Передмова від Залужного та запит на переклад шістьма мовами: у видавництві Meridian Czernowitz розкрили секрети української антології "Воєнний стан" 

"Воєнний стан" — це антологія про війну в Україні. Збірку есе відомих авторів видали у Meridian Czernowitz двома мовами — українською та англійською. Втім, видавців просять перекласти книгу шістьма мовами.

Книга у якій зібрали 50 історій війни, а передмову написав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, стане "серцем" української виставки на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2023 року.

Як виникла ідея створити збірку есе, як обирали авторів та чи вразила видавців співпраця із Валерієм Залужним, розповіла співкураторка проєкту, директорка видавництва Meridian Czernowitz Євгенія Лопата. Деталі дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Антологія "Воєнний стан" присвячений саме війні в Україні. В чому особлива цінність таких літературних рефлексій? Здається, їх зараз чимало.

— Ви дуже слушно зауважили, що таких книжок виходить багато і вони виходили впродовж останніх дев'яти років. Тобто це не є якимось новим жанром чи темою, яка тільки потрапляє на книжкові полиці. Зокрема, в нашому видавництві Meridian Czernowitz вже дев'ять років видається література про війну в Україні.

Втім "Воєнний стан" — особлива книга. Це одна із найперших книжок, яка вийшла після початку повномасштабного вторгнення і яка описує рефлексії на війну, на те, що відбувається з нами сьогодні в Україні. Вона особлива для мене, як і для команди видавництва, була і є тим, що ми залучили рекордну кількість письменників, які долучилися до видання і написали свої тексти. Це дуже різні люди. Загалом — 50 українських авторів українських.

— Хто з авторів долучився до проєкту? Це гучні імена?

— Тут загалом, всі імена дуже гучні, тому книга така знакове. Ми відбирали їх, для поглиблення культурного діалогу всередині України.

Тут є не тільки письменники, а й журналісти, волонтери, військові. Звісно, є письменники, які вже дуже довго на літературному ринку України й дуже добре відомі — Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Андрій Любка та інші.

Тут є багато волонтерів, які вже не пишуть книжки, а займається волонтерською діяльністю, підтримують фронт. Це і Катерина Калитко, і Світлана Поваляєва.

Також письменники, які сьогодні є солдатами Збройних сил України. Це Олександр Михед, Артем Чех, Артем Чапай.

Тобто це дуже широка палітра людей, які об'єдналися, аби сформулювати найбільш важливі меседжі, які, на наш погляд, стануть ілюстрацією 2022-23 років. Це історія, яку вивчатиме майбутнє покоління українців.

— Чому так важливо говорити про війну саме зараз, коли воєнні дії в розпалі?

— Про війну важливо говорити завжди і до того, як вона починається, і коли вона йде, і після того, як вона закінчиться. Тому що, на превеликий жаль, війна це завжди великі втрати, в першу чергу людські. Це завжди про трагедію, але це й про формування нації. Тому важливо було зафіксувати, як ми ставимось до цього, як ми все це переживаємо.

Тут є багато подій, які залишаються в історії. Наприклад, текст про звільнення Херсону. Є текст про те, як люди поверталися до Бучі після того, як там сталися всі ці події. Тут є текст про полеглого на війні Романа Ратушного. Тут є те, що назавжди закріпиться в нашій історії.

Тому ці тексти будуть таким дзеркалом нашої епохи, і звичайно важливо було про це говорити. Тема, яка не омине нас ні сьогодні, ні завтра, більше ніколи. Тож її треба зафіксувати.

Нам, на превелике щастя, вдалося знайти людей, які давно працюють над цими темами, які змогли сформулювати найбільш точні меседжі, які варті такої великої масштабної публікації.

— Це ви обирали митців чи вони вас?

— Обирали ми: я та мій співкуратор Андрій Любка. Це письменник і волонтер. В українській літературній тусовці ми дуже давно. Тому ми відбирали тих людей, у яких ми були впевнені. Впевнені, зокрема, в тому, що вони пропрацюють певні теми, які ми хотіли б розкрити в цьому виданні.

Це, звичайно, перебування на фронті, тобто це історії людей, які безпосередньо беруть участь в бойових діях. Ми хотіли розкрити тему волонтерства. Зокрема, розповісти історії про те, як люди об'єднуються і підтримують ЗСУ та окремі батальйони групи, хоча не мають до них прямого стосунку. Але це є волонтерство. Тут є історії про тимчасово переміщених осіб, про евакуацію.

Але дуже важливо те, що тут є історії про те, які меседжі Україна передає світу. Чому Україну потрібно підтримувати та чому війна проти України — це війна проти всього демократичного суспільства.

До речі, саме сформувавши ці меседжі ми видали книгу "Воєнний стан" англійською мовою. Ми прагнемо через ці тексти донести закордонній аудиторії правду, хочемо, щоб іноземці відчували емпатію до України і підтримували нашу країну ще сильніше.

— Окремо варто поговорити про передмову до антології "Воєнний стан". Хто її написав і чому ви обрали саме цю людину?

— Передмову до книжки "Воєнний стан" написав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний. Ми дуже вдячні йому за те, що він знайшов час і долучився до цього видання.

Передмова авторства Залужного демонструє вкотре те, що робота культурної сфери в тилу і робота Збройних сил Україні на фронті — це важливі елементи боротьби. Це ті речі, які підтримують одне одного.

Наше видавництво дуже багато книжок передає солдатам на фронт. Вони дійсно їх читають і це допомагає відірватися від реальності. Водночас ми й пишемо про війну і фіксуємо їхні досвіди. Тобто це синергія. Це все робота на перемогу.

Тому те, що Залужний пише текст до видання української сучасної літератури — це підтвердження того, наскільки ми єдині, наскільки ми всі свідомі важливості роботи як в культурі, так і на фронті. Це спільна робота над перемогою.

Окрім того, Валерій Залужний високоінтелектуальна людина, яка добре розбирається в українській літературі. Тому, я думаю, для нього було не складно написати той текст, на мій погляд, дуже красивий. Текст, який дуже гарно ілюструє те, що вміщено в цій книзі. Тому закликаю всіх прочитати антологію "Воєнний стан".

— До речі, книгу ви видали двома мовами: українською та англійською. Як ви вважаєте, кому важливіші прочитати її — українцям чи іноземцям? 

— Я думаю, що читати варто всім. Ми отримали дуже фідбек від української аудиторії. Як тільки її почали купувати, то багато українців залишали позитивні відгуки, погоджувалися з тим, що досвіди і емоції, які описували автори, дуже схожі до емоцій, які вони переживали. Тому це важливо для нас, бо це фіксує так чи інакше переживання кожного з нас.

Не менш важливо знати ці історії й закордонній аудиторії. Ми в квітні їдемо на найбільший книжковий ярмарок Німеччини — у Лейпцигу. Ця книжка буде центральним елементом стенда, де ми презентуємо українську літературу. Тому що те, що в Україні пишеться багато літератури про війну, це дуже важливо. Виводити цю літературу за кордон і давати іноземцям можливість чиати її — дуже важливо. Тому ми відразу це видання перекладали англійською мовою.

Зараз ми отримуємо багато запитів з інших країн. Просять перекласти "Воєнний стан" німецькою, іспанською, литовською, польською, чеською та словацькою.

Десь за менш, ніж місяць перебування цієї книжки на полицях вже маємо запити на переклади. Звісно, ми максимально налаштовані на те, щоб ця книжка виходила іншими мовами, тому що це універсальне видання. Водночас воно щемке.

Воно і про емоцію, але і про дуже раціональні конкретні речі. Зокрема, про те, як повинна закінчитися війна проти України. Чому Росія має розпастися як держава. Як ми повинні відчути цю сатисфакцію. Якою ми повинні стати країною після того, як переможемо. Як будемо формулювати нашу ідентичність.

Бувають побутові історії про те, як ми, наприклад, виїжджаємо з Київської області, коли починається окупація. Але є глибоко філософські тексти про те, чому важливо зберігати власну ідентичність, чому компроміс — не є перемога і не є вихід з ситуації.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Проєкт Ukrainian Bookshelves Worldwide: про книжкові осередки для українських біженців говоримо з директором "Читомо" Олександром Мимруком
• Книга "Хочу на Марс": редакторки видавництва "Ранок" розкрили секрети співпраці зі штучним інтелектом
• "Незламні": редакторка Вікторія Покатіс презентувала книгу про війну в жіночих обличчях