — говорить кураторка столичної виставки.

Майже 500 унікальних експонатів музею передало подружжя Євгена і Тетяни Причепіїв.

“Наша співпраця почалася більше ніж 20 років тому, коли пані Тетяна прийшла в музей Івана Гончара на студію вишивки. Від того моменту вона захопилася традиційною народною вишивкою, досліджувала різні техніки і візерунки, а її чоловік, пан Євген, неймовірно цікавився і захопився орнаментами, символікою та семантикою”, — ділиться Олександра.

Таким чином Євген Причепій, доктор філософських наук, почав колекціонувати культурне надбання Східного Поділля, адже саме з цього регіону, села Шарапанівка, він родом. 

Один з найдорожчих для Євгена зразків — це сорочка, яку вишила його мати.

“Вона вишивала цю сорочку в 1930 році традиційними давніми техніками "низь", "замок" і "низь проста". На орнаменті присутня сварґа або свастика — символ щастя і символ вогню, який часто зустрічається на Східному Поділлі. Але ми знаємо, що історичний контекст середини XX століття, на жаль, призвів до того, що орнаменти зі сварґою були заборонені і часто знищувалися. Пані Євдокії вдалося зберегти сорочку через усе буремне XX століття, і вона стала першим експонатом у колекції родини Причепіїв”, — зазначає кураторка.

Основну частину колекції становлять рушники. Музею передали понад 300 вишитих і ще близько півсотні тканих рушників, що побутували на Поділлі. 

“Рушник тут значно вужчий і коротший. Вся його композиція вписується у квадрат або прямокутник, який розташовується тільки на кінцях. Центр подільського рушника — ніколи не зашивали. Але, попри локальні та регіональні особливості, традиційна культура завжди тяжіє до чогось спільного і, власне, на цих рушниках можна простежити дерево життя, яке можна було побачити і на київських, і на полтавських вишитих рушниках”, — пояснює Олександра.

Основний принцип традиційного народного костюма — це багатошаровість. Тож, навіть влітку на свята чоловік одягав верхній одяг пошитий з дорогого сукна. 

“Такий одяг називається “чугаїна”. Цей одяг був зроблений в середині або другій половині XIX століття і гарно зберігся. Ми можемо побачити і аплікація оксамитів, і вишивку ланцюжковим швом. І, звичайно, що кожен чоловічий стрій обов'язково доповнюється головним убором і до такої розкішної чугаїни — це висока смушева шапка, яка також була невіддільним елементом і влітку, і взимку”, — акцентує кураторка.

Несподівано для себе Олександра виявила серед українського народного вбрання і далекосхідну знахідку.

“Це монетка у 20 сенів, що побутувала на території Японії до 1905 року. Чарівним чином вона опинилася на Східному Поділлі в складі костюма з Одеської області. На цій монетці був зображений дракон, але він був затертий, очевидно, щоб не носити чужих символів. Якщо подивитися на зворот монетки, можна побачити хризантему — знак імператорського японського дому. Ось така цікава міжнародна співпраця в традиційному костюмі”, — підсумувала Олександра Сторчай.

У музеї імені Івана Гончара суботами проводитимуть лекції, щоб розповісти людям більше про цікавинки автентичного подільського вбрання. Саму ж виставку можна відвідати з середи по неділю до 30 березня. Експозиція складається з 240 унікальних експонатів.

Читайте також: Волиняни створили унікальний онлайн-каталог культурної спадщини України "Креденс"