"Московити підірвали дамбу у Каховці": артист Zbaraski розкрив секрети творчості під час війни та розповів про справжнє волонтерство 

Нещодавно в артиста Івана Збараського (Zbaraski) вийшов кліп на пісню "МПДУК", присвячену Каховській трагедії. Як розшифровується назва, у чому головний сенс пісні та відео, де музикант шукає натхнення на творчість, чому боїться реакції на свої слова та навіщо записує треки про війну, дізнавайтеся в інтерв'ю "Ранку Вдома".

— Розкажіть про творчість під час війни, де ви знаходите ресурс та натхнення? Як взагалі живете ці останні півтора року?

— Я думаю, що творчість під час війни нічим не відрізняється від життя під час війни. Це взаємопов'язано. Я не знаю, звідки з'являються слова, звідки приходить музика, звідки в мене є бажання до того, щоби вставати вранці й щось робити, і чимось ділитися, і розмовляти з людьми, і відповідати, і бути ввічливим та продовжувати шукати себе в творчості, але звідкись воно надходить, і я думаю, що це не просто так.

— Нещодавно у вас вийшов кліп на пісню "МПДУК", присвячену Каховській трагедії. Трек має зашифровану назву. Що значить абревіатура, чи можливо це якийсь шифр?

— Це розшифровується просто — московити підірвали дамбу у Каховці. Це був шок. Це було неочікувано, але водночас я вже готовий до речей, які вчора були не очікуваними взагалі, а сьогодні вже ніби є частиною нашої буденності.

Я хотів проявити себе, те, що я відчуваю, і те, як це на мене впливає. Те, що почують люди в цій пісні вже не залежить від мене, і в принципі я про це не думав.

— Цей підхід взагалі властивий вашій творчості? Ви працюєте, бо треба емоції випустити назовні, і ви не думаєте про реакцію глядача. Так було з треком "МПДУК"?

— Мені страшно, я боюсь реакцій не тільки на свої пісні. Я боюся реакції на свої слова, на свої вчинки, на свої дії. Я останнім часом чомусь звик бачити багато негативного у своїх діях і у своїх словах.

Але інколи з'являється промінчик світла, який надихає, деякі люди позитивно сприймають мою творчість і зізнаються, що вона для них стала терапією.

Втім, я все ще в пошуку задоволення від процесу роботи. Я часто запитую себе навіщо я записую пісні про війну, коли її і так вистачає і людям хочеться слухати музику для того, щоб не знати про війну.

— Розкажіть, як створювали кліп на пісню "МПДУК"?

— Я цього не планував. Взагалі в мене були різні ідеї, як показати це візуально. Я дуже надихався останнім часом Девідом Лінчем і його роботами, читав його біографію. Чомусь ця пісня синхронізуватися з тим зацікавленням.

Я почав дивитися його малюнки, можливо, мало хто знає, що Девід Лінч ще й був художником. Так от під час вивчення його творчості, я натрапив на рибу, яку він намалював. Вона мене надихнула. Потім я написав дівчині аніматорці, яка втілила мою ідею в життя.

Взагалі пісня з'явилася в мене тоді, коли я приймав душ. Це говорить також про те, що війна пронизує кожен аспект нашого життя, що від цього неможливо втекти. Від цього й не треба втікати, але вона є на кухні, вона є в їжі, от всюди вона є, тому що ми всі живемо на цій планеті, і хтось це відчуває і бачить, а хтось — ні.

Якщо розказувати більш детально, то я вранці пішов в душ і почав наспівувати фразу: "Московити підірвали дамбу у Каховці". Мене це зачепило, я встиг записати цю ідею на диктофон. Потім повернувся з роботи додому і за годину записав цю пісню. Потім її трохи доробляли.

— Ми знаємо, що ви займаєтесь благодійністю та волонтерською діяльністю. Кліп має якийсь конкретний заклик до благодійних дій?

— Так. Я розмірковував над закликами до благодійності, до донатів. Не певен, що мій заклик до підтримки був продуктивним. Пісня існує сама по собі, вона не потребує ніяких закликів. Але я долучив заклик до підтримки Фонду, який працює в Новій Каховці з початку повномасштабного вторгнення.

Я не вважаю себе волонтером. Просто коли бачу, що я можу допомогти, то я це роблю. Мій друг, зі студентських років, зараз воює на Запорізькому напрямку. Якщо я розумію, що треба допомога, я можу звернутися до аудиторії, і спільно забезпечити його необхідним. Але я не назву себе волонтером.

Волонтери, як солдати, працюють щоденно. Для них не закінчується війна. Вони просто щоденно в цьому русі. Я не волонтер, я просто пишу пісні.

— Розкажіть про ваш другий лонгплей, який вийшов цього року. Чому ви так довго над ним працювали?

— Він так довго ходив, тому що мені дуже важливо зробити все ідеально. Зрештою, я таки наважився випустити перший сингл, торік у вересні. З часом я зрозумів, що навіть під час війни, треба писати пісні.

З першим синглом мені стало зрозуміло, що треба робити далі й випускати далі нові пісні, бо цього чекають. Я радий, що я це зробив і радий, що все склалося саме так, що назва альбому така і що і те, що просто я там говорю, що я там несу.

Я радий, що ще є люди, які це слухають і що є платформа. Мені абсолютно нема на що скаржитися.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "Голосові" з Бахмута: лідер гурту O.Torvald Женя Галич розповів про службу, благодійні концерти та життя у тилу
• Це допомога за принципом "рівний — рівному", — представниця Міністерства ветеранів Світлана Березіна про проєкт "Помічник ветерана"
• Закон про комфортне материнство в Україні: про нововведення розповідає народна депутатка Марина Бардіна
• Відчуваю підлітковий сором, бо це для мене вперше, — співак ХАС про прем'єру кліпу "Магніт"