Майже три роки не бачила батьків: емоційна зустріч сім'ї з Вишгорода у проєкті "Дочекаюсь"

Історія нового випуску проєкту "Дочекаюсь" — про зустріч, на яку чекали понад два роки. Даша через війну опинилася далеко від найрідніших людей — батьків. Кожна хвилина розлуки перетворилася на тягар, до якого неможливо звикнути. Через роки болю і надії цей день зустрічі настав — ведуча Лілія Ребрик з командою телеканалу "Дім" зробила все можливе, щоб ще одна сім'я об'єдналася.

Дар'я

38-річна Дар'я Габіх родом із Вишгорода Київської області. З початком повномасштабного вторгнення проживає в Німеччині, у місті Білефельд. Даша не була вдома майже три роки, у рідному Вишгороді залишилися батьки.

До 2022 року Даша жила в Києві, відкрила івент-агентство і займалася організацією дитячих свят. З 2014 року почала писати картини та згодом організовувати виставки. Перебуваючи в Німеччині, Даша зосередилася саме на творчості.

"Моє життя зараз — це мистецтво. З'явився проєкт "Ефект метелика", де ми об'єдналися з українськими майстринями в Німеччині. Своїми картинами говоримо про наше коріння, про нашу культуру", — розповіла вона.

Чоловік Дар'ї — німець. Вони одружені вже 9 років, виховують синів-близнюків, і до повномасштабного вторгнення жили в Україні.

"Ми побудували тут дім, планували своє майбутнє саме в Україні, і обидва бачили себе тільки тут. Чоловіка звати Торстен, він айтішник, і людина, яка заради мене свого часу приїхала в Україну", — поділилася вона.

Даша познайомилася з Торстеном у Києві. Перед цим він багато подорожував: жив і в Австралії, і в Перу, і в США. Коли закінчилися гроші, повернувся до Німеччини, влаштувався на роботу.

"І коли грошей ще не було, він шукав, куди поїхати у відпустку так, щоб було недорого. Він вибирав між Грузією та Україною. І приїхав до Києва. Ми познайомилися в інтернеті, у нас зав'язався діалог. Торстен дуже швидко завоював моє серце. Коли ми зустрілися в Києві, він сказав, що об'їхав півсвіту, щоб зустріти мене тут. І він переїхав жити до Києва", — розповіла Даша.

Після 24 лютого 2022 року сім'я кілька тижнів залишалася вдома. Торстен категорично не хотів залишати Україну.

"Рішення виїхати далося нам важко. Перш за все, чоловікові. Він говорив: я тут удома, ось мій паркан, я буду захищати свій дім. А ми жили під Києвом, якраз із того боку, де російські війська йшли з боку Білорусі, і якраз на нас", — розповіла Даша.

Два тижні вони просиділи в будинку з опущеними ролетами, стіни здригалися від постійних вибухів, бо через дорогу в полі збивали російські гелікоптери nf ракети, які летіли на Київ. Останньою краплею стало розуміння, що психіка не витримує.

"У якийсь момент уже просто було страшно, коли не чуєш вибухів. Коли тиша, абсолютна, то тобі вже страшно від того, чому раптом тихо? А в якийсь момент я зрозуміла, що лякаюся вже просто звуку чайника, що закипає. І тоді я сказала: звичайно, це не життя. І 8 березня 2022 року ми поїхали", — згадує героїня проєкту “Дочекаюсь”.

У Німеччині сім'ю прихистили друзі чоловіка — віддали будиночок у лісі. Даші з сім'єю довелося тільки прийняти ситуацію і чекати, коли вони зможуть повернутися в Україну.

"Ми не бачимо свого майбутнього в Німеччині. І навіть чоловік. Попри те, що він німець, Торстен дуже хоче повернутися в наш дім під Києвом", — зазначила вона.

У Вишгороді досі мешкають 68-річні батьки Дар'ї — тато Сергій і мама Наталя. Вони хоч і пенсіонери, але продовжують розвивати свій невеликий бізнес — будівельний магазин.

Даша пропонувала батькам переїхати до Німеччини. Але на момент повномасштабного вторгнення були живі обидві бабусі — мама тата (їй зараз 88 років), і 86-річна мама мами. Бабусі б не пережили переїзд, і батьки б їх одних не залишили.

"На жаль, одна бабуся — мама мами — померла восени 2022 року. Мені не довелося бути на похороні. Це дуже боляче, коли ти не можеш проводити своїх рідних в останню путь", — зі сльозами сказала Даша.

Батьки Даші вже понад 45 років разом. Донька зазначає, що мама й тато дуже різні, можливо, протилежність характерів і дала їм змогу зберегти кохання на довгі роки.

"Мама дуже земна, весела, конкретна, вона знає, чого хоче. А тато дуже духовний, постійно витає десь у хмарах. Мама доволі сувора, саме вона додавала дисципліни в нашу сім'ю. Тато ж — добряк. Мама все життя пропрацювала бухгалтером, а батько є співвласником магазину будівельних матеріалів у Вишгороді", — розповіла Даша.

Даші в Німеччині дуже не вистачає мами й тата, їхньої сімейної дачі, яку батьки побудували, коли їй було всього три роки, і де своє дитинство провели її сини.

"Зараз повернутися до батьків — це повернутися в зону безпеки. У місце, де тебе люблять і приймають. У місце, де тобі завжди раді. У місце, де про тебе піклуються. Цього, звісно, дуже не вистачає там [на чужині]", — поділилася героїня проєкту “Дочекаюсь”.

Легенда зустрічі

Даша потай від батьків приїхала в Україну, щоб приготувати разом із командою проєкту "Дочекаюсь" несподівану зустріч.

До здійснення сюрпризу залучили подругу Маргариту. Маргарита — редакторка проєкту "Дочекаюсь", що полегшило завдання зі складання легенди.

Легенда для батьків Даші полягала в такому. Маргарита нібито знімає програму "Секрети дачників", для якої їй потрібні герої. Дар'я попросила своїх батьків допомогти подрузі, і вони погодилися взяти участь у зйомках і показати, як побудувати теплицю.

Даша зранку повідомила мамі, що нібито зараз перебуває в Берліні на виставці, і планує відвідати батьків пізніше.

Щоб підготувати батьків до несподіваної зустрічі, Даша разом із Лілією Ребрик придумали чотири підказки. Подивимося, як вони спрацюють, і чи натякнуть Сергію та Наталі, що їхня донька вже поруч.

Самі ж Даша з Лілією перебуватимуть поблизу, і спостерігатимуть за тим, що відбувається, через приховані камери.

Підказка № 1. Хустка

Перша підказка — хустка з принтом картини Дар'ї "Світло в обіймах ангела", в якій вона художньо зобразила Україну.

"Гадаю, що мама впізнає. Вона знає мої картини", — сподівається Даша.

"Спільниця" Маргарита пов'язала хустку на сумку і попрямувала на зустріч із мамою Даші. Зустрілися в батьківському магазині "Дім і сад", де закупили все необхідне для будівництва теплиці. І попрямували на дачу.

В автомобілі Маргарита навмисно поставила сумку поруч із Наталею, але та не звернула уваги на зав'язану хустку.

Маргарита зробила ще одну спробу звернути увагу мами на хустку доньки — вже по приїзду на батьківську дачу, на якій, за легендою, тато Сергій мав демонструвати процес складання теплиці.

Маргарита демонстративно пов'язала хустку на шию — може, хоч так батьки Дар'ї її помітять. На жаль. Мама лише зазначила, що хустка красива, — і не більше.

Підказка № 2. Соняшники

Друга підказка — картина "Соняшники", яку Даша перенесла також на листівку.

"Це теж моя картина, мама її бачила, і вона їй дуже подобається. Мама взагалі любить соняшники, і цю картину вона теж любить", — уточнила героїня проєкту.

Режисерка знімальної групи Марина перенесла зображення на чохол свого телефону. Маргарита запропонувала Наталії та Сергію записати відеозвернення для Даші. А зняти його попросила Марину.

Режисерка максимально наближала зачохлений телефон до батьків, а Маргарита привертала до нього увагу фразами: "Марино, який гарний у тебе чохол, такі яскраві соняшники..." Але марно.

"У мене з'являється питання до батьків. Чи справді вони мене добре знають?", — підбила підсумок двох провалених випробувань Даша.

Підказка № 3. Горщик для квітів

Цього літа Даша проводила мистецьке дослідження — вирощувала квіти в трьох горщиках, на яких були нанесені написи — Love ("любов"), Hate ("ненависть"), Ignore ("ігнор"). І горщик із написом Love став третьою підказкою для її батьків.

"Можна поставити такий горщик у саду. Це буде яскравим натяком на мене. Тому що я дуже багато розповідала батькам про це дослідження. Вони в темі", — пояснила Даша.

І ця підказка спрацювала. На горщик звернула увагу Наталя.

"На ньому написано Love, точно як у Даші було. Вона проводила спеціальне дослідження", — сказала мама.

Підказка № 4. Кулон

Бабуся Наталя і дідусь Сергій передали в Німеччину на 16-річчя своїх онуків-близнюків кулони-обереги із зображенням козака-характерника, як символ сили, стійкості та незламності.

Один із кулонів Даша привезла із собою. Медальйон одягли звукорежисеру, і на нього звернула увагу Наталя, і розповіла, що такі ж кулони вони віддали онукам.

Зустріч

Маргарита запросила Сергія та Наталю прогулятися до водойми. Тут до них приєдналася Лілія Ребрик. У розмові батьки Дар'ї поділилися, що дуже сумують за своїми двома доньками, за онуками та онучками.

"Ми мріємо, щоб закінчилася війна, і щоб наші рідні приїхали додому, і ми були всі разом. Ми звикли, що вони завжди поруч, а зараз усі далеко. Дуже сумуємо і хочемо їх побачити", — сказав Сергій.

"А ви вірите в дива?", — поцікавилася Лілія?

"Ще й як! Без чудес немає життя", — відповів він.

Але ні Сергій, ні Наталя не очікували дива, яке сталося за хвилину... До них підбігла донька Даша, з якою вони не бачилися майже три роки...

"Ще одна сім'я сьогодні стала хоча б на мить щасливішою. Пережити розлуку — це велике випробування. Я вірю, що рано чи пізно всі українці повернуться додому, щоб будувати разом світле і щасливе майбутнє тут, на рідній землі, в Україні. Нехай ця зустріч буде символом надії для кожного, хто чекає, і нагадуванням, що попереду світлі дні. Пам'ятайте, що той, хто чекає, той обов'язково дочекається", — резюмувала ведуча проєкту “Дочекаюсь” Лілія Ребрик.

Попередні випуски проєкту "Дочекаюсь":

• Сюрприз, що зворушує до сліз: військовий возз'єднався з родиною після року розлуки
• Материнська любов не знає відстані: Анатолій Анатоліч допоміг возз'єднатися родині після двох років розлуки
• Подолали 2000 км, щоб зустрітися — возз'єднання великої родини з Дніпропетровщини у проєкті "Дочекаюсь"