Дослідження родоводу: з чого почати і які документи шукати, розповіли у Мінʼюсті

В Україні діє розгалужена система державних архівів — центральні, галузеві, обласні, а також архіви органів РАЦС. У їхніх фондах зберігаються генеалогічні документи, які є важливим джерелом для дослідження як історії країни, так і історії окремої родини. Детальніше про це — у матеріалі Міністерства юстиції, передає "Дім".

Так, вивчення родоводу передбачає опрацювання метричних книг, сповідних розписів, ревізьких казок, актових записів, різноманітних списків населення та інших архівних матеріалів.

"Ці документи — безцінні свідчення минулого, які дають змогу відкривати скарби родинної історії і виявляти, як історія родини переплітається з історією свого часу", — зазначають спеціалісти.

З чого ж почати дослідження родоводу?

Фахівці радять почати дослідження з розмови зі старшими родичами.

"Зберіть якомога більше даних: імена, прізвища (в т.ч. дівочі), дати народження, шлюбу, смерті, віросповідання, соціальний статус, місця проживання, роботи й навчання", — розповідають вони.

Також — обов’язково перегляньте сімейний архів: старі фото, документи, листи, свідоцтва. Вони можуть містити цінну інформацію для подальших пошуків.

Як працювати з архівами?

Коли зібрано базову інформацію (імена, дати, географія), варто звернутися до відповідного державного архіву.

"Найбільша кількість генеалогічних досліджень проводиться користувачами у центральних державних історичних архівах у Києві та Львові, державних архівах областей, міста Києва", — повідомляють у Мінʼюсті.

Зверніть увагу, що для отримання доступу до документів потрібно пред'явити документи, які посвідчують особу та заповнити заяву за встановленою формою.

На які документи слід звертати увагу?

Основні джерела для генеалогічного дослідження — це:

• метричні книги (документи, у яких реєстрували народження, шлюби та смерті);
• ревізькі казки (переписи чоловічого населення 1720–1850-ті, вказують вік, стан, родину, місце проживання);
• реєстраційні акти громадянського стану (містять записи, де вказували імена дитини та її батьків);
• сповідальні відомості (поіменні реєстри парафіян церкви, які проходили на сповідь до священника);
• послужні списки (збирали інформацію про біографію чиновників, держслужбовців, вчителів, лікарів, офіцерів);
• справи репресованих осіб (документи, що містять інформацію про людей, які зазнали репресій у СРСР).

Однак серед документів державних архівів України немає окремого фонду, який зберігав би родоводи чи генеалогічні таблиці мешканців України.

"Потрібно бути готовим до того, що на дослідження власної сімейної історії знадобиться тривалий час, оскільки доведеться опрацювати багато джерел, щоб знайти необхідну інформацію", — пояснюють фахівці.

Водночас за планами Державної архівної служби України в найближчі 3-5 років завершити оцифрування та оприлюднення онлайн ключових генеалогічних архівних документів. 

А вже зараз, десятки мільйонів цифрових копій архівних документів відповідної тематики доступні безкоштовно на Міжархівному пошуковому порталі, сайтах архівів та вебресурсах партнерів з оцифрування.

Читайте також: Софія, Марк, Валькірія і Люцифер: які імена обирають для дітей українці у 2025 році

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що в Україну повернули рідкісний стародрук — молитовну книгу "Требник" 1844 року з маргіналією (автографом) митрополита Андрея Шептицького — видатного релігійного та громадського діяча XX століття, провідника Української Греко-Католицької Церкви.