Проєкт Ukrainian Bookshelves Worldwide: про книжкові осередки для українських біженців говоримо з директором "Читомо" Олександром Мимруком

За кордоном досі шукають прихисток від повномасштабної війни понад 10 млн українців. Більшості з них бракує українських книжок. Брак літератури рідною мовою компенсують автори проєкту Ukrainian Bookshelves Worldwide, розповів у "Ранку Вдома" директор громадської організації "Читомо" Олександр Мимрук.

З поетом та громадським діячем говорили, зокрема, про мапу просторів Ukrainian Bookshelves Worldwide. Також дізналися про те, як іноземні організації сприяють розвитку ініціативи та в яких країнах українська книга найпопулярніша. 

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Як виникла ідея створити проєкт Ukrainian Bookshelves Worldwide та мапу локації з українськими книжками за кордоном?

— "Читомо" — це не лише громадська організація, це також одне з найбільших онлайн-ЗМІ в Україні, яке розповідає про видавничу справу. Ми не могли обійти таку тему стороною. Коли велика кількість українців опинилися за кордоном і з'явився запит від них на книжки, ми об'єдналися ще з однією прекрасною організацією — Litcentr, яка сама відстежує різні культурні, й в тому числі книговидавничі, ініціативи по всьому світу, і вирішили зробити такий проєкт.

Goethe-Institut та Стабілізаційний фонд культури й освіти підтримали цю ініціативу. Вони опікуються усім, що спрямоване на покращення життя тимчасово переміщених осіб та українських біженців за кордоном.

— Які країни є активними на вашій мапі?

— Переважно це Європа. Перш за все Нідерланди. Саме в цій країні найбільше українських книжкових ініціатив. Серед лідерів також Німеччина, Литва, Латвія і Чехія. Багато осередків у Канаді та США. На близькому Сході теж трошки є. Ось буквально вчора я дізнався, що на Кіпрі відкрилася вже друга така ініціатива для українців.

— Як це працює? Хто облаштовує українські полички?

—  Більшість таких ініціатив організовані бібліотеками за підтримки України. Багато книжок на локації передають українські інституції чи представники посольств, або коштом різних програм.

Наприклад, "Українська книга — українським дітям" — це програма Офісу президента. Ще одна була програма, яку реалізовувала перша леді України. Зокрема, Олена Зеленська їздила різними країнами та привертала медійну увагу до таких ініціатив. 

Переважно такі ініціативи малопомітні, локальні. Щоб відкрити локацію з українськими книгами, достатньо комунікувати із місцевими українцями.

Наразі на нашій карті вже є 388 локацій. Це не всі ініціативи, а лише ті, про які ми знаємо. Гадаю, цей проєкт буде розширюватися, а карта — поповнюватися новими позиціями.

— Яких авторів та які саме книги обирають українці за кордоном?

— В межах цього проєкту проводили певні дослідження, за результатами якого ми підготували дуже класну аналітичну записку. Її можна знайти на сайті "Читомо". Є не лише запит на читання книжок, а на комунікацію з авторами. Багато людей хочуть організувати зустрічі з письменниками та поетами. Найчастіше за кордоном звучить запит на трьох авторів: Сергія Жадана, Оксану Забужко та Андрія Любку.

Найбільше за кордоном потрібна дитяча література — приблизно 30% про це. Однак якщо цей запит об'єднати з підлітковою, то буде всі 45%. Чимала кількість дітей відвідують нові школи в іншому мовному середовищі, тому відриваються від українського культурного простору. Батьки хочуть, щоб їхні діти знали українську мову, залишалися в цьому контексті. Книжки в цьому допомагають.

— Іноземці цікавляться українськими книжками?

— У фокусі нашого дослідження не було цієї теми, але з власного досвіду можу сказати, що цікавляться. Нещодавно був у Литві, на книжковому ярмарку у Вільнюсі, де був стенд Українського інституту книги. Туди приходили литовці, які не знають української мови, та купували українські книжки. Переважно дитячу літературу. Книги гарно ілюстровані і ясно, що литовці роблять ставку на картинку, але й українську мову вони теж поступово вивчають.

В Литві зараз перебуває понад 70 тисяч українських біженців. Коли заходиш в кав'ярню, місцеві вже можуть перекинутися кількома українськими фразами. Українські книги стимулюватимуть ці процеси.

— Розкажіть про сам процес відкриття локації з українськими книгами. Що має зробити бібліотека або людина, яка хоче відкрити куточок української літератури?

— На сайті "Читомо" є спеціальна записка із рекомендаціями того, як краще організувати такі полички. Перш за все треба почати так, як виходить. Звичайно, треба звертати увагу на запити аудиторії.

Потрібно знайти онлайн та офлайн спільноти комунікації українців — місця, де українці гуртуються, здійснюють соціальну взаємодію. У таких місцях можна зрозуміти, що їм потрібно. Відштовхуючись від цього, обирати різні книжки.

Щодо поповнення умовних маленьких мікрофондів, то є різні ініціативи та навіть державні програми. Також можна за допомогою краудфандингу і розуміння потреб самому вкладатися у книжки. Зазвичай такі полиці не потребують великої кількості книжок. Ці речі можна організувати без великої підтримки. Принаймні почати.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Книга "Хочу на Марс": редакторки видавництва "Ранок" розкрили секрети співпраці зі штучним інтелектом
• "Незламні": редакторка Вікторія Покатіс презентувала книгу про війну в жіночих обличчях