Після 1008 днів полону морський піхотинець Іван Діброва допомагає побратимам адаптуватися до мирного життя

Морський піхотинець Іван Діброва витримав три роки російського полону. Після обміну та реабілітації заснував у Вінниці організацію "Дій за свободу", щоб допомагати повертатися до життя побратимам, які так само як і він — пройшли страждання, невідомість і повернулися в Україну. Про це ветеран розповів у проєкті "Міста" на телеканалі "Дім".

Іван потрапив у полон під час оборони Маріуполя, в бою 13 квітня 2022 року. Спочатку росіяни відвезли піхотинців до сумнозвісної колонії в Оленівці, потім були нові допити з побиттями в комендатурі окупованого Донецька. Далі були жорстокі допити в Суходольську Луганської області.

27 квітня 2022 року Івана та інших полонених відправили до Росії — в слідчий ізолятор міста Вязьма Смоленської області. Тут він провів довгі роки мук до обміну 15 січня 2025 року.

"У СІЗО у мене розвинувся туберкульоз, і 15 січня мене обміняли як тяжкохворого. Я потрапив у закритий обмін 25 на 25. Всього в полоні я пробув 1008 днів, тобто майже три роки", — сказав Іван.

Після повернення в Україну вже колишній військовополонений насамперед зателефонував мамі.

"Нам дали телефони. Я сім разів дзвонив, але мама не брала трубку. Взяла тільки на восьмий раз. Було дуже багато емоцій. Саме думки про сім'ю допомогли мені витримати полон", — зазначив він.

У полоні українські захисники були позбавлені об'єктивної інформації про те, що відбувається в Україні.

"Ми знали тільки про підрив Каховської ГЕС і про теракт в Оленівці. А все інше, що звучало по їхньому радіо, яке нам вмикали, що ми — терористи, ми знищуємо український народ, ми нацисти, фашисти", — продовжив Іван.

Спочатку він не міг насититися інформацією про те, що насправді відбувалося на фронті та загалом в Україні за ці три роки. Особливо цікавило питання, як в Україні ставляться до російських військовополонених.

"Я був приємно здивований тим, що Україна правильно до них ставиться. Тому що до нас росіяни ставилися як до худоби. У нас не було ні права голосу, ні права дії. Навіть бруд під нігтями був не наш. І вони щодня нам про це нагадували. Щодня знущалися. Побиття, голод, приниження. Кожен божий день. Протягом цих 1008 днів. І коли я повернувся і дізнався, що наша країна ставиться до полонених, як потрібно ставитися, згідно з Женевськими конвенціями, то я навіть розплакався. Тобто ми не опустилися до рівня росіян. Ми й відрізняємося від них тим, що ми — люди. Ми ментально вже виграли цю війну", — наголосив ветеран.

Після полону було шість місяців лікування, потім реабілітація. Як відновилися сили, Іван у Вінниці зареєстрував благодійний фонд "Дій за свободу" і разом з організацією "Ветеран хаб" став допомагати звільненим з полону захисникам повертатися до мирного життя — відновлюватися, адаптуватися і соціалізуватися в суспільстві.

Для цього кожні два тижні проводяться зустрічі, на яких ветерани спілкуються і діляться своїм досвідом. Організовується активний відпочинок. Особливо захисникам подобається більярд, а також авторалі, веслування на каяках, заняття іншими видами спорту.

Українське суспільство зараз тільки виробляє новий етикет спілкування з ветеранами, з військовослужбовцями. З військовополоненими ще складніше — багато людей, навіть близькі, не знають, що можна питати, як поводитися, щоб не травмувати спогадами, не зачепити за живе.

"Обов'язково потрібно пояснювати, тому що кожна людина індивідуальна. І під кожного хлопця, який пройшов цей життєвий етап, потрібно підбирати слова — що ти йому говориш, яким тоном ти з ним говориш. Наприклад, зі мною можна спокійно говорити про полон. А є хлопці, які про це не хочуть згадувати, не хочуть про це говорити", — пояснив Іван.

Також ветерани відзначають важливість акцій на підтримку військовополонених "Полон вбиває", які регулярно проводяться по всій країні.

"Це дуже важливо. Ці акції показують, що потрібно пам'ятати про те, що люди досі перебувають у полоні. І показують не тільки українцям, а й іншим країнам, щоб був якийсь вплив на Росію. Адже у XXI столітті люди роками страждають у полоні. Якщо мовчати й нічого не робити, то ніхто і не знатиме", — резюмував Іван Діброва.

Ще з проєкту "Міста", присвяченого Вінниці:

• Щоб прийняти себе зі шрамами — пішла на фотосесію: досвідом реабілітації після ракетного обстрілу поділилася вінничанка Вікторія Головіна
• З історичної вежі Вінниці щодня лунають п'ять знакових музичних творів (ВІДЕО)
• "Якось я вирішила стати емо": комікеса Анастасія Ткаченко показала Вінницю свого дитинства (ФОТО, ВІДЕО)
• Гумор зараз став більш жорстким, сміливим і відкритим, — комікеса Анастасія Ткаченко