Чому на "нулі" вирізають зуби штик-ножем та в якому секретному бусі військових на фронті позбавляють болю — у проєкті "Я не забуду"

Ми звикли думати, що на передовій потрібні автівки, дрони, зброя, хороша форма. Цей список матеріальних потреб можна перераховувати довго, бо саме такі запити надходять від військових. Однак наші захисники забувають про головне — власне здоров'я. Аби позбутися болю, який заважає їсти, воювати, спати, вони навіть змушені братися за ножа. 

Ця біла автівка з'явилася на фронті у 2022-му. Вона може зупинятися навіть за кілька кілометрів від "нуля". Військовослужбовці були приголомшені, коли дізналися, що саме знаходиться всередині. Виявилося, що це — мобільна стоматологія. У будь-яку пору року, за будь-якої погоди та під вибухами стоматологи безкоштовно лікують зуби українським захисникам. За один виїзд мобільні стоматологи можуть прийняти до півсотні військових. Хто фінансує мобільну стоматологію, що відбувається із зубами військовослужбовців на передовій, хто ті сміливці-лікарі, які працюють під вибухами без заробітної плати, розповідається у програмі "Я не забуду" з Іриною Хоменко.

Військовий, що випробував мобільну стоматологію на собі

Віталій Онікійчук родом із Києва. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну займався електромонтажними роботами, а нині воює під Бахмутом. Проблеми з зубами у чоловіка почалися ще до мобілізації, однак загострення ситуації відбулося вже на позиції. Кілька зубів Віталію видалили, однак для подальшого лікування та імплантації у військового не було ані часу, ані грошей. Ситуацію врятували лікарі мобільної стоматологічної станції.

— Віталію, де ви зараз проходити службу? Чим займаєтеся на фронті? 

— Знаходжусь на сході, під Бахмутом. Займаюсь зв'язком між позиціями командування.

— Коли саме у вас почалися проблеми з зубами? 

— Ще до мобілізації. Близько 30% зубів були уражені карієсом. Проявилося це вже коли я проходив службу під Бахмутом. Сидів на знеболювальних. Потім звернувся до начальника частини, який направив мене в інститут Богомольця. Там мені лікар порекомендував видалити уражені зуби, щоб вони не заразили інші.

— Скільки зубів вам там видалили? 

— Дев'ять. Є такий момент з зубами: якщо ти певний строк нічого з ними не робиш, то кістка йде, худне.

— Я так розумію, більшість видалених у вас зубів — це якраз жувальні, кутні?

— Так.

— Ви не продовжили лікування, не робили імпланти, а повернулися на службу?

— На те, щоб робити імпланти, навіть і часу не було. Ми постійно на бойовому завданні, нема можливості кудись надовго поїхати, щоб лікуватися.

— То де і як ви знайшли на фронті стоматологів?

— Старший сержант сповістив мене, що на нашу територію приїдуть люди, які будуть лікувати зуби. Мобільна станція.

— І ви записалися?

— І я записався. Приїхала машина з усім обладнанням. Вишикувалася черга, приїжджали навіть з інших місць ППД (Пункти постійної дислокації, — ред.). І хлопці без відпочинку робили свою роботу. Робили все, що можуть як цивільні для нас, військових.

— І як вам там полікували зуби? Які послуги вони надають?

— Зробили пломбу — я не скаржусь, стоїть. Ми з ними обговорили питання щодо протезування. Є можливість зробити безкоштовну імплантацію. Бо мої п'ять імплантів вартують близько двох тисяч доларів. В мене таких коштів немає. Мене привезли до Києва і вже зробили три імпланти.

— Безкоштовно?

— Безкоштовно.

— Ті самі стоматологи, які прибули туди до вас? 

— Так. Вони вибили для мене цю поїздку до Києва.

— Скільки разом із вами військових полікували зуби в цьому авто?

— 35 чоловік. 

— Це за день?

— Ні, це не за день. Це хлопці зробили за три з половиною години. 

Спонсорка мобільної стоматології на фронті

Українка Олена Легенчук останні п'ять років живе в Іспанії. За фахом жінка фотограф. Завдяки цьому ремеслу вона за п'ять тижнів у США заробила 20 000 доларів для облаштування першої мобільної стоматологічної станції. Ідею створення такого кабінету на колесах їй підказав капелан Микола Корсун.

— Олено, вітаю вас! У нашій студії зараз військовий Віталій. Він приїхав зі сходу України і розповів, що йому безкоштовно лікували зуби в мобільній стоматології. Я знаю, що ви безпосереднє з нею пов'язані. Розкажіть, як саме.

— Я жила в Житомирі, але п'ять років тому переїхала в Іспанію. Маю четверо дітей. Мої діти ходять в школу в Іспанії і вже повністю живуть тут. А я живу на дві країни. 

24 лютого [2022 року] я була в Іспанії. Від родичів дізналася, що почалася війна. Перша думка була про те, що я можу зробити зі своєю сім'єю. Мої друзі пішли на фронт, і від них я почула, що не вистачає одягу, не вистачає оснащення. Та всього не було тоді, коли все почалося. Я побачила, як працюють волонтери. Наша сім'я також почала закуповувати одяг, взуття, каски і бронежилети. Мені здавалося, що я роблю дуже мало, а треба більше. У мене навіть була думка полетіти в Україну і йти в армію. Я дзвонила у воєнкомат, але там такий наплив чоловіків був, що мені сказали, що жінку, в якої четверо дітей, візьмуть в останню чергу. 

Одного дня я почула, як Господь каже, що я маю летіти в Штати. У прямому сенсі я почула таку думку в своїй голові. Я розуміла, що ця думка не від мене, тому що в мене не було бажання летіти в Штати. Мені туди не треба було, але я знала, що маю і навіть знала дату. Я також розуміла, що маю звідти щось привезти, але не знала що. Одна волонтерка познайомила мене з капеланами і особливо з Миколою Корсуном. Він розказав про ідею мати мобільну стоматологію, яка б виїжджала на передову. Щойно я почула цю ідею, у мене пішла мурахи по шкірі. Я зрозуміла, що це те, заради чого я туди маю їхати. 

Я професійний фотограф. Загалом я була в Америці п'ять тижнів, побувала в шести штатах, у восьми містах. Кожен день у мене був повністю розписаний, завдяки чому вдалося зібрати близько 20 000 доларів. Я намагалася нічого не витрачати, щоб ця поїздка була максимально корисною. Цікаво, що мені не доводилося нічого просити. Люди самі хотіли, їм подобалась ідея. Але були й такі, котрі не розуміли, навіщо потрібна стоматологія. Було вже півроку, як йшла війна. І люди такі: "Ну, тепловізори, турнікети, ще щось. А навіщо стоматологія? Це ж не перша необхідність". 

— Де взяли автівку для мобільної стоматології? 

— В Штатах я познайомилася з Сашею Лиховченко. Він родом з Молдови, але давно живе у США і багато допомагає Україні. Йому сподобалася ця ідея і він запитав, що мені треба. Я сказала, що треба бус з певним простором в салоні. Через деякий час він знайшов для нас бус і подарував його. Це був наш перший і ми обладнали його власноруч. Щоб зекономити, наш стоматолог з помічниками самі знімали оббивку, щоб замінити її на спеціальну, яку можна мити та дезінфікувати. Ставили світло.

— Бус подарували, а ваші зароблені гроші були витрачені на його обладнання, так?

— Так. І на поїздки, тому що це ж пальне, матеріали і треба їсти і пити щось в дорозі, щось хлопцям привезти. 

— Де вже побував ваш бус? На яких напрямках? 

— Перший наш виїзд на цьому бусі відбувся в грудні. Ми втрьох — я, капелан Микола та стоматолог — поїхали в Донецьку область, за лиман і далі. Це був наш перший виїзд на три дні. Загалом вся лінія в Донецькій області вже нами опрацьована. Потім Харківська область — за п'ять кілометрів до кордону з сусідами. Там є село, в яке волонтери не доїжджали через постійні обстріли. Надавали допомогу цивільним: дітям і жінкам. У Запорізькій області ми також були і декілька колес лишили. 

— На які кошти існує ця мобільна стоматологія зараз? Бо ми від Віталія почули, що абсолютно все безкоштовно.

— Через невеличкі донати. Більшість донатів від українців, є постійні донори з Чехії. Наприклад, мій чоловік-чех через мою сторінку побачив про стоматологію. Він знає українську, сам має інвалідність, але кожного місяця регулярно зараховує гроші, щоб взяти участь у перемозі України.

— У скільки обходиться один виїзд на передову? 

— Близько 50 000 гривень. 

— Це на три дні? 

— Від трьох до п'яти. 

— В цю суму входить дорога, матеріали на пломби, чищення та інше. Ви рахували, скільки могли витратити військові, якби лікували зуби у звичайній лікарні?

— Так, ми кожного разу прораховуємо комерційну вартість поїздки. Завжди це близько 80-100 000 гривень. 

Один із лікарів мобільної стоматології для військових

Стоматолог Владислав Семенюта долучився до проєкту мобільної стоматології для військових півтору тому. Чоловік шість днів на тиждень працює у столиці, але заздалегідь виділяє кілька днів, аби поїхати на передову та полікувати зуби нашим захисникам під вибухами та обстрілами.

— Як ви приєдналися до команди стоматологів, які їздять на передову? 

— Одного вечора я сидів, гортав стрічку в Instagram і побачив, що знайомий десь поїхав лікувати військових. Мені стало цікаво і я запитав. Він сказав поспілкуватися з Миколою і, якщо буде бажання, можна організувати таку поїздку. 

— Як поєднуєте основну роботу і виїзди до військових? 

— Я працюю шість днів на тиждень на основній роботі. Вихідний може бути в суботу чи неділю. Поїздку ми плануємо заздалегідь. Я цим вже півроку займаюсь. Тому я на роботі попередньо собі роблю вихідні в графіку на ті два-три дні.

— Ви не заробляєте на поїздках на передову? 

— Не заробляю. Мені вистачає того, що мені приносить основна робота. 

— Якщо ваш бус стоїть близько до передової, то можуть бути вибухи та обстріли. Як працювати за таких умов? Що ви робите? 

— Коли ти їдеш у такі поїздки, ти зрозумієш, куди можеш потрапити. В голові якась картинка є. Тим паче після другої поїздки ти вже розумієш, що і як працює. В цілому ти готовий до того, що можуть бути обстріли.

— Але роботу не припиняєте?

— Ні. А куди їхати? Якихось десять кілометрів кардинально нічого не змінять. Тому працюємо, як працювали. 

Автор ідеї створення мобільного стоматологічного кабінету

Цього чоловіка військові бачать першим, коли "стоматологія на колесах" приїжджає на фронт. Саме він є автором ідеї створення такого стоматологічного кабінету — капелан Микола Корсун. Він розповів про основні причини виникнення проблем із зубами у військових на фронті.

— Як у вас з'явилася ідея такого проєкту? 

— Я не стоматолог, але в моїй сім'ї є стоматолог. Коли почалася війна, стало ясно, що ми можемо перемогти тільки в тому випадку, коли весь народ щось буде для цього робити. Я підійшов до сина і запитав, що йому потрібно, щоб він лікував військових на передовій. Він відповів, що потрібна машина, обладнана під стоматологію. Можемо лікувати — треба лікувати.

— Ми знаємо, що перші гроші на втілення цієї ідеї заробляла Олена. Як ви з нею знайшли одне одного? 

— На війні таких див насправді немало. Люди, які щось роблять, вони якось знаходять одне одного. У нас була спільна знайома. Вона (Олена, — ред.) подзвонила, ми поговорили, і вона прийняла рішення, що буде докладати максимум зусиль, аби знайти гроші на це. 

— Тобто Олена шукала гроші, ви автор ідеї і після запуску мобільної стоматології ще й її водій? 

— Так, я водій, організатор і адміністратор. 

— Розкажіть, чому питання мобільної стоматології настільки важливе на передовій? Через що у військових найбільше страждають зуби? 

— Найперше — люди місяцями і тижнями перебувають на "нулі" у, м'яко кажучи, нервовій ситуації. Там у людини йде нервове виснаження, яке впливає на зуби. Також впливає скрежет зубів, неправильне харчування і просто відсутність води. Хлопці говорять, що у них немає що пити, не говорячи про те, чим чистити зуби. В деяких випадках вони під обстрілами йдуть шість кілометрів до води. І це можуть робити тільки вночі і тільки раз на тиждень. Тому про гігієну зубів просто не йде мова. Питання у виживанні, а зуби — потім. 

— Я знаю також про фактор переохолодження, про що мало хто говорить. Від переохолодження страждають нерви, відмирає зуб і його терміново треба видалити, утврюються запалення. Чи багато зараз є стоматологів у прифронтових містах? 

— Я чув, що вони є, але один-два. Наприклад, у Краматорську під час гарячої фази взагалі не було стоматолога. А це ключове місце на фронті! Потім там був один стоматолог, а зараз вже наче два. Запис до них на два місяці вперед, а військові не знають, де вони будуть завтра зранку, тому що вони ж міняються.

Іноді ми їздимо і лікуємо цивільних на деокупованих територіях. Там з'являється інший фактор — у людей просто немає грошей. А щоб видалити зуб чи поставити пломбу треба проїхати 200 кілометрів. Найняти машину, яка довезе їх до районного центру, там пересісти на автобус чи маршрутку, доїхати до міста, записатися на огляд і лікуватися. 

— Що роблять військові на передовій, якщо раптом у них виникає зубний біль? 

— Ми зустрічаємо багато військових стоматологів, які служать з автоматами. Вони кажуть, що коли до них звертаються хлопці підлеглі, то дають лише знеболювальне, бо не можуть дати ради. Для лікування потрібна спеціальна техніка.

— А якщо немає знеболювального?

— Намагаються в деяких випадках самостійно вирвати зуб. Нам розказували такі страшні історії! Намагалися вирвати шомполом чи штик-ножем на "нулі" в окопі, на передовій взимку. Не вийшло. Потім хлопця возили за 200 кілометрів, знайшли якогось лікаря, який приїхав через добу і ще три години видаляв той зуб, тому що немає чим, немає інструментів, як у нас в стоматології. Шомпол — це просто труба для чистки ствола автомата. Вона навіть не гостра. Але коли ти на "нулі", в тебе немає нічого, є флюс, біль нічим не знімається, а в тебе під руками тільки шомпол і автомат.

У нас був один хлопець, якого ми лікували і коли вирвали зуб, його не брала жодна анестезія. Ми вкололи йому дуже багато анестезії, але вона його не брала. Тому що він півроку був на знеболювальних вже. Для нього ця ситуація була дуже болісною.

— Миколо, я знаю, що ви не лише сидите за кермом, а ще й фільмуєте процес лікування. Коли мобільна стоматологія з'явилася на передовій, очевидно, відбою від пацієнтів не було. Черги одразу стояли?

— Коли ми почали лікувати хлопців, приїхали в одну велику бригаду, точно знаючи, що там немає стоматолога — у кабінет, в якому вони лікувалися, влучило, було дуже багато загиблих. Спочатку вони боялися до нас іти. Я був дуже здивований. А вони думали, що військові стоматологи приїхали просто видалити зуби. Коли вже полікували першого пацієнта, другого, третього і вони розказали, що це безболісно, що у нас найкраща анестезія, найкращі полімери, що ми це робимо професійно, тоді й інші хлопці прийшли.

Коли стояли два хлопці, які охороняли нашу машину з автоматами, ми попросили їх сісти в крісло, щоб ми просто перевірили, чи працює у нас наше обладнання. Один з них одразу відмовився і сказав, що нам не довіряє, а іншого ми таки вмовили. Це був наш перший пацієнт. Він сів, його оглянув лікар і сказав: "Слухай, а ти знаєш, ти в тебе скіл трьох зубів?". А той розповів, що у каші попався якийсь камінець. У хлопців нестача вітамінів, через що зуби стають крихкими. Ми йому: "У тебе відкриті нерви. Воно тобі не болить?". Він каже, що болить уже три місяці, лікувати нема де, а якщо і повезуть кудись, то це означає, що просто видалять. Тому він і не лікує — боїться. Ми з задоволенням зробили йому зуби, полікували канали, запломбували.

— Від Олени ми знаємо, що все починалося з однієї автівки і трьох людей. Вона, Микола і один лікар стоматолог. Скільки є машин зараз? Скільки залучено лікарів до вашої мобільної стоматології? 

— Сьогодні в нашій команді чотири автомобілі і чотири незалежні бригади стоматологів на повному самозабезпеченні. Вони самі десь шукають гроші. У нас немає спонсорів, фондів та установ, які нас фінансують. Ми знаходимо все самі у друзів, знайомих та через соціальні мережі. Лікарів десь до 15 людей, які вже взяли участь. Вони змінюються, тому що ще працюють на своїх роботах. У гарячі точки ми намагаємося виїжджати не менше двох разів на місяць. Це приблизно 800 кілометрів в один бік.

— Скільки часу триває виїзд? 

— Намагаємося їхати на дві ночі. Виїжджаємо о п'ятій ранку, щойно закінчується комендантська година. Прибуваємо [на точку] після 16:00 і зразу розгортаємось, бо хлопці вже чекають. Іноді у першу ніч ми працюємо до 03:00. Поки всіх клієнтів не полікуємо, ми не зупиняємось, тому що вони приїхали з передової, з "нуля", з першого кола, щоб полікуватись. Зранку вони повинні бути на своїх місцях. Тому ми підлаштовуємось під них, майже не спимо. З восьмої ранку починаємо працювати знову і до вечора. Ночуємо. Зранку їдемо зазвичай у якийсь інший підрозділ. За цей час у нас рекорд становив 53 людини за три доби. Це кваліфікована допомога одного-двох лікарів. Зазвичай, в мирний час, у своєму робочому кабінеті в Києві вони приймають три-чотири чоловіки.

— Як у вас лишається час на те, щоб хоча б поїсти за ці три дні в такому режимі?

— Іноді я заставляв лікарів поїсти, приносив їм чай. У нас капеланська стоматологія, тому ми надаємо ще й духовну та моральну підтримку. Поки я розмовляю з хлопцями, які чекають черги, про їх біль, хвилювання та переживання, лікарі працюють. Я там, наприклад, можу принести їм сніданок, другий сніданок, чай чи каву, але воно стоїть і холоне годинами.

— Чи потрапляла машина під обстріли чи в якісь небезпечні ситуації, що вам доводилося терміново завершити роботу? 

— Були такі випадки. Ми їхали в одне місто, дорога куди прострілювалася. Треба було дуже швидко їхати по полю, по бездоріжжю, по камінню. Ми дуже розбили нашу машину, навіть гальмівні диски лопнули. Обладнання всередині — щось розлилося, щось розтрощилося. Але в цілому ми намагаємося так не ризикувати, щоб не прилетіло, щоб безпілотники нас не сфотографували, не відслідкували. Тому що хлопці приїжджають, ми стаємо десь під деревом, щоб нас не було видно, і лікуємо їх. 

— Ваша мобільна стоматологія працює, розвивається, але все ж таки є ще потреби, адже ви приїхали до нас не просто так. 

— Ми створили фонд Help Dental Ukraine, але ще ним не користуємося, тому що не знаємо, як це робити. Ми тільки вчимося. У нас немає можливості, щоб працював бухгалтер, тому що грошей там майже немає. У нас самовиживання, самозабезпечення і волонтерство. Я хотів би запросити по-перше лікарів, які працюють в Україні. Якщо у вас є клініка, будь ласка, не проходьте повз нашого солдата. Якщо можете полікувати його безкоштовно, це для вас будуть невеликі гроші, але це величезний вклад в нашу перемогу. Якщо можете поїздити з нами, полікувати хлопців з мобільними стоматологіями, то ми вас запрошуємо. Хай наші машини працюють хоч 24/7. Якщо у вас є можливість надати нам якісь матеріали, розхідники — ми з задоволенням приймаємо все, навіть стоматологічні крісла.

Зараз в одному населеному пункті біля "нуля" ми робимо стаціонарне стоматологічне приміщення. Там безкоштовно будуть лікуватися і військові, і місцеві. Якщо ви можете надати будь-яку фінансову підтримку, будь-яка сума буде нам дуже необхідною. Ми запрошуємо до співпраці і до взаємодії!

Попередні випуски "Я не забуду":

• Чому пустує оздоровчий центр матері "Привиду Києва": історія Наталії Тарабалки — у проєкті "Я не забуду"
• Кохання довжиною в тиждень: мати загиблого бійця ЗСУ вперше зустрілася з коханою свого сина у проєкті "Я не забуду"
• "Хочу, щоб татко повернувся": історія 10-річної доньки захисника Маріуполя, яка переживає страшну трагедію та водночас рятує інших
• Поховали одного сина, другого — досі шукають: трагічна історія родини Гончаруків у проєкті "Я не забуду"
• Взуття та "рука" для саперів, багі та дрон для ЗСУ: як народні винахідники допомагають наближати перемогу