Головна
Публікації
Україна
Суспільство
Реінтеграція ветеранів: про підготовку громад до повернення військових розповіла голова правління організації "Простір можливостей" Оксана Коляда

Реінтеграція ветеранів: про підготовку громад до повернення військових розповіла голова правління організації "Простір можливостей" Оксана Коляда

12 Грудня / 2023

Джерело: Телеканал “Дім”

В Україні запроваджують проєкт щодо підготовки громад до повернення ветеранів та ветеранок. За дуже приблизними оцінками Міністерства у справах ветеранів, в Україні зі звершенням війни буде до п’яти мільйонів ветеранів разом із родинами. Питання їхнього повернення до цивільного життя дуже актуальне, тому і вирішувати його потрібно комплексно, об’єднавши зусилля уряду, громадського сектору, влади на місцях. Як інтегрувати у мирне життя колишніх військових, як це зробити фахово, а головне — ефективно, розповіла у "Ранку Вдома" директорка проєктів громадської організації "Простір можливостей" Оксана Коляда.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— З якими проблемами стикаються ветерани, повертаючись до цивільного життя?

— Перше, звісно, це відновлення здоров'я. Як психічного і фізичного. Відновлення психічного здоров'я "зашито" в усі сфери життя. Якщо люди мають поранення або травми, то вони частіше звертаються до лікарів або до реабілітаційних центрів. Психічному здоров'ю ми не так часто приділяємо увагу.

Після відновлення фізичного та психічного здоров'я гостро постане питання перекваліфікації, пошуку роботи, відкриття власної справи. Ми називаємо цей блок соціально-економічною реінтеграцією.

У ветеранів буде потреба в спілкуванні, вони будуть шукати свою. Тому гострою залишається потреба відкриття ветеранських просторів, хабів в наших громадах. Зараз ми тим ми займаємось.

— Які колапси можуть трапитись у суспільстві з поверненням великої кількості ветеранів?

— Треба зрозуміти, що такої масової демобілізації світ не бачив з часів Другої світової війни. Сподіваємось, що ми найближчим часом побачимо нашу перемогу. Лише у Великій Британії та Сполучених Штатах Америки була така багатомільйонна демобілізація. Вона супроводжувалась колапсом систем соціального захисту та охорони здоров'я. Також були проблеми з суспільними настроями. Люди виходили на пікети. Цей досвід точно треба вивчити, аби не допустити його в Україні. Тому потрібно активно готувати громади до повернення такої великої кількості ветеранів.

Спроможність громад вона передбачає декілька аспектів. Підготовку фахівців, які працюють з ветеранами. Це не лише лікарі, психологи, психотерапевти чи реабілітологи. Це соціальна сфера, ветеранські кейс-менеджери, кар'єрні радники, які будуть працювати з ветеранами. Це питання підготовки фахівців, які працюють в територіальних центрах комплектування, бо там є ціла складова соціального супроводу як родин військових, так і демобілізованих військових. Це питання підготовки, інфраструктури, доступності, інклюзивності. Звісно, треба готувати реабілітаційні бази, готувати мультидисциплінарні команди на місцях.

Дуже важливо працювати з працедавцями, тому що велика кількість людей з підприємств мобілізовані. Є такі підприємства, де 40% працівників зараз знаходяться на фронті. Тобто це така комплексна система підготовки громади до повернення людей.

— Ваш проєкт якраз і створений для того, щоб підготувати громади до повернення наших захисників і захисниць?

— Так, але треба розуміти важливий аспект. У міжнародній практиці є два стандарти розбудови системи реінтеграції ветеранів.

Один стандарт, коли ви таргетуєте — виокремлюєте групу людей, з якими ви будете працювати, вивчаєте їх потреби загалом, і думаєте, як ви їх закриваєте. Цей підхід Україні зараз недоступний, тому що більшість ветеранів на фронті. Ми не знаємо, яка у них освіта, скільки з них повернеться, з якими пораненнями, скільки ветеранів будуть з ампутаціями, чи мають вони дітей, чи хочуть вони змінити професію, чи відкрити власну справу. Тому ми можемо використовувати інший підхід спроможності громади до повернення ветеранів.

По-перше, потрібно змінювати дизайн мислення керівництва самої громади. Бо дуже часто голови громад бачать в ветеранах та їхніх родинах ще одну проблемну категорію людей. Вони не дивляться на них, як на шанс розвитку громади. Через реінтеграційні процеси можна економічно розвивати громаду, розбудовувати її спроможності.

Бо українські ветерани — це дуже молоді люди. 25 років — це середній їхній вік. Це означає, що упродовж тривалого часу ці люди працюватимуть в Україні та її відбудовувати. Тому будемо навчати голів громад. Спільно з ними писатимемо стратегії та впроваджуватимемо їх за участі приватного сектору. Далі голови громад та старости сіл проходитимуть відповідне навчання, стосовно можливостей реабілітації, перекваліфікації, лікування, роботи з родиною військового.

Цей проєкт має завершитись написанням програми підтримки ветеранів для кожної громади. Згодом будемо масштабувати на інші громади таку практику, тому що у нас майже півтори тисячі громад в Україні.

— Чи вибудувана державна політика щодо ветеранів? Якщо ні, то якою, на вашу думку, вона має бути?

— На жаль, її зараз немає. Втім, ми створюємо її. Зокрема, нещодавно п'ять топових ветеранських організацій, в тому числі й наша команда "Простір можливостей", запропонувала парламенту, українському уряду концепцію державної ветеранської політики. Комітет Верховної Ради вже її схвалив. Далі ми пішли працювати з урядом.

Що таке державна політика? Це задекларований державою підхід стосовно певної цільової аудиторії. В нашому випадку стосовно ветеранів. Чітке визначення поняття "ветеран" та механізми роботи з цією категорією населення. Механізми мають бути підкріплені відповідним бюджетом.

У нас в країні існує хибна думка про те, що ветеранська політика — це лише про соціальну складову. Насправді — це про безпеку та оборону, Тому що ветерани — це резерв української армії. Це довело 24 лютого 2022 року, коли ветерани першими прийшли у свої військові частини.

Готовність повинна бути постійною. Після нашої перемоги ми мусимо стримувати ворога, який дуже близько у нас. Все залежатиме від того, наскільки цей резерв буде готовим повернутись до війська.

Це історія про національну безпеку. Очевидно, що як держава буде ставитись до ветеранів, так і молодь буде йти служити у Збройні сили України. Це престиж військової професії.

Також варто пам'ятати про людський капітал. Ми маємо негативні прогнози стосовно нашої демографії. Інститут демографії в Україні, зокрема Елла Лібанова каже, що нас буде менш як 30 мільйонів до 2030 року. Нам потрібно близько чотирьох з половиною мільйонів людей у вигляді трудових ресурсів у найближчі 10 років. Це офіційні дані Міністерства економіки. Це ресурс, який потрібен для відбудови країни після нашої перемоги.

Велика кількість людей за кордоном. Близько двох мільйонів людей, за експертними даними, на фронті. Треба розуміти, що родини людей, які на фронті, теж за кордоном. Від того, наскільки ми активно працюємо в ветеранській темі, буде залежати подальше життя ветеранів. Чи поїдуть вони до родин за кордон, чи залишаться в Україні. Тож питання відновлення людського капіталу через ветеранську політику дуже важливо.

Третьою дуже важливою складовою є те, що ветеранська політика — це про формування нової української національної ідеї, ідентичності. Ми стали нацією захисників захисниці. Ветерани якраз будуть і є носіями цієї ідентичності.

Потрібно задекларувати таке ставлення в державі до ветеранів. Далі йдуть уже реальні механізми відновлення здоров'я, відновлення їхнього добробуту, фінансові інструменти.

До прикладу, відкриття бізнесу. До речі, близько 200 тисяч людей, які зараз воюють, мають стосунок до бізнесу. Вони володіють малим, або середнім бізнесом. Як держава буде стимулювати відновлення їхньої бізнесової історії? Був вона зупинилась, поки вони на війні. Це теж уже про конкретні інструменти.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":