В український спадок прокрався "московський ад", — Люко Дашвар про книгу "Спадок"

Після повномасштабного вторгнення письменниця Люко Дашвар повертається з новим романом "Спадок". Про яку спадщину йдеться, що змусило письменницю зареєструватися в соцмережах та як вона реагує на ейджизм, говоримо з Люко Дашвар у "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Про що ваша нова книга — перша за час повномасштабної війни?

— Це наше остаточне прощання з Радянським Союзом. Сюжетно і за жанром там є дуже чітка детективна лінія. На відміну від класичних детективів, читача хвилюватиме питання, на яке він отримає відповідь лише на останній сторінці книги. Детективна лінія, на мою думку, другорядна.

Головне — стосунки між членами радянської сім'ї, частина з яких жила у Києві, інша — у Москві. Вони зустрічаються під Києвом напередодні війни, в маєтку засновника роду. Події розгортаються там протягом тижня і закінчиться на другий день повномасштабної війни.

— У вас завжди назва книжки має кілька сенсів. Ваші постійні читачі шукають відповідь у назві. Що приховано у назві "Спадок"?

— Безумовно, це має сенс. В наш український спадок прокрався "московський ад". Меседж книги про те, що ми прощаємося з нашим радянським минулим. Воно було непростим. Мені здається, важливо це усвідомлювати. До речі, обкладинка концептуальна. Там зашифрована відповідь на одне з головних питань у книзі.

—  У чому важливість цієї книги зараз?

— Дуже складне запитання. Знаєте, мені здається, що взагалі важливо читати. Я не той автор, який шукає щось на злобу дня і намагається дати відповідь. Я пишу про те, що мені відгукується. Сьогодні важливо говорити не тільки про факти, а й про те, а що призвело до цього. Говорити про причини.

— Раніше ви зрідка спілкувалися з читачами, зараз навпаки. Чому змінили такий підхід?

— Так повелося, що я кілька разів на рік зустрічалася з читачами. Це були живі зустрічі. Я довго не реєструвалася в соціальних мережах. Це мій свідомий вибір. Потім почався карантин, а потім війна. Це був період ізоляції, я взагалі перестала зустрічатися з читачами. Тоді зрозуміла, що повинна бути в соціальних мережах.

Влітку 2023 року я зареєструвалася у Facebook та Instagram, оживила сторінку, яка була у видавців. Сьогодні там 22 тисячі підписників, з якими я спілкуюся. Мені було цікаво зрозуміти, хто читає мої книги. Це принесло мені користь.

— Скажіть, будь ласка, звідки ви берете ідеї для книг? Звідки черпаєте натхнення?

— З життя. Я просто спостерігаю і помічаю багато цікавого навколо.

— Скільки загалом часу витрачаєте на написання книги?

— По-різному. Знаєте, я почала писати у старшому віці. Перша книга вийшла за місяць. Я тоді подумала, що зможу щомісяця випускати нові книги. Втім, я помилялася. Щоразу виникали нові обставини. "Спадок" я писала понад рік. Це найдовший строк. Почала писати її у перші дні повномасштабного вторгнення. Мені тоді зателефонували й запитали, що відбувається. Я сказала, що це наше остаточне прощання з СРСР.

Ця думка так закарбувалося мені в пам'яті. Потім я почала аналізувати, шукати вихід, шукати будинок. До речі, він справжній. Хотілося знайти дореволюційний будинок. Таке сімейне гніздо та зрозуміти, що з ним зробила радянська влада. З будинку, який на обкладинці "Спадку", радянська влада зробила дитячу психлікарню. Цей реальний факт є у книзі. Тобто історія взята з життя, але все написане там узагальнене.

— Чи знаєте ви якою буде книга, коли починаєте її писати? 

— Не знаю. Герої ведуть. Шукаю характери, які проведуть тебе, підкажуть. 

—  Про що зазвичай читачі запитують на зустрічах?

— Перше, що вони кажуть: "Розкажіть про себе".

—  Як би ви себе описали зараз при знайомстві?

—  Я людина, яка не боїться ризикувати. Першу книжку написали, коли мені виповнилося 50 років. Це не значить, що я до того взагалі не писала. Я все життя працювала в журналістиці. Потім я писала короткі оповідання для журналів. До книжки руки ніколи не доходили.

В моєму житті була людина, яка запропонувала спробувати свої сили на "Коронації слова". Я написала першу книжку "Село не люди", яка згодом вийшла великим накладом. Тому, якщо вже казати про себе, то я — приклад того, що не треба піддаватися ейджизму. Треба просто йти своєю дорогою і не боятися. 

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Чому українцям тригерить документальна стрічка "Повернення до української мови" від Ukraїner: інтерв'ю з творцями фільму Миколою Носком та Юлією Найдиш
• Фільм "Нескінченність за Флоріаном" покажуть в кінотеатрах України: інтерв'ю з режисером стрічки Олексієм Радинським
• Проєкт Future Perfect: про популяризацію англійської мови розповів т. в. о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв
• Сергій Танчинець і Tayanna розповіли про спільний кліп на пісню "А ти…"
• Як вберегти особисту інформацію від шахраїв: про кібербезпеку та інформаційну гігієну розповів виконавчий директор CyberLab Сергій Денисенко
• Режисер фільму "У пошуках Ніки" Станіслав Капралов розповів про місію стрічки та її майбутнє в Україні
• Понад 150 подій на семи сценах для дітей, підлітків і дорослих: інтерв'ю з програмним директором фестивалю Kyiv Book Weekend Микитою Москалюком