Про повернення до коріння, джингл для "Тихого вечора" та ремонт пісень: MONATIK у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"

MONATIK. Фото: kanaldim.tv

Зараз відбуваються зйомки фільму "Ким я хочу бути?" від каналу "Дім". Це документальна стрічка про людей, котрі змінюють власне життя на шляху до здійснення мрій. Одним із його героїв став музикант та автор пісень MONATIK. У програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець" артист детальніше розповів про свою роль у цьому проєкті, а також розказав про захоплення малюванням, про майбутній особливий всеукраїнський тур і пояснив, що таке "ремонт пісень". 

Окрім того MONATIK за лічені хвилини створив для "Тихого вечора" джингл і почитав з Оленою Кравець гумористичні дитячі вірші.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Про фільм "Ким я хочу бути?"

— У фільмі "Ким я хочу бути?" ти знімаєшся в якості героя, який втілив свою мрію, чи здійснюєш чиюсь мрію?

— Я там гість-сюрприз. Приблизно у третій місяць повномасштабної війни я познайомився з дівчиною на ім'я Уляна. Вона з Маріуполя, займається сурдоперекладом пісень і робить це дуже красиво й артистично. Ми зізвонились по відеозв'язку, коли її батьки ще перебували в Маріуполі, а їй вже вдалося виїхати. До речі, після зйомки у вас я їду на зйомку до неї. Зараз у неї беруть інтерв'ю для фільму, а я приїду поспілкуватися. Уляна про це не знає. У нас буде можливість фізично доторкнутись один до одного, поглянути в очі.

— Чому для тебе такий важливий сурдопереклад? Як це пов'язано з тобою?

— Для мене тема сурдоперекладу дуже близька, тому що мої бабуся та дідусь по матері були глухими. Я весь час спостерігав за ними, дивувався їх внутрішньому світу. І від того ще більше слухав музику. Слухав за трьох, виходить. Я б дуже хотів, щоб люди розуміли хоча б текст і ритміку, якщо вони не можуть почути пісню.

Про власні картини

— Ти собою уособлюєш віру в те, що мрії здійснюються. 

— Я цю віру за цей рік ледь повернув, якщо чесно. 

— Але те, що ти не припиняєш рухатися, мені здається, налагоджує твій зв'язок з мрією. Вона розуміє, що ти не стоїш на місці. Чи є в тебе, наприклад, дитяча мрія, яка ще не втілилася? Чи вже нові дорослі мрії?

— Зараз мрії у всіх схожі — дуже хочеться відсвяткувати нашу перемогу за одним столом і святкувати якомога довше. Я цей день бачу,  відчуваю і в нього вірю. Вже готую саундтреки. Хочеться, щоб сім'я була поруч, а не як зараз, коли ми подовгу не бачимося. Такі прості мрії.

Я з дитинства дуже любив малювати. Мій знайомий колись давно подарував великі полотна. Вони стояли, діти трохи помалювали на них свої каракулі. Я якось ходив будинком і думав, що ще можу зробити. Подивився на ці холсти і такий: "А спробую!" Взяв акрилові фарби, які лежали і чогось чекали, і намалював картину розміром приблизно як ваш килим тут. Уже чотири картини є. 

Першу я намалював на п'ятий місяць повномасштабної війни. Закінчив дуже швидко — за тиждень. Коли писав другу, звільнили Херсон, тож я домалював кавун. Це поп-арт, мій мультивсесвіт в голові.

— Якими кольорами користуєшся? 

— Дуже яскравими. Мені важливо, щоб це було яскраво. Я до картини ставлюся як до того, що ти хочеш бачити за вікном. 

Третя картина була намальована під час блекауту. Вона трішки темніша за інші, там дивна ніч.

— Ти їх продаєш?

— Поки що ні. Четверту завершив теж. Вона більше про розлуку з сім'єю.

Про повернення до коріння

— Нещодавно ти опублікував відео хореографічного колективу з Тернополя, де вони танцюють під твій кавер на "Старі фотографії" Скрябіна. Я потім зайшла на їх сторінку — вони так раділи і не вірили, що це їх реальність. 

— Це здається таким маленьким рухом — всього лише запостити відео — а скільки він приносить щастя. Я це розумію. 

— Це поштовх. Вони тепер розуміють, що все було не дарма, вони будуть продовжувати жити і танцювати. Ти, до речі, теж помітив, що ми всі зараз повертаємося до коріння, до своєї культури? Приділяємо цьому більше уваги, ніж раніше. Ти навіть читаєш Ліну Костенко, виконував пісню Миколи Мозгового "Дивна ніч" і народну "Цвіте терен" у своїй інтерпретації. Чи відчуваєш ти, що ця культурна спадщина впливає на творчість? Що вразило останнім часом тебе? 

— Якщо говорити про живопис, то мене вражає творчість Марії Примаченко. Коли діти приїжджали до мене на день народження, ми взяли книжку Марії Рубан "Видатні українці". Це серія, яку і з дітьми цікаво почитати і для себе. У Марії Примаченко дуже яскраві роботи, є світло, дитяча наївність.

Про тур та ремонт пісень

— У тебе скоро починається всеукраїнський тур. Чи буде він чимось відрізнятися? Можливо, плануються якісь сюрпризи?

— А що це за сюрпризи, коли про них розповісти? Будуть запрошені артисти, яких я дуже люблю, будуть з ними цікаві неочікувані дуетні історії. Це абсолютно україномовна програма. 

Не хочу себе нахвалювати, але я ще й перекладачем виявився. Колись казав собі, що не чіпатиму пісні з минулого життя, але сів перекладати пісню "Кружит", бо просто цікаво стало, і все — полетіли одна за одною. Тільки й встигав записувати. Я це називаю ремонтом пісень. Буде виходити одна пісня відремонтована, а потім нова. 

— Вони будуть звучати інакше? 

— Вони звучать як треба — українською. Звучать цікаво.

"Тихий вечір" підготував для MONATIK та Олени Кравець завдання — прочитати вірші маленьких поетів та поетес України так, як вони це вміють — з ліричними паузами та виразністю.


Гостями нового випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали: музикант, автор пісень MONATIK та волонтер Михайло Пуришев. Музична гостя — Alina Pash, перше live-виконання пісні про Закарпаття GOIRA, в яку співачка вклала всю любов до рідного краю.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

Прямий ефір