Щоб прийняти себе зі шрамами — пішла на фотосесію: досвідом реабілітації після ракетного обстрілу поділилася вінничанка Вікторія Головіна

14 липня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по Вінниці. Дві ракети збили Сили ППО, ще три влучили в центр міста. У теракті загинули 29 осіб, 154 мешканці отримали поранення. Вінничанка Вікторія Головіна перебувала в епіцентрі удару однієї з ракет і вижила. Про цей трагічний день і свій досвід реабілітації Вікторія поділилася в проєкті "Міста" на телеканалі "Дім".

Вікторія Головіна — корінна вінничанка, а її чоловік — з Луганська. Після російського вторгнення 2014 року та окупації Луганська подружжя переїхало до Мелітополя Запорізької області. Але у 2022-му, в період уже повномасштабної війни, окупанти захопили й це місто. Тоді Вікторія з чоловіком повернулися на її малу батьківщину.

14 липня 2022 року Вікторія перебувала в Будинку офіцерів, де працювала коменданткою.

"Це був такий гарний день, четвер. Я була в Будинку офіцерів. Близько 11:00 пролунала повітряна тривога. Але я не спустилася в підвальне приміщення, а пішла в наш внутрішній дворик. Тоді прилетіло три ракети: дві — в Будинок офіцерів, а одна — поруч. Вони падали одна за одною", — згадує вінничанка.

На деякий час Вікторія втратила свідомість, прийшла до тями від болю — на ній горів одяг. Вона спробувала загасити полум'я водою з пляшки, яка була в її сумочці, — не допомогло. Потім почала зривати з себе одяг, що палав.

"Це все сталося в четвер, а напередодні в середу пройшов дощ, і ще залишалися калюжі. Я падала в ці калюжі, щоб загасити себе. Біля автобусної зупинки була величезна калюжа, я ледве до неї добігла, впала, і тільки тоді я загасла", — продовжила вона.

У цей час якраз проїжджав автобус. Водій одразу відвіз обгорілу Вікторію до військово-медичного центру.

"Я приїхала першою з постраждалих, ще навіть ніхто не знав, що сталося", — уточнила вона.

Лікарі діагностували опіки 45% тіла. Два місяці жінка провела в реанімації, через день їй робили перев'язки під загальним наркозом.

Дуже важким був період відновлення — не тільки фізичного, але й психоемоційного.

"Почали рости келоїди, утворюватися келоїдні рубці. А вони дуже сверблять. Коли я лягала спати, то зв'язувала собі руки, щоб не чухатися. Лікар каже: займіться чимось, потрібно абстрагуватися. Я дуже добре в'яжу, але після обстрілу у мене був серйозний перелом ключиці, і я не могла тримати в руках ні гачок, ні спиці, нічого", — поділилася вінничанка.

Якось невістка принесла тістечка моті — японський десерт з тіста на основі клейкого рису, який попередньо відварюють і розтирають до стану гладкої пасти. Вікторії дуже сподобався цей десерт, і вона вирішила спробувати сама його зробити.

"Я закохалася з першого разу саме в тісто. І ось моті врятували мене після поранення, я почала їх готувати. І зараз це вже наш з чоловіком бізнес. У нас є авторські права на свої моті, на свій майстер-клас. Ми отримали патент на навчання, захистили його і написали авторську книгу", — розповіла вона.

До цього Вікторія з чоловіком виготовляли зефір, тепер в асортименті є і моті.

Але при таких опіках шрами, звичайно, залишилися. І найважчим для Вікторії було прийняти своє тіло.

"Антидепресанти доводилося пити, тому що я не могла себе прийняти. Моє обличчя збереглося, а саме тіло дуже постраждало", — зазначила вона.

Допомогла впоратися з проблемою фотосесія.

"Я поїхала на фотосесію. Мені потрібно було це зробити. Після цього у мене почався новий етап: я прийняла себе і зрозуміла, що я така ж, як усі. А також цими фотографіями я хотіла показати, що таке війна, і що таких людей все більше і більше стає на наших вулицях. Хтось без руки, хтось без ноги, хтось без ока...", — наголосила Вікторія.

Так моті та фотосесія стали для Вікторії, яка вижила під час ракетного обстрілу, персональними способами терапії.

"А ще пережити такі трагедії допомагає любов. Поки я два місяці перебувала в реанімації, я ні хвилини не була сама. І я за це завжди буду вдячна вінничанам. Я ці два місяці пролежала на животі, не могла поворухнутися. І поруч зі мною постійно були люди, які то вкривали, то розкривали, то подавали, то я хотіла це, то хотіла те... Завдяки таким людям я вижила", — резюмувала вона.

На згадку про 14 липня 2022 року біля Будинку офіцерів — на місці, куди впала третя ракета, встановили меморіал. 29 птахів, які злітають у небо, символізують душі загиблих під час цього страшного обстрілу. А навколо висаджено 29 сакур — по одному дереву за кожне серце, яке того дня перестало битися.

Серед загиблих — троє дітей:

• 4-річна Ліза. У дівчинки був синдром Дауна, і того дня вона поверталася з мамою з занять;
• 8-річний Кирило. У момент вибуху він перебував у машині разом зі своїм дядьком, чекав на бабусю, яка зайшла у відділення банку у справах;
• 7-річний Максим, він приїхав зі своєю мамою на медичне обстеження.

Ще з проєкту "Міста", присвяченого Вінниці:

• З історичної вежі Вінниці щодня лунають п'ять знакових музичних творів (ВІДЕО)
• "Якось я вирішила стати емо": комікеса Анастасія Ткаченко показала Вінницю свого дитинства (ФОТО, ВІДЕО)
• Гумор зараз став більш жорстким, сміливим і відкритим, — комікеса Анастасія Ткаченко