Агресія, залежність та ігротерапія: психологиня пояснила, чи потрібно батькам обмежувати дитячі ігри

Ігри були й будуть завжди. Проте вони змінюються. Як це впливає на дітей, чи потрібно обмежувати час комп'ютерних ігор та як контролювати стан дитини, пояснила психологиня "Ранку Вдома" Олена Архипенко. Експертка також розповіла про взаємодію з іншими дітьми та батьками, а також назвала сигнали, які свідчать про проблеми у дитячому колективі.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

—  Як зробити так, щоб ігри приносили користь дітям?

— Почнімо з того, що ігри були завжди й, мабуть, будуть завжди. У нашому дитинстві були ігри на свіжому повітрі купа соціалізації, діти вигадували якісь нові правила, вони взаємодіяли між собою.

Зараз ігри чітко структуровані, тобто діти розуміють, які правила і вони грають в рамках цих правил. Тобто їм одразу кажуть, що потрібно робити, якої мети досягати та як потрібно реагувати на обставини. Сучасні діти проявляють менше креативності, що вже не дуже добре. Бо креативність потрібна. Саме в іграх діти розвиваються, тому дуже важливо не обмежувати ігри саме рамками правил.

Звісно, ми завжди говоримо про безпеку. Це найголовніше, але діти мають право проявлятися по різному. Тому, ігри мають бути. Зараз батьки "заточені" на розвиток дітей із дитячого садочка. З раннього віку водять дітей на розвивальні ігри, навчають мов, навчаються інтелектуально, але не граються.

— Але ж ці уроки відбуваються в ігровій формі. Це теж дуже корисно. Чи не так?

— Так, але головне не переборщити. Бо інколи можна дійсно грати й навчатися. Інколи можна навчатися й забувати про гру.

Дослідження насправді доводять, що дітям потрібно гратися не менше шести годин на день. Тому діти мають проводити максимальну кількість часу саме в грі.

— Дитина має проявляти оцей креатив чи батьки?

— Добре, коли батьки з дітьми на одній хвилі. Коли діти залучають батьків, це добре. Це процес комунікації.

— Які ігри є нормою, а які потрібно зупиняти?

— Пам'ятаймо про безпеку. Це найголовніше.

Тобто всі ігри є нормальними, доки вони безпечні. Важливо пам'ятати про посилання гри. На жаль, зараз всі діти грають у війни. Важливо, на якому боці вони грають. На боці зомбі, які їдять людей, чи вони грають на боці тих людей, які знищують поганців? Саме послання, яке ми вкладаємо в гру, важливе.

Хлопці можуть захищати когось. Це та сама рольова гра: "Я захисник, я захищаю, я оберігаю свою сім'ю". Так, або інший посил: "Я злочинець". Важливо дітям пояснювати, що побігати з пістолетами це нормально, але бити одне одного по голові — заборонено.

Якщо ми говоримо про комп'ютерні ігри, то там все складніше, бо дані гри вже задані. Ми, як дорослі, можемо бачити наслідки. Якою дитина встає після гри? Якщо дитина стає агресивною, неврівноваженою, починає кидатися речами, тоді ми маємо звернути увагу на контекст гри. Ми повинні зрозуміти, яку ціль переслідує дитина в цій грі.

Дуже важливо звертати увагу саме на емоційний стан дитини після того, як вона пограє в ту чи іншу гру, або з конкретними людьми. Бо діти теж можуть вносити свій контекст навіть у найбезпечніше гру. Треба розуміти, що жорстокими діти не стають в один день, тобто все одно є сигнали.

— Та чи може вплинути на дитячу психіку жорстокість в грі?

— Якщо дитина в принципі не схильна до жорстокості, якщо вона не бачить жорстокості в буденному житті, то дуже малоймовірно, що вона затягнеться в цю гру. Тобто мають бути якісь обставини, які її туди підштовхнуть.

Така жорстокість, можлива, в школі або вдома. Якщо в неї немає цього в буденному житті, то вона, скоріш за все, і не втягнеться в цю історію. Тому ми маємо слідкувати саме за сигналами, які є.

Якщо дитина приходить зі школи засмучена, можливо, її там ображають і вона ображатиме когось в грі. Тобто дитина буде проявляти свою агресію таким чином. Тому завжди запитуємо про емоції дитини, про те, що вона відчуває, з ким вона спілкується та звертаємо увагу на те, як вона говорить про соціум.

Якщо вона говорить погано про своїх однолітків, кидається на них чи навіть на вчителів, то саме там може бути конфлікт, який призведе до жорстокості в грі.

— Скільки дитина може гратися в телефоні в день?

— Психіка індивідуальна. Якщо говорити про ігри в комп'ютері чи телефоні, то краще взагалі не давати. Бо це зручно нам, батькам. Тоді дитина зайнята.

— Що таке ігротерапія?

— Насправді це дуже крутий психотерапевтичний метод, який працює саме з дітьми. Ним можуть насправді володіти не тільки психологи, але й вихователі в дитячих садочках, вчителі, навіть батьки можуть використовувати якісь елементи, щоб допомагати дітям розкриватися.

Через гру діти можуть показати емоції, які вони переживають в той чи інший момент. Такими найпростішими методами або моделюючи ситуації з реального життя, діти можуть проживати це. Або знати, як вирішувати ті чи інші ситуації. Тобто мати напрацьовані варіанти.

Тому ігротерапія — класна річ. Навіть якщо ми будемо грати самі себе й моделювати якісь ситуації — це теж буде ігротерапією. Насправді ігротерапія дуже корисна і для дітей, у яких є певні особливості розвитку.

Це взагалі найкрутіший метод для них. Звісно, там потрібно залучати додаткових спеціалістів, щоб вони навчили батьків, як правильно це робити.

Читайте також: 

• Розпізнати аб'юзера та вийти з токсичних стосунків — поради сексологині
• Стрес, гормони та зниження сексуального потягу: про боротьбу з цими проблемами говоримо із сексологинею Оленою Архипенко
• Сексологиня Олена Архипенко назвала дві речі, які допоможуть парі повернути сексуальний потяг 
• Гендерні стереотипи: про упередження та боротьбу з ними говоримо із психологинею Оленою Архипенко
• Як жінці не "згоріти" в декреті — поради психологині 
• Сімейна криза після народження дитини: психолог назвала причини та способи розв'язання проблеми
• Усі емоції важливі, усі емоції потрібні: психолог пояснює, як розвивати емоційний інтелект у дітей і дорослих