Пережив потрійну ампутацію та повернувся до життя: історія морпіха "Шкіпера", який відкрив власний ресторан

Вижити в Кринках після атаки дрона, пережити потрійну ампутацію і повернутися до життя та справи, яку любиш. Історія морського піхотинця Федора Самбурського — про силу, яка перемагає усі обставини. Він переніс десятки операцій, 9 місяців був прикутий до ліжка, а лікарі перелили йому 18 літрів крові. Сьогодні ветеран, відомий як "Шкіпер", разом із родиною відкрив власний заклад і довів: новий старт можливий навіть після найважчих випробувань.

Детальніше — у сюжеті “Ранку Вдома”.

Після влучання російського дрона він втратив багато крові й був переконаний — вижити після такого неможливо. Та сьогодні морпіх із позивним “Шкіпер” стоїть за барною стійкою власного закладу, жартує з гостями та будує плани на майбутнє.

“Мені перелили 18 літрів крові, тобто повний бутель офісної води. Буквально. Тому ставайте донорами, ваші 500 мілілітрів можуть врятувати комусь життя”, — говорить ветеран.

30-річний ветеран Федір Самбурський родом із Макіївки. Його життя завжди було пов'язане з харчовою справою. Чоловік закінчив Національний університет харчових технологій та до великої війни працював пекарем, технологом і менеджером у великих міжнародних компаніях.

“Я в четвертому поколінні пов'язаний із хлібом. Тобто я, мама, дід, прадід займалися хлібом якийсь період свого життя. В принципі, у мене теж так вийшло, що певний час я цим займався”, — розповідає Федір.

Повномасштабне вторгнення родина Самбурських зустріла в Ірпені. Разом із мамою Федір випікав хліб для людей, які залишалися в місті під обстрілами.

“Трошки на початку війни ми поволонтерили і робили хліб, тому що він усім потрібен. Потім почалися вже серйозні обстріли ЖК, з'явилися перші загиблі серед цивільних, і ми виїхали на західну Україну. Знайшов мамі чим зайнятись, а сам 8 березня пішов у військкомат. Став чоловіком”, — пригадує він.

Без бойового досвіду він потрапив до 36-ї окремої бригади морської піхоти та став сапером із позивним “Шкіпер”. Разом із побратимами воював на Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині.

Наприкінці 2023 року поблизу села Кринки на Херсонщині воїна атакував ворожий дрон.

“Потрійна ампутація, часткова втрата зору. Зрозумів одразу, що в мене травматична ампутація правої нижньої кінцівки — мінус нога. З руками не зрозумів що, бо був, слава Богу, адреналіновий шок, я перебував у напівкоматозному стані. Врятувало те, що вибух відбувся фактично в мене. І оці всі судини від температури та вибухової хвилі запаялись, тобто вони були чисті, нічого туди не потрапило”, — ділиться спогадами морпіх.

Внаслідок вибуху він втратив праву ногу та обидві кисті. Частково постраждали зір і слух. Попереду були десятки операцій, реанімація та довгі місяці боротьби за життя.

Дев'ять місяців Федір був прикутий до ліжка. Зізнається, що були моменти відчаю та нерозуміння, як жити далі. Поруч завжди була мама, яка стала для воїна найбільшою підтримкою та опорою.

“Підтримка родини, підтримка побратимів — вони дзвонили. Мамця мені читала кожен день новини з фронту, взагалі актуальні новини, передавала від когось вітання”, — каже боєць.

Крок за кроком почалася реабілітація. Спочатку вдома, потім у шпиталях та реабілітаційних центрах. З часом Федір отримав протез ноги й швидко навчився ходити.

Згодом з'явилися і протези рук.

“Потрібно було чимось займатися, бо сидіти вдома... Я хотів бути дотичним до війська. Подавав заявки на різні вакансії, якесь виробництво дронів. Вони казали: “Все добре, супер”. Я кажу: “Але є маленький нюанс, у мене потрійна ампутація”. Вони відповідали, що передадуть моє резюме”, — розповідає “Шкіпер”.

Тоді ветеран вирішив створити робоче місце сам. Після кількох невдалих бізнес-проєктів та навчання на підприємницьких курсах він відкрив сімейний ресторан-кав'ярню “Шопоїсти”.

“Сюди вклали десь 800 000 гривень, із них 200 000 — це грантові гроші. Кожен шурупчик, кожна наклейка, кожний стаканчик, кожний бокальчик — це все завезено, привезено, куплено. Це все вистраждано”, — зізнається чоловік.

До роботи долучилася вся родина. Кухарем став вітчим-грузин, мама займається випічкою, а сам Федір відповідає за бар та розвиток проєкту. Меню різноманітне: шашлики, чебуреки, хінкалі та смачні напої. 

Ветеран дуже тішиться, що гості вже залишають перші позитивні відгуки.

“Кажуть, що це дуже смачно. Продукти ми замовляємо у фермерів: молочні сири — з Вінницької області, м'ясо теж фермерське. Ми тримаємо і будемо тримати марку, тому що клієнт одразу відчує, якщо якість погіршиться, і просто перестане приходити”, — підсумовує Федір Самбурський.

Колись він був переконаний, що не виживе, а сьогодні морпіх “Шкіпер” будує бізнес, підтримує інших ветеранів і не сумнівається — Україна переможе. Бо справжня мужність — не лише вистояти на війні, а й знайти в собі сили почати життя заново.

Читайте також: Після ампутації мріє повернутися до школи: історія вчителя фізкультури та FPV-пілота Євгена Сєркова